ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року Справа № 9104/65230/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А., Гуляка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 01.02.2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

19.01.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у відповідності зі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по ІІ групі інвалідності в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за заподіяну шкоду здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з червня 2010 року і проводити нарахування та виплату надалі.

Позивач посилається на те, що є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції першої категорії, йому призначена пенсія як інваліду 2-ої групи 1 категорії внаслідок захворювання, пов'язаного з ЧАЕС. Призначена пенсія, яку відповідач виплачує менше передбаченого розміру, встановленого чинним законодавством.

Ухвалою від 21.01.2011 року адміністративний позов в частині вимог за період з 01.06.2010 року по 18.07.2010 року залишено без розгляду, відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України.

Оскаржуваною постановою позов задоволено частково. Зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу, державної пенсії в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 19.07.2010 року по 01.02.2011 року, на підставі положень ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постанову суду оскаржив відповідач, вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що розпорядником бюджетних коштів є КМ України, який також надає роз'яснення порядку застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; при виплаті спірних коштів позивачу пенсійний орган керувався положення постанови КМ України № 654 від 16.07.2008р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції і з таким погоджується колегія суддів, позивач є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою віднесеною до категорії І, та призначена пенсія як інваліду ІІ групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, відносно яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8-ми мінімальних пенсій за віком.

Колегія суддів вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Право позивача на одержання пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідачем не оспорюється та доказуванню не підлягає у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС України.

Однак згідно положення ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача згідно ст.50 та ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в перерахунку позивачу по інвалідності згідно з ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

На переконання колегії суддів слід також зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» були внесені зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які були визнані неконституційними з 22.05.2008 року тобто з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 10 - рп від 22.05.2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином у 2008 році, а саме з 22 травня - дня прийняття Конституційним судом України рішення № 10 - рп/2008 - у відповідача виникло чергове зобов'язання перерахувати державну та додаткову пенсію у розмірах, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону до 01 січня 2008 року.

Проте, як вбачається позову, позивач просить зобов'язати відповідача проводити перерахунок з червня 2010 року та виплачувати пенсію надалі відповідно до Закону.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо залишення частини вимог без розгляду, проте вважає за необхідне наголосити, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (абзац дев'ятий статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі.

Підвищення до пенсії та додаткова пенсія, які є додатковими виплатами особі, яка визнана такою, що має на них право, нерозривно пов'язані з виплатою пенсії і також мають не визначений у часі граничний термін виплати.

Тому, суд не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення нарахування і виплати зазначених платежів, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому належить визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його провести перерахунок та виплачувати позивачу державну пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області задоволити частково.

Постанову Маневицького районного суду Волинської області від 01.02.2011 року у справі № 2а-139/11 скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії позивачу, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком починаючи з 19.07.2010 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді М.А. Пліш

В.В. Гуляк