АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/4500/2012 Номер провадження 22-ц/786/87/2013 Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач Дорош А. І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2013 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.
при секретарі: Зеленській О.І.
з участю
представника позивача ОСОБА_1
заінтересованої особи ОСОБА_2
представників заінтересованих осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційні скарги ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_5 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 березня 2012 року
по цивільний справі за позовом ОСОБА_6 до територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,-
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_7,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з даним позовом. Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_8, у зв»язку з чим відкрилася спадщина на її майно у вигляді 11/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 оскільки у 1994 р. на випадок смерті мати склала заповіт, згідно якого належне їй на праві особистої власності майно заповідала йому та його рідному брату, який відмовився від її прийняття. Крім цього, його дві рідні тітки, які є сестрами покійного батька, також заповіли у 1982 р. своє майно йому. Таким чином, покійні співвласники все домоволодіння заповіли йому. Інші спадкоємці відсутні. У жовтні 2011 р. він звернувся до Другої полтавської держнотконтори з приводу оформлення спадщини, однак, отримав усну відмову у видачі свідоцтва, хоча на час відкриття спадщини - смерті матері та тіток діяв ЦК у ред. 1963 р., згідно якого він фактично прийняв спадщину, проте, оформити спадщину не має можливості із-за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, та нотаріус порадив звернутися до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування. Просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітами на жиловий будинок зі спорудами,що знаходиться по АДРЕСА_1 після померлих ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 березня 2012 року позов ОСОБА_6 до територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування - задоволено.
Визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після померлих ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11.
13.11.2012 р. заінтересована особа ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення місцевого суду, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким визнати за ним та ОСОБА_14 право власності за набувальною давністю на спірне домоволодіння в рівних частках. 20.11.2012 р. заінтересована особа ОСОБА_2 подав вдруге апеляційну скаргу, в якій просить рішенні місцевого суду скасувати в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом на 14/25 частин після померлих ОСОБА_13 та ОСОБА_11 та ухвалити нове рішення про відмову в цій частині позовних вимог. Свої доводи обгрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
21.12.2012 р. заінтересована особа ОСОБА_15 подала заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2, в якій просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким визнати за нею та ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на спірне домоволодіння в рівних частках.
У судовому засіданні заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу від 13.11.2012 р., але просять рішення місцевого суду скасувати в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом на 14/25 частин після померлих ОСОБА_13 та ОСОБА_11 та ухвалити нове рішення про відмову в цій частині позовних вимог.
Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно п. 1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі договору дарування від 04.06.1957 року ОСОБА_16 подарувала ОСОБА_16 -ОСОБА_17 належну їй 11/25 частину домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 з правом фактичного користування: в будинку літера «А-1» веранда № 2-1 площею 4,0 кв.м., кухня № 2-2 площею 12,70 кв.м., кімната № 2-3 площею 11,0 кв.м. сарай літера «В», половина колодязя літера «Г», половина відхідника літера «Д», по половині огорожі,з будинку літера «А-1» глиноплетневого, критого залізом, сарай літера «Б» глиноплетневого, сарая літера «В» дощатого, колодязя літера «Г», відхідника літера «Д» та огорожі (а.с. 21).
Відповідно до заповіту від 28.07.1982 року ОСОБА_13 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: усе належне їй майно де б воно не було і з чого б воно не складалося повністю заповіла ОСОБА_18 (а.с. 8).
Згідно з заповітом від 28.07.1982 року ОСОБА_11 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: усе належне їй майно де б воно не було і з чого б воно не складалося повністю заповіла ОСОБА_18 (а.с. 9).
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.11.1994 року спадкоємцем майна ОСОБА_19, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є дружина померлого ОСОБА_12. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з 11/25 частин жилого будинку з відповідною частиною господарських споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 та складається в цілому із: «А-1» жилого будинку площею 25,0 кв.м., «Д», «Е», «Ж», «В», «в», «Л» сарай, «К», «М» - вбиральні, «О» навіс, «№1» огорожа, «№2-3» замощення, розташованих на земельній ділянці розміром 1459 кв.м., що належить померлому на підставі договору дарування, посвідченого Другою Полтавською нотаріальною конторою 04.06.1957 року за № 1-3189 та зареєстрованого в Полтавському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу № 8 під № 167 (а.с. 10).
Відповідно до заповіту від 28.11.1994 року ОСОБА_12 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належну їй на праві особистої власності частину жилого будинку з частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 заповіла в рівних частках кожному ОСОБА_6 та ОСОБА_20 (а.с.6).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_12 померла (а.с.7). Після її смерті відкрилась спадщина на 11/25 частини жилого будинку з відповідною частиною господарських споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1
Рідний брат ОСОБА_21 - ОСОБА_20, який проживає на території Російської Федерації в АДРЕСА_2 21 жовтня 2011 року написав заяву про відмову від своєї частини спадщини, яку заповіла йому мати ОСОБА_12 (а.с. 20).
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що згідно 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до ч.1 ст.1275 ЦК України встановлено, що якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до іншого спадкоємця за заповітом і розподіляється між ними порівну. Згідно ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Беручи до уваги те, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дане спадкове майно, позивач ОСОБА_6 позбавлений можливості переоформити будинок АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_12 та своїх тіток ОСОБА_13 та ОСОБА_11 на себе, тому є всі підстави для задоволення позову.
Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
При ухваленні судового рішення місцевий суд допустив неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно п.23., п. 24 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду україни «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. При розгляді цих справ слід перевірити наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обгрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Як встановила колегія суддів, матеріали справи не містять відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину на ім»я позивача після смерті його матері та тітки ОСОБА_11 Як пояснив позивач колегії суддів, він усно звертався до Другої полтавської держнотконтори (за місцем знаходженння спірного домоволодіння) з даного питання та отримав усну відмову. До Третьої полтавської держнотконтори (за останнім місцем реєстрації спадкодавця ОСОБА_11.) він не звертався.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_22 мала чотирьох дітей : ОСОБА_19 ( що є батьком позивача ОСОБА_21.), ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_23 ( що є дідом заінтересованих осіб ОСОБА_2, ОСОБА_5).
ОСОБА_22 згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого Полтавською держнотконторою 29.06.1950 р. за № 31130, перереєстрованого в Полтавському МБТІ по реєстровій книзі № 8 під № 167 від 02.08.1950 р., на праві приватної власності мала домоволодіння по АДРЕСА_1
Згідно договору дарування від 04.06.1957 р. ОСОБА_22 подарувала сину ОСОБА_24 11/25 частин вищевказаного домоволодіння (а.с. 21).
Згідно договору дарування від 04.06.1957 р. ОСОБА_22 подарувала дочкам ОСОБА_25, ОСОБА_26 14/25 частин вищевказаного домоволодіння (а.с. 84).
Батько позивача ОСОБА_27 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.11.1994 р. дружина померлого - ОСОБА_8 успадкувала майно у вигляді 11/25 частин спірного домоволодіння (а.с.10). 28.11.1994 р. ОСОБА_8 склала заповіт, згідно якого належну їй на праві особистої власності частину жилого будинку з частиною надвірних будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1 заповідала в рівних частках кожному - синам ОСОБА_18 та ОСОБА_28 (а.с. 6). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла (а.с. 7).
21.10.2011 р. спадкоємець ОСОБА_20 подав заяву до Другої полтавської держнотконтори заяву про те, що йому відомо, що є спадкоємцем за заповітом після померлої матері, на майно якої не претендує (а.с. 20). Матеріали справи не містять відомостей про звернення позивача до нотконтори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, на час її смерті у спірному домоволодінні він не проживав та не був зареєстрованим, згідно даних паспорта на його ім»я з 17.07.1987 р. він значиться зареєстрованим за адресою АДРЕСА_3 (а.с.5). Колегія суддів звертає увагу на те, що на час смерті матері позивач був чинним ЦК України у ред. 1963 р.
Згідно заповітів від 28.07.1982 р. ОСОБА_13, ОСОБА_11 заповідали усе належне кожній майно ОСОБА_29 (а.с. 8,9). 10.08.1994 р. ОСОБА_26 склала заповіт, згідно якого належну їй на праві особистої власності частину жилого будинку з частиною надвірних побудов, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 заповідала сестрі ОСОБА_11 (а.с. 80).
ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_26 померла, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про її смерть (а.с. 72). ІНФОРМАЦІЯ_3 р. померла ОСОБА_11, що підтверджується ксерокопією актового запису про її смерть (а.с. 37).
Таким чином, матеріали справи не містять даних про те, що син ОСОБА_22 - ОСОБА_23, який є дідом заінтересованих осіб ОСОБА_2, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 р. (а.с. 132), мав на праві приватної власності частину спірного домоволодіння, що давало б право на спадкування після його смерті їх матері ОСОБА_30 - дочці діда, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 р. (а.с.118, 131).
Крім цього, як встановила колегія суддів і ця обставина не була відома ні позивачу, ні заінтересованим особам ОСОБА_2, ОСОБА_5, та не була встановлена судом першої інстанції, згідно листа Третьої полтавської держнотконтори від 06.02.2013 р. після померлої ОСОБА_11, яка була зареєстрована в АДРЕСА_4 19.01.2004 р. відкрито спадкову справу за заявою ОСОБА_31 про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим Третью полтавською держнотконторою 21.08.1992 р. за № 1-1931 наступного змісту: «Все належне мені майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі і належну мені повністю квартиру, що знаходиться за вищевказаною адресою, заповідаю ОСОБА_31, а на випадок її смерті або неприйняття спадщини у встановлений законом строк, її долю заповідаю її сину ОСОБА_33.» 05.04.2004 р. ОСОБА_31 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану квартиру.
Таким чином, заповіт ОСОБА_11, складений 21.08.1992 р., на підставі ч. 2 ст. 1254 ЦК України скасовує заповіт від 28.07.1982 р. Отже, позивач не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_11, а тому його вимоги до територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради в частині визнання за ним право власності на 14/25 спірного домоволодінння є безпідставними, оскільки пред»явлені до неналежного відповідача та не грунтуються на законі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що надані ксерокопії правоустановчих документів, заповітів, свідоцтв про народження осіб та їх смерть, тощо містять не відповідність прізвища Чіріков-Чириков, Чірікова-Чирікова, проте, заінтересованими особами не заперечується той факт, що це одна і та же особа, також ними не заперечуються родинні відносини, тому ці обставини не підлягають доказуванню.
Доводи заінтересованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в тій частині, що вони на законних підставах проживають у спірному будинку, не заслуговують на увагу, оскільки не є предметом даного спору. Право на проживання у будинку та право на спадкування за змістом є різними поняттями за своєю природою та за наслідками, що у даному випадку отожнюються заінтересованими особами. Ними не надано доказів відносно того, що їх спадкодавці мали право приватної власності у спірному домоволодінні.
Доводи заінтересованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в тій частині, що вони набули право власності у спірному домоволодінні за правилами набувальної давності, не заслуговують на увагу, оскільки ними не пред»являлися самостійні позовні вимоги про це, вони не були предметом судового розгляду.
Доводи заінтересованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в тій частині, що єдиним спадкоємцем за законом після смерті сестер - ОСОБА_11 та ОСОБА_13 є їх мати - ОСОБА_30., як їх племінниця, не заслуговують на увагу, оскільки за життя ОСОБА_11 та ОСОБА_13 склали заповіти, тому спадкування у даному випадку здійснюється за вищевказаними заповітами, а не за законом. Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не надали доказів того, що право на спадкове майно після смерті ОСОБА_13 та ОСОБА_11 належало їх матері ОСОБА_30, а після її смерті належить їм.
Таким чином, даний позов пред»явлений до неналежного відповідача, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо прийняття спадщини після смерті матері, після смерті тітки ОСОБА_11 спадкоємцем є ОСОБА_31
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд допустив неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, рішення місцевого суду ухвалене з порушенням вимог матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.
Керуючись ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 1,3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_2, заяву ОСОБА_5 про приєднання до апеляційної скарги задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
У задоволенні позову ОСОБА_6 до територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
С У Д Д І : / підписи/
Згідно: суддя апеляційного суду
Полтавської області Дорош А.І.