Справа №22ц-0590/7955/2012 Головуючий 1 інстанції Цукуров В.П.

Категорія - Доповідач Алексєєв А.В.

УХВАЛА

Іменем України

3 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого - Алексєєва А.В.,

Суддів - Кішкіної І.В., Принцевської В.П.

при секретарі - Люліній Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 25 травня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АИДА» до ОСОБА_1, третя особа Головне управління містобудування та архітектури Донецької міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення відшкодування майнової шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ворошиловського районного суду міста Донецька від 25 травня 2012 року позовні вимоги ТОВ «АИДА» до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення відшкодування майнової шкоди задоволені повністю. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути цокольне приміщення, яке належить йому на праві власності, розташоване у будинку АДРЕСА_1 в первинний стан. Зобов'язано ОСОБА_1 знести прибудову до стіни будинку АДРЕСА_1 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АИДА» у відшкодування майнової шкоди 29 542 гривень та судові витрати у розмірі 423 гривень 92 копійки.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «АИДА» на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13 жовтня 1998 року є власником вбудованого нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_1 на підставі ухвали Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 січня 2010 року і ухвали Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 червня 2010 року має у власності об'єкти нерухомого майна у вигляді нежитлових цокольних приміщень загальною площею 123,0 кв.м. та 106,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1 здійснено реконструкцію належних йому нежитлових приміщень у цокольному поверсі п'ятиповерхового житлового будинку під кафе з улаштуванням головного входу з вул. Артема та реконструкцією існуючого входу з двору. Згідно проекту улаштування головного входу здійснено шляхом руйнування частини фундаменту будинку зі сторони бульвару Шевченка і прибудови до несучих стін будинку зі сторони бульвару Шевченка і вулиці Артема. Судом першої інстанції також встановлено, що ТОВ «АИДА» і ОСОБА_1 є співвласниками неподільного майна: фундаменту і несучих стін будинку АДРЕСА_1

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що обов'язковість згоди ТОВ «АИДА» на розпорядження спільним сумісним майном (фундамент будинку і несуча стіна) передбачена Цивільним кодексом України. Згідно висновку експертного дослідження будівельно-технічної спеціалізації № 04.05.12, будівельні роботи, які проводились в цокольному приміщенні в будинку АДРЕСА_1 з 15 червня 2011 року, знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з тріщинами в напільному покритті в приміщенні торгового залу ТОВ «АИДА» в будинку АДРЕСА_1 Вартість ремонтно-відновлювальних робіт по усуненню пошкоджень підлоги складає 29542,00 грн. За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку про порушення права власності ТОВ «АИДА» здійсненням відповідачем реконструкції цокольного приміщення та про задоволення позовних вимог ТОВ «АИДА».

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що висновки суду першої інстанції є незаконними, необґрунтованими та такими, що не в повній мірі відповідають вимогам норм матеріального і процесуального права, а також матеріалам справи. Вважає, що, враховуючи, що об'єднання співвласників не створено, суд помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», що призвело до невірних висновків суду про те, що стіни нежитлових цокольних приміщень (які є власністю відповідача та до яких було улаштовано головний вхід), є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку. Крім того, нежитлове приміщення, яке належить відповідачу, не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року, на думку відповідача, застосоване неправильно, оскільки воно стосується допоміжних приміщень, якими є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку та до яких нежитлові цокольні приміщення відповідача не відносяться. Також вважає, що ним було здобуто всі необхідні погодження для здійснення реконструкції і законодавство не передбачено необхідності погодження реконструкції нежитлвих приміщень з позивачем як із співвласником неподільного майна. Відповідно, вважає безпідставними висновки суду щодо повернення цокольного приміщення у первісний стан та знесення прибудови. Також вважає, що судом не дана належна оцінка висновку експертного будівельно-технічного дослідження, яке не є висновком судової експертизи, має певні недоліки.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, третя особа повідомлена про дату та час розгляду справи відповідно до вимог цивільно-процесуального закону.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, рішення підлягає залишенню без змін, з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «АИДА» на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13 жовтня 1997 р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 (а.с. 8), є власником вбудованого нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1

ОСОБА_1 на підставі ухвали Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15.01.2010р. № 2-2937/09 (а.с. 157) і ухвали Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14.06.2010р. №6-15 (а.с. 159) має у власності об'єкти нерухомого майна у вигляді нежитлових цокольних приміщень загальною площею 123,0 кв.м. та 106,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 здійснено реконструкцію належних йому нежитлових приміщень у цокольному поверсі п'ятиповерхового житлового будинку під кафе з улаштуванням головного входу з вул. Артема та реконструкцією існуючого входу з двору.

Згідно проекту (а.с. 183-185) улаштування головного входу здійснено шляхом руйнування частини фундаменту будинку зі сторони бульвару Шевченка і прибудови до несучих стін будинку зі сторони бульвару Шевченка і вулиці Артема.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що несучі стіни будинку є конструктивними елементами багатоквартирного будинку і, відповідно, є співвласністю власників жилих та нежитлових приміщень будинку, а отже, на здійснення розпорядження цими конструктивними елементами необхідна згода власників жилих та нежитлових приміщень будинку.

Згідно статті 382 ЦК України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майно, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що згода ТОВ «АИДА» на розпорядження опорними конструкціями будинку АДРЕСА_1 відсутня, а отже, здійсненою відповідачем реконструкцією порушуються права позивача як співвласника спільного сумісного майна.

За встановлених обставин та наведених підстав суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд дійшов до невірних висновків про те, що стіни нежитлових цокольних приміщень (які є власністю відповідача та до яких було улаштовано головний вхід), є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, оскільки нежитлове приміщення, яке належить відповідачу, не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, а Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року застосоване неправильно, оскільки воно стосується допоміжних приміщень, якими є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку та до яких нежитлові цокольні приміщення відповідача не відносяться, спростовуються наступним.

Згідно Рішення Конституційного Суду України в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 9 листопада 2011 року N 14-рп/2011 під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт.

Отже, власники нежитлових приміщень користуються такими ж саме правами, як й власники жилих приміщень у багатоквартирному будинку, зокрема, правом спільної сумісної власності на опорні конструкції будинку.

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що ним було здобуто всі необхідні погодження для здійснення реконструкції і законодавство не передбачено необхідності погодження реконструкції нежитлових приміщень з позивачем як із співвласником неподільного майна, спростовуються наступним.

Наявність у відповідача дозволів і погоджень на здійснення будівельних робіт з реконструкції цокольного приміщення згідно розробленого проекту не позбавляє позивача його права на розпорядження спільною сумісною власністю, що підтверджується в рішенні Европейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України», на яке посилається суд першої інстанції.

Крім того, як встановлено судом, у відповідача взагалі відсутнє право на оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташовано прибудову до будинку.

В наданих відповідачем дозвільних документах, зокрема, в декларації про готовність об'єкту до експлуатації (а.с. 150), декларації про початок будівельних робіт (а.с. 154-155) міститься посилання на договір оренди земельної ділянки від 3 вересня 2007 року. Проте, як встановлено судом, цей договір оренди укладений не з відповідачем, а іншою юридичною особою (а.с. 271-276).

Також відповідачем не надано суду доказів того, що у нього є відповідний дозвіл виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів, отримання якого передбачено згідно чинних Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року.

Згідно з п. 1.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року, передбачені наступні умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, зокрема:

пп. 1.4.1. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства;

пп. 1.4.5. Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи:

- копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення;

- копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку;

- проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку;

- згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Окрім того, Правилами забудови міста Донецька, затвердженими рішенням Донецької міської ради N23/17 від 16.12.2005 року, визначено, зокрема порядок реконструкції, перепланування та переобладнання або перепланування вбудованих, вбудовано-прибудованих нежилих у жилих будинках приміщень та їх розширення.

Так відповідно до п. 5 глави 9 частини III Правил, замовник, зацікавлений у реконструкції та розширенні вбудованих, вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень без зміни їх цільового призначення надсилає клопотання до виконкому міської ради, до якого додаються:

- свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

- документ, що посвідчує право власності, або договір оренди на приміщення та письмову згоду власника (власників) або балансоутримувача будинку на проведення робіт;

- технічний висновок проектної організації щодо можливості проведення реконструкції чи розширення об'єкту, виконаний проектною організацією, що має ліцензію;

- документ, що підтверджує право користування земельною ділянкою, викопіювання з Генплану М 1:500, М 1:5000;

ГоловУМА на підставі перед проектних пророблень та позитивних висновків органів пожежної, санітарної та автомобільної безпеки (при необхідності) готує проект рішення виконкому Донецької міської ради про дозвіл на реконструкцію нежитлових приміщень і виносить його на засідання виконкому міської ради.

Позитивне рішення виконкому міськради про дозвіл на реконструкцію чи розширення об'єкта одночасно є дозволом на розробку відповідного проекту.

За встановлених обставин та наведених підстав, суд першої інстанції, встановивши порушення прав позивача як співвласника спільного майна, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що його права, відповідно до вимог ст. ст. 16, 391, 1166 ЦК України, підлягають поновленню шляхом відновлення становища, що існувало до порушення, шляхом знесення прибудови до стіни будинку АДРЕСА_1 а також шляхом відшкодування матеріальної шкоди.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що висновки суду про заподіяння матеріальної шкоди необґрунтовані, спростовуються наданими позивачем суду та дослідженими доказами, зокрема висновком експертного дослідження будівельно-технічної спеціалізації від 4 травня 2012 року (а.с. 93-96), яких встановлено характер та розмір заподіяної матеріальної шкоди та встановлено причинний зв'язок між заподіяною шкодою та діями відповідача. На спростування цього висновку відповідачем не надано будь яких доказів. Відповідачем не заявлялося клопотання про проведення відповідної експертизи.

За вищенаведених підстав апеляційний суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності з нормами матеріального і цивільно-процесуального законодавства. Підстав для скасування судового рішення не встановлено.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відхилення апеляційної скарги, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

За наведених підстав та встановлених обставин апеляційній суд відхиляє апеляційну скаргу відповідача на рішення суду як необґрунтовану та залишає без змін рішення суду першої інстанції як ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 307, 308, 314, 315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 25 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: