Дата документу Справа № 11-1866/12

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

у справі ОСОБА_1

11 лютого 2013 року місто Запоріжжя

Єу №801/10091/12

№ пр11/778/189/13

Апеляційний суд Запорізької області у складі суддів:

Бараненко Л.Я. - головуючої, Шпоньки В.П. - доповідача, Яцуна С.Б.,

прокурора Наумова О.О., засудженого ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд установив:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Радсад Миколаївського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого вироками Бердянського міськрайонного суду Запорізької області:

7 листопада 2006 року за ч.1 ст.190, ст.353, ст.70 КК України на 2 роки обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим стром 2 роки;

26 березня 2008 року за ч.2 ст.190, ст.71 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільненого 11 березня 2009 року умовно-достроково на невідбутий строк 6 місяців 15 днів;

6 вересня 2011 року за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим стром 3 роки,-

засуджено до позбавлення волі за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки і за сукупністю вироків, на підставі ст.71 КК України, шляхом часткового складання цього покарання і невідбутого за попереднім вироком, остаточно на 3 роки 6 місяців.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислено з дня його фактичного затримання, а саме -13 липня 2012 року (а.с.7, 35).

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрано у виді підписки про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 2195 гривень.

Питання про речові докази вирішені вироком відповідно до вимог статті 81 КПК України.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні повторної крадіжки чужого майна потерпілої ОСОБА_5 в місті АДРЕСА_2 Як встановлено вироком, 24 травня 2012 року, близько 1630 год., з проникненням у житло - кімнату АДРЕСА_2 гуртожитку, ОСОБА_1 таємно викрав жіночу сумку з речами ОСОБА_5, зокрема, мобільний телефон, гаманець з грошима та ін., а всього на суму 2195 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 винним себе не визнає, стверджує про його непричетність до цієї крадіжки. Стверджує про те, що йому взагалі невідома доля викраденого майна потерпілої. В той же час вважає призначене йому покарання явно несправедливим внаслідок суворості. Просить про справедливий перегляд справи.

В письмових запереченнях на апеляцію прокурор наполягає на законності і обґрунтованості вироку.

У судовому засіданні апеляційної інстанції:

прокурор просив апеляцію залишити без задоволення, вирок - без зміни;

засуджений підтримав доводи апеляції і просив її задовольнити. Посилається на вчинення проти нього недозволених методів слідства.

Перевіривши вирок суду в межах апеляції та матеріали справи, апеляційний суд не вбачає підстав до задоволення апеляції виходячи з такого.

Винність засудженого у вчинені інкримінованих йому злочинних дій підтверджена доказами, які є в матеріалах справи, і його діям місцевий суд дав належну і відповідну юридичну оцінку.

Під час досудового слідства ОСОБА_1, визнаючи вчинення крадіжки, пояснював, що коли він з переходів побачив, що з кімнати АДРЕСА_2 гуртожитку вийшла сусідка і не закрила двері, він таємно проник до кімнати і викрав її сумку з речами, зокрема, мобільним телефоном. В нього він вставляв свою сім-карту і здійснював дзвінки. Наступного дня викрадений телефон він разом з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на паспорт останнього заклали в ломбарді, а отриманими 650 гривнами розпорядився на свій розсуд. В самій апеляційній скарзі ОСОБА_1 підтверджує те, що він, коли палив на сходинках, бачив, як потерпіла залишила двері кімнати незапертими.

Обставини отримання грошей у ломбарді підтверджені показаннями свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на досудовому слідстві і суді першої інстанції. Вони співпадають з показаннями працівника ломбарду ОСОБА_8, який при допиті у якості свідка в суді підтвердив, що первинну оцінку телефону він робив на

прохання ОСОБА_1, а того ж дня цей же телефон був закладений іншими особами.

Свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10, поняті при відтворенні обстановки і обставин події крадіжки за участі ОСОБА_1, підтвердили його обізнаність цих обставин, відсутність на нього будь-якого тиску.

Посилання ОСОБА_1 на недозволені методи слідства є безпідставними. Спростовуються вони і результатами прокурорської перевірки про що зазначено у постанові від 25 жовтня 2012 року про відмову у порушенні справи за цими твердженнями засудженого.

Таким чином, обвинувачення, яке визнано судом доведеним ґрунтується на матеріалах справи, а обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим.

Засудженому_суд призначив покарання відповідно до положень Загальної частини КК України - у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин, з належним урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, який вчинив тяжкий злочин в період іспитового строку та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, зазначених у вироку. За крадіжку ОСОБА_1 призначено покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст.185 КК України, а за сукупністю вироків близьке до цього розміру. Таким чином, засудженому_призначене покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі викладеного та керуючись статтями 362, 365, 366 КПК України апеляційний суд ухвалив:

вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію без задоволення.

судді

Шпонька В.П. Бараненко Л.Я. Яцун С.Б.