Справа №1-219

 2007 року

ВИРОК

 Іменем України

19 вересня 2007 року. Святошинський районний суд м.  Києва в складі:

головуючого:   судді   - Ясельського А.М.

при секретарі       -       Осадченко М. М. ,  Титорчук С. Ф.,

з участю прокурора - Безрука A.M.,

адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Києві справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  уродженець АДРЕСА_1,  українець,  громадянин України,  освіта вища,  одружений,  працюючий ІНФОРМАЦІЯ_2,  зареєстрований: АДРЕСА_1,  проживає: АДРЕСА_2,  раніше не судимий,  -

у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  121 ч. 1 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 25.11.2006 року,  приблизно о 11 годині,  знаходячись в салоні автомобіля Деу Ланос д.н НОМЕР_1 АДРЕСА_3,  під час конфлікту між ним та гр. ОСОБА_3,  який виник раптово на ґрунті неприязних стосунків,  навмисно наніс останньому правою рукою удар ножем в бік грудної клітини з ліва , чим заподіяв потерпшому тілесні ушкодження у вигляді: колото - різаної рани грудної клітини зліва,  проникаючі в плевральну порость з виявом гемотораксу,  які згідно висновку судово-медичної експертизи №2840/з від 30.01.2007 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень,  небезпечних для життя в момент заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину свою в причиненні тілесного ушкодження потерпілому визнав повністю,  при цьому не визнаючи,  що зробив це навмисно та показав,  що 25.11.2006 року о 11 годині знаходився АДРЕСА_3 в салоні свого автомобіля. Підійшов потерпілий ОСОБА_3і попросив відвезти до станції метро "Академмістечко",  а потім назад. Коли поверталися назад АДРЕСА_3,  зупинився та пішов до магазину,  щоб придбати пляшку вина. Повернувшись,  дістав ніж,  щоб відкоркувати пляшку і побачив,  що зник мобільний телефон,  який лежав на торпеді в автомобілі. Потім помітив,  що телефон лежить в лівій кишені куртки потерпілого. Тримаючи потерпілого правою рукою,  в якій був ніж,  лівою почав діставати телефон з кишені потерпілого. Ніж просто тримав в руці,  не погрожуючи ним потерпілому. Потерпілий забрав свої речі і вийшов з автомобіля. Коли потерпший виходив з автомобіля не знав,  що його поранив. Вийшовши з автомобіля потерпілий присів. Тілесні ушкодження потерпілому умислу наносити не було. Матеріальні збитки потерпілому відшкодував. Збитки Лікарні відшкодував.

Незважаючи на те,  що підсудний свою вину не визнав,  його вина повністю доведена зібраними по справі доказами,  а саме:

2

показами потерпілого ОСОБА_3,  який суду показав що 25.11.2006 року перебував АДРЕСА_3,  підійшов до автомобіля ОСОБА_2,  запитав,  чи не відвезе він до станції метро "Академмістечко" і назад АДРЕСА_3,  на що він погодився. Коли повертались,  підсудний почав просити плату за проїзд в сумі 50 гривень,  заплативши 10 гривень вийшов з автомобіля. Через 5 хвилин підсудний запросив до автомобіля. Підсудний почав звинувачувати в тому,  що забрав його мобільний телефон,  пояснивши,  що телефон не брав хотів вийти з автомобіля. Раптово відчув удав ножем у район грудної клітини. Підсудний швидко вийшов з автомобіля і побіг до бару,  що був поруч. Пішов в сторону приватного сектору,  перехожих попросив викликати міліцію і швидку допомогу. Ніж,  яким вдарив підсудний забрав в кишеню,  а потім віддав працівникам міліції.   Матеріальних претензій до підсудного не має.

показами свідка ОСОБА_4,  яка суду показала,  що 25.11.206 року до кафе зайшов потерпілий,  він був в нетверезому стані,  його в кафе не пустили. Потім бачила потерпілого в автомобілі у підсудного. Коли вийшла на вулицю,  підсудний повідомив,  що потерпілий вкрав у нього мобільний телефон. Шукали телефон в автомобілі,  але не знайшли. Потерпілий стояв неподалік. Підсудний покликав потерпілого. Потерпілий сів в автомобіль підсудного,  через кілька хвилин підсудний підійшов і сказав,  що випадково порізав потерпілого і що потрібно викликати швидку допомогу. Коли підбігла до потерпілого,  ніж був у нього в грудях. Сварки між потерпілим і підсудним не бачила,  моменту удару не бачила.

висновком судово-медичної експертизи № 2840/є від 30.01.2007 року згідно якого потерпілому ОСОБА_3спричинено тяжкі тілесні ушкодження,  небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді : колото-різаної рани грудної клітини зліва,  проникаючі в плевральну порость з виявом гемотораксу. а.с.  92-95.

висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 156 від 30.01.2007 року,  згідно якого ОСОБА_2 будь-якими психічними захворюваннями в момент вчинення злочину не страждав і не страждає. По своєму психічному стану міг усвідомлювати свої дії та керувати ними та не потребує в застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру а.с.  107-108

Доводи підсудного про те,  що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3заподіяв не навмисно суд вважає не доведеними в судовому засіданні і розцінює,  як бажання уникнути відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються показами потерпілого.

Крім того про умисел ОСОБА_2на причинения саме тяжких тілесних ушкоджень потерпілому вказує на те,  що після причинения ушкоджень ,  ОСОБА_2 не почав надавати допомогу останньому.

Таким чином,  оцінюючи докази,  що дослідженні в судовому засіданні,  суд визнає винним підсудного ОСОБА_2 у вчинені злочину повністю доведеною в тому,  що він спричинив потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження,  небезпечне в момент заподіяння.

Дії підсудного кваліфіковані за  ст.  121 ч.1 КК України правильно.

Обставиною,  що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_2,  є щире каяття у вчиненому злочині.

Обставин,  що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2,  судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид покарання підсудному,  суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу підсудного,  обставини , що пом"якшують та обтяжують покарання і рахує обрати міру покарання у вигляді позбавлення волі.

Поряд з цим,  суд з врахуванням фактичних обставин по справі,  особи підсудного,  який  судимості  немає,   має  постійне  місце  проживання  та місце  роботи  ,   де

3

характеризується позитивно , його сімейний стан та стан здоров»я,  щиро розкаявся в скоєному злочині,  знаходить за можливе його виправлення і перевиховання без ізоляції суспільства,  обравши йому міру покарання не пов"язану з відбуванням покарання в місцях позбавлення волі згідно  ст. 75 КК України

Цивільний позов заявлений Київською міською клінічною лікарнею на суму 4626 гривні 66 копійок провадженням закрити в зв»язку з добровільним погашенням збитків.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  321-324 КПК України,  суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину,  передбаченого  ст.  121 ч. 1 КК України і призначити покарання у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі.

Застосувавши  ст. 75 КК України,  звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки,  зобов"язавши засудженого відповідно до  ст.  76 КК України повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання ,  періодично з"являтись на реєстрацію.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_2 змінити з тримання під вартою в СІЗО № 13 ДДВП України в м.  Києві на підписку про невиїзд з постійного місця проживання,  негайно звільнивши його з під варту в залі суду.

Речові докази по справі - ніж ,  що знаходиться в камері схову Святошинського РУ ГУ МВС України в м.  Києві - знищити.

Судові витрати в розмірі 353 гривні 08 копійок за проведення криміналістичної експертизи покласти на засудженого ОСОБА_2 , стягнувши з нього на користь ДНДЕКЦ при ГУ МВС України в м.  Києві (код ЗКПО 25575285,  установа банку УДК у Київській області,  МФО - 821018,  р/р 35221100105031 (з приміткою за послуги експерта).

Апеляція на вирок може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через районний суд до Апеляційного суду м.  Києва.