У Х В А Л А
Іменем України
13 лютого 2013 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ЛЕСКА В.В., КУШТАНА Б.П.
при секретарі СОЧЦІ І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»», від імені та в інтересах якої діє Товариство з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна», до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»» на рішення Міжгірського районного суду від 30 липня 2012 р., -
в с т а н о в и л а :
ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»», від імені та в інтересах якої діє ТДВ «Інтер-Ріск Україна», 30.09.2011 р. звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 і мотивувало його наступним. 04.12.2007 р. позивач (на той час - Закрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа»») уклав із ОСОБА_3 договір страхування транспортного засобу № 06/02-023956, предметом якого є страхування автомобіля «Mitsubishi Pajero», д/н НОМЕР_1. 27.12.2007 р. у с. Синевир Міжгірського району Закарпатської області з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем «Audi», д/н НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої застрахований автомобіль був пошкоджений. Страхувальник 27.12.2007 р. звернувся до страховика із заявою про страховий випадок та виплату відшкодування, позивач 30.09.2008 р. на підставі страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування та висновку експерта № 219 виплатив відшкодування на користь страхувальника в розмірі 25446,06 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 05.03.2008 р. № 82 і від 30.09.2008 р. № 528. Посилаючись на ці обставини, на положення ст. 27 Закону України «Про страхування» і ст.ст. 993, 1187, 1188 ЦК України та вказуючи на норму ст. 261 ч. 6 ЦК України щодо строку позовної давності, позивач просив стягнути на його користь із відповідача 25446,06 грн. і 374,46 грн. судових витрат.
Рішенням Міжгірського районного суду від 30.07.2012 р. позов задоволено частково: стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»» 13152,57 грн. страхового регресного відшкодування, виплаченого страхувальнику ОСОБА_3 за договором страхування від 04.12.2007 р. № 06/02-023956, а також судові витрати в сумі 251,53 грн. Виконання рішення розстрочено рівними частинами по 3351,03 грн. протягом чотирьох місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Позивач порушує в апеляції питання про скасування рішення суду та задоволення позову в повному обсязі. Вказує, що суд не з'ясував та не перевірив обставини справи, не витребував докази, не врахував належну виплату страховиком попереднього страхового відшкодування у розмірі 12290,40 грн. та необхідність додаткової виплати через виявлення прихованих дефектів та пошкоджень, що були завдані застрахованому автомобілю. Апелянт вважає, що належним чином довів свої вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 рішення суду не оскаржує, у письмових запереченнях на апеляцію вказує на її необґрунтованість, на неправомірні дії страховика та відсутність підстав для стягнення проханої суми у заявленому розмірі. Просить апеляцію відхилити, рішення суду - залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; цивільні права особа здійснює, а цивільні обов'язки - виконує у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана діяти добросовісно та утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається; особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами і зобов'язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування пред'явлених вимог лежить на позивачеві і таке не може ґрунтуватися на припущеннях; особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, а боржник управі захищатися та заперечувати проти вимог кредитора, який виплатив відшкодування; суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частини другої ст. 13 ЦК України (ст.ст. 8, 12-16, 20, 518 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27, 31, 57-60 ЦПК України).
Встановлено, що 27.12.2007 р. у с. Синевир Міжгірського району Закарпатської області з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем «Audi», д/н НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений автомобіль «Mitsubishi Pajero», д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 і яким керував ОСОБА_5 (а.с. 8-10, 13-14). Вина ОСОБА_2 у ДТП встановлена постановою Міжгірського районного суду від 16.01.2008 р., якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 15). Відповідно до комплексного договору № 06/02-023956 добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) від 04.12.2007 р., страхувальник і вигодонабувач за договором ОСОБА_3 (п.п. 2, 3 договору) застрахував свої майнові інтереси, пов'язані, зокрема, з користуванням автомобілем «Mitsubishi Pajero», д/н НОМЕР_1 (а.с. 5).
Пред'являючи позов, страховик на його обґрунтування додав до заяви, окрім вищевказаних документів, копії:
заяви про виплату страхового відшкодування, поданої 11.01.2008 р. ОСОБА_3 (а.с. 11-12);
складеного за заявою ОСОБА_4 висновку № 219 дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 28.07.2008 р. (а.с. 16-19) із доданими до нього протоколом № 03/01; 17/01-08 огляду транспортного засобу від 10.07.2008 р., теж складеним за заявою ОСОБА_4 (а.с. 20-21), калькуляцією ремонту від 28.07.2008 р. № 219 (а.с. 22-24), фототаблицею (а.с. 27-34), відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Mitsubishi Pajero», д/н НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, склав 33460,87 грн.;
страхового акту № 13271224/Д від 27.08.2008 р. (а.с. 35-36), відповідно до якого затверджено: розмір матеріального збитку в сумі 25446,06 грн., розмір страхового відшкодування в сумі 13152,57 грн., при цьому, в акті зазначено, що вигодонабувачем страхового відшкодування є ОСОБА_4, а сума відшкодування виплачується ОСОБА_3;
розрахунку № 13271224/Д розміру страхового відшкодування від 27.08.2008 р. (а.с. 37), відповідно до якого сума страхового відшкодування у 13152,57 грн. визначена як різниця між розміром затвердженого майнового збитку і попередньо відшкодованою сумою (25446,06 грн. - 12293,49 грн.);
видаткових касових ордерів про виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування від 05.03.2008 р. в сумі 12293,49 грн. (а.с. 38) і від 30.09.2008 р. в сумі 13152,57 грн. (а.с. 39).
Інших документів на час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не подавав і виконав обов'язок подання доказів (ст. 131 ч. 1 ЦПК України) на свій розсуд. Попри це, з огляду на необхідність перевірки підстав і обставин виплати страхового відшкодування, на виявлені суперечності у документах щодо розмірів відшкодування, осіб, які управі були отримати і які отримали кошти тощо, суд першої інстанції за клопотанням відповідача (а.с. 57) вживав у порядку ст.ст. 132, 136, 137 ЦПК України заходи для одержання доказів у справі. Суд двічі, у т.ч., за участі в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_6, ухвалював доручити Луцькому міськрайонному суду Волинської області допитати ОСОБА_3 як свідка щодо фактичного одержання ним страхового відшкодування, з'ясовував його місце проживання, ухвалював витребувати у позивача відповідні Правила страхування (а.с. 61, 64, 67, 88, 89). Доручення про допит ОСОБА_3 не було виконано через неявку останнього до суду (а.с. 110), Правила № 06/02 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджені головою Правління УКС «Княжа» 01.12.2005 р. (далі - Правила страхування, а.с. 93-108) суд одержав 22.05.2012 р. (а.с. 92).
Таким чином, доводи апеляції про те, що суд нібито не досліджував обставини та підстави попередньої виплати страхового відшкодування, не перевіряв наявність документів, не вживав заходів для з'ясування і перевірки дійсних обставин справи є перекрученням ходу судового процесу. Висловлена в апеляції переконаність позивача в тому, що за наведених обставин документи, додані до заяви, є достатніми для задоволення позову в повному обсязі, так як відображають всі обставини справи, розмір заподіяної відповідачем шкоди та виплату страхового відшкодування страхувальнику, є лише його позицією, яка не узгоджується з дійсністю. Тож суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі тих доказів, які вважав за можливе і необхідне надати позивач.
Спірні правовідносини регулюються нормами законодавства про страхування та у відповідній частині - щодо виконання зобов'язань у редакції, чинній на час укладення договору. За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору; страхувальник має право при укладенні договору призначити фізичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування; страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 979, ст. 985 ч. 2, ст. 990 ч. 1, ст. 993, ст. 16 ч. 1, ст.ст. 17, 25, 27 Закону України «Про страхування» (Закон № 85/96-ВР)). Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, за загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України).
До апеляційної скарги позивач додав докази, яких не подавав суду першої інстанції, а саме:
страховий акт, складений 20.02.2008 р. і зареєстрований за № 1132/08 від 29.02.2008 р. (а.с. 124-125), відповідно до якого затверджено розмір матеріального збитку та розмір страхового відшкодування в сумі 12293,49 грн., в акті зазначено, що вигодонабувачем страхового відшкодування є ОСОБА_3, йому ж виплачується і сума відшкодування;
розрахунок розміру страхового відшкодування, складений 20.02.2008 р. і зареєстрований за № 08-1033/03-03 від 29.02.2008 р. (а.с. 126), відповідно до якого сума страхового відшкодування у 12293,49 грн. визначена у розмірі, рівному вартості відновлювального ремонту автомобіля;
складений на замовлення СК «Княжа» звіт суб'єкта оціночної діяльності про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу № 181/12/07 від 30.12.2007 р. із датою оцінки 27.12.2007 р. (а.с. 127-134) і доданими до нього актом огляду транспортного засобу від 27.12.2007 р. (а.с. 135-136), калькуляцією ремонту від 30.12.2007 р. № 181 (а.с. 137-140), відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Mitsubishi Pajero», д/н НОМЕР_1, в результаті його пошкодження, склав 12293,49 грн.
Беручи до уваги доводи апеляції про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та невідповідність його висновків цим обставинам, подання нових доказів, апеляційний суд ухвалою від 16.01.2013 р. витребував у позивача оригінал справи щодо виплати страхового відшкодування у повному обсязі, включаючи договір, страхові акти, розрахунки, акти оглядів транспортного засобу, висновки експертів (оцінювачів), заяви про виплату відшкодування, рішення про виплату відшкодування, видаткові касові ордери на виплату коштів і т.ін. для огляду в судовому засіданні, а також засвідчені копії усіх зазначених документів (а.с. 170-171). Ухвала позивачем не була виконана належним чином, документи в оригіналах не були надані, копії були надані не в повному обсязі, зокрема, видаткові касові ордери про виплату страхового відшкодування - відсутні. Утім, серед іншого були надані: заява про виплату страхового відшкодування від 27.12.2007 р., подана страховику ОСОБА_5 (а.с. 214); копія фототаблиці, складеної при огляді транспортного засобу 27.12.2007 р. (а.с. 225-228); копія заяви ОСОБА_3 від 25.03.2008 р., адресованої страховику, у якій він зазначав, що отримав 12293,49 грн. відшкодування, але не згідний із цією сумою, оскільки «на ремонт авто» ним «було затрачено 31 тисяча гривень, рахунки за деталі та виконані роботи були направлені до Києва у відділ врегулювання», він просить зробити перерахунок і сподівається на позитивне вирішення питання, оскільки є постійним клієнтом страхової компанії, у якій застраховані десять його автомобілів (а.с. 210).
Правилами страхування, відповідно до яких страхова компанія та ОСОБА_3 уклали договір страхування від 04.12.2007 р., передбачено, що:
умови страхування, визначені договором, можуть бути змінені за згодою сторін до настання страхового випадку (п. 2.3.);
вигодонабувачем визначається власник транспортного засобу або особа, якій власник установленим порядком передав право користування та/або розпорядження транспортним засобом; вигодонабувач призначається для отримання страхового відшкодування і може бути замінений страхувальником до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором (п.п. 1.2., 2.7., 10.2.3.);
за договором страхування виплата страхового відшкодування може бути здійснена страхувальнику або вигодонабувачу (п.п. 8.1., 14.14.);
страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку протягом 30 робочих днів після надання страхувальником всіх необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитку, скласти страховий акт (протягом 15 днів з дня одержання документів) та здійснити виплату страхового відшкодування (протягом наступних 15 днів); виплата здійснюється відповідно до умов договору на підставі заяви на виплату страхового відшкодування страхувальника або вигодонабувача і страхового акта та на підставі всіх наданих страхувальником документів (п.п. 10.4.3., 14.1., 14.2., 16.1.);
розмір завданих збитків визначається на підставі акту огляду наземного транспортного засобу, складеного при укладанні договору; акту огляду пошкодженого наземного транспортного засобу, який складається при настанні страхового випадку; калькуляції страховика або калькуляції за актом автотоварознавчої експертизи, з якою згоден страховик; рахунків за фактично виконаний ремонт транспортного засобу; документів щодо витрат на транспортування транспортного засобу, витрат при порятунку транспортного засобу та ін. (п. 13.1.);
розмір страхового відшкодування обчислюється у разі пошкодження транспортного засобу в межах страхової суми в розмірі вартості відновлювальних ремонтних робіт, які забезпечують усунення пошкоджень, за мінусом франшизи та виплачених під час дії договору сум страхового відшкодування, якщо інше не передбачено договором (п. 13.2.3.);
при виявленні прихованих пошкоджень і дефектів страхувальник зобов'язаний до їхнього усунення письмово сповістити про це страховика для складання додаткового акта огляду; страховик відшкодовує витрати, пов'язані з усуненням прихованих пошкоджень і дефектів, викликаних страховим випадком та виявлених у процесі ремонту і підтверджених документально(п.п. 13.4., 13.5.).
Аналіз обставин справи, наявних у ній доказів, документів у сукупності та взаємозв'язку з наведеними нормами законодавства, положеннями договору та Правил страхування приводить до наступних висновків.
Право на одержання страхової виплати мав страхувальник і вигодонабувач за договором страхування - ОСОБА_3 Оскільки у справі немає доказів зміни страхувальника, вигодонабувача за договором, ОСОБА_4, незважаючи на те, що вона власниця автомобіля, і ОСОБА_5, незважаючи на те, що керував автомобілем у момент ДТП, не мали права на вчинення дій, що за договором і Правилами страхування належать до компетенції сторони договору (страхувальника) або вигодонабувача. Відтак, заява про виплату страхового відшкодування від 27.12.2007 р., висновок № 219 дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 28.07.2008 р., протокол № 03/01; 17/01-08 огляду транспортного засобу від 10.07.2008 р. подані (складені) неуповноваженими особами або за їх заявами і як такі не ґрунтуються на договорі та законі, що підтверджується і діями ОСОБА_3, який у подальшому вимушений був подати іншу заяву про виплату страхового відшкодування. Те ж стосується і страхового акту № 13271224/Д та розрахунку № 13271224/Д розміру страхового відшкодування від 27.08.2008 р., що були складені на підставі цих документів, а вказівка на ОСОБА_4 як на вигодонабувача за договором страхування - безпідставна. Ці документи не мають правового значення в справі.
Підставами для виплати страхового відшкодування є заява на виплату відшкодування, подана страхувальником або вигодонабувачем, страховий акт і надані страховику документи, необхідні для здійснення виплати. Законом, договором і Правилами страхування не передбачено складення більш ніж одного страхового акту, розрахунку виплати страхового відшкодування, власне - більш ніж однократного здійснення відповідної процедури щодо оформлення і виплати страхового відшкодування. За заявою страхувальника ОСОБА_3 була виконана відповідна процедура і було виплачене страхове відшкодування в розмірі 12293,49 грн. Попри обґрунтовані сумніви щодо дійсності підпису ОСОБА_3 на видатковому касовому ордері від 05.03.2008 р., він у заяві від 25.03.2008 р. визнав факт отримання цих коштів. У контексті встановленого пункт 13.2.3. Правил страхування не має значення, оскільки договором страхування не передбачено виплати під час дії договору інших сум страхового відшкодування за відповідною процедурою, а виплата 12293,49 грн. є першою і єдиною легітимною виплатою страхового відшкодування згідно із укладеним договором.
Додатково до вищевикладеного колегія суддів вважає за необхідне констатувати також наступне. Обґрунтовуючи апеляцію, позивач указував на те, що додаткова виплата в сумі 13152,57 грн. була необхідна через виявлення прихованих дефектів та пошкоджень, що були завдані застрахованому автомобілю. Однак, такими підставами не обґрунтовувалася позовна заява, у якій взагалі не згадується про першу процедуру виплати страхового відшкодування в розмірі 12293,49 грн. Отже, доводи апеляції по суті виходять за межі доводів щодо заявлених позовних вимог. Твердження апелянта про виявлення, буцімто, прихованих пошкоджень автомобіля, які не були виявлені під час перших огляду та оцінки пошкоджень, не підтверджуються доказами. Такі пошкодження не зазначені у висновку № 219 дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 28.07.2008 р., супутніх документах, а цей висновок узагалі не посилається на попередній висновок (звіт про оцінку) від 30.12.2007 р. і не згадує про нього, по суті, приховуючи цей факт. Крім того, не посилається на приховані пошкодження автомобіля і ОСОБА_3, який у заяві від 25.03.2008 р. вказує на незгоду з розміром страхового відшкодування через подорожчання вартості ремонту, тож питання про розмір страхового відшкодування лежить у площині спору страхувальника із страховиком. До того ж, заява вказує на фактичне виконання ремонту станом на 25.03.2008 р., що спростовує висновок № 219 від 28.07.2008 р., інші документи в будь-якому разі - в частині виявлення та фіксації пошкоджень автомобіля під час огляду у липні 2008 р.
Установлені під час апеляційного розгляду справи факти були відомі позивачу, проте, замовчувалися ним, позивач здійснював свої цивільні та процесуальні права, а також виконував процесуальні обов'язки недобросовісно. Здійснивши виплату страхового відшкодування у обраний ним спосіб, страховик діяв на власний ризик і розсуд.
За встановлених обставин, обґрунтованою щодо суми може бути визнана вимога як така про стягнення з відповідача у рахунок компенсації сплаченого страхового відшкодування 12293,49 грн. У суді першої інстанції відповідач просив застосувати строк позовної давності. Установлений ст. 257 ЦК України з урахуванням положень ст. 253, ст. 254 ч.ч. 1, 5, ст. 261 ч. 6 ЦК України трирічний строк позовної даності щодо стягнення указаної суми коштів на момент подачі позову сплив, що відповідно до ст. 267 ч.ч. 3, 4 ЦК України є підставою для відмови в позові. Проте, одночасно із цим відповідач визнав позов частково - щодо сплати 10000,00 грн., часткове визнання позову як таке є правом відповідача, закону не суперечить і прав позивача не порушує (ст. 174 ч.ч. 1, 4 ЦПК України, ст. 267 ч. 1 ЦК України). Відповідач не оскаржував рішення суду, а з урахуванням принципів диспозитивності судового процесу апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ч. 1 ЦПК України), і за відсутності скарги протилежної сторони не вправі погіршити становище апелянта.
Виходячи з викладеного, доводи апеляції позивача не дають підстав для її задоволення, скасування рішення суду першої інстанції та стягнення на користь позивача додаткових коштів з відповідача, тому апеляцію на підставі ст. 308 ЦПК України слід відхилити, рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»», від імені та в інтересах якої діє Товариство з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна», відхилити, рішення Міжгірського районного суду від 30 липня 2012 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді