Справа № 119/2404/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді Шевченка В.В.

при секретарі - Коль Н.О.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Совєтський Совєтського району АР Крим цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» в особі Совєтського району електричних мереж до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди та судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення солідарно суми збитків у розмірі 1886 гривень 24 копійки. Також просить суд стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору в сумі 214 гривень 60 копійок. Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 січня 2012 року в смт.Совєтський Совєтського району АР Крим були обірвані дроти повітряної лінії ВЛ-0,4 кВ від Л-4 ТП-63. Дроти були обірвані стрілою автокрану на базі автомобіля марки «ЗІЛ-130», номерний знак НОМЕР_1, яким керував відповідач ОСОБА_2 При цьому, згідно довідки Державної автомобільної інспекції зазначений транспортний засіб належить відповідачу ОСОБА_4 Позивач зазначає, що відповідачі добровільно не відшкодовують збитки, завдані зазначеними діями. За таких обставин позивач, посилаючись на положення ст.ст.1166,1187 ЦК України, вважає, що є підстави для задоволення заявленого ним позову.

Згодом представник позивача зменшив позовні вимоги, надавши суду відповідну заяву, згідно якої просить стягнути з відповідачів збитки у сумі 1084 гривні 93 копійки, мотивуючи тим, що згідно кошторису розмір майнової шкоди, завданої позивачу, дорівнює 1084 гривнам 93 копійкам.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні зменшені позовні підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовної заяві. Крім того пояснила, що 04 січня 2012 року до Совєтського РЕМ надійшов сигнал про обрив проводів повітряної лінії ВЛ-0,4 кВ від Л-4 ТП-63 в смт.Совєтський Совєтського району АР Крим. У зв'язку з цим, на місце події виїхала оперативна бригада Совєтського РЕМ та по приїзду було встановлено, що дійсно були обірвані дроти повітряної лінії. Вони були обірвані стрілою автокрану на базі автомобіля марки «ЗІЛ-130», номерний знак НОМЕР_1, яким керував відповідач ОСОБА_2 При цьому, власником зазначеного автомобіля є відповідач ОСОБА_4 Представник позивача зазначила, що на усунення пошкоджень Совєтський РЕМ поніс власні витрати у розмірі 1084 гривні 93 копійки. З пояснень представника позивача вбачається, що розмір шкоди згідно кошторисів складається з наступних витрат: 198 гривень на заміну 6 кілограмів пошкодженого проводу марки АС-35 вартістю 33 гривні за 1 кілограм; 28 гривень 05 копійок на 2,7 літра бензину марки А-80 вартістю 10 гривень 39 копійок за 1 літр для виїзду аварійної машини до місця обриву проводів; 687 гривень 44 копійки на оперативні переключення (до 10 операцій); 80 гривень 25 копійок вартість робіт по перетяжці трьох ліній; 91 гривня 19 копійок - адміністративні витрати, загальновиробничі витрати. Також, представник позивача пояснив, що демонтований провід знаходиться на зберіганні на складі Совєтського РЕМ. За таких обставин представник позивача, посилаючись на положення ст.ст.1166, 1187 ЦК України, просить задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що не погоджується з розрахунком шкоди, зробленим позивачем та вважає його завищеним. При цьому пояснив, що 04 січня 2012 року він керував механізмом - автокраном на базі автомобіля марки «ЗІЛ-130» та з необережності обірвав лінії електропередач, після чого він сам зателефонував у Совєтський РЕМ та повідомив про пошкодження. Відповідач зазначив, що він, виконуючи роботи на автокрані, в трудових відносинах з ОСОБА_4 не перебував, будь-яких договорів з ОСОБА_4 не укладав, при цьому виконував роботи в інтересах останнього.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином, відповідно до приписів ч.1 ст.38 ЦПК України брав участь у справі через свого представника - ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав. При цьому пояснив, що відповідно до цивільного законодавства України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правових підставах володіє транспортним засобом. При цьому, відповідач ОСОБА_2 виконував роботи з дозволу ОСОБА_4, у зв'язку з чим він керував автокраном на правових підставах. Також пояснив, що завдана шкода, на яку посилається позивач, нічим не підтверджена, наданий представником позивача кошторис виконаних робіт не може бути належним документом, що підтверджує понесені позивачем витрати, оскільки він неналежно оформлений, в ньому відсутні всі реквізити. Більш того, відсутні акти виконаних робіт, бухгалтерські документи на видачу проводів. Крім того, якщо позивачем був замінений обірваний провід, то і витрати повинні розраховуватися за мінусом вартості демонтованого кабелю, оскільки демонтований провід також має певну вартість. Також, представник відповідача зазначив, що позивач не здійснив всі заходи для досудового врегулювання спору, адже в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач звертався до страхової компанії, з врахуванням того, що автомобіль марки «ЗІЛ-130» застрахований. Представник відповідача зазначає, що лише після звернення позивача з вимогою про відшкодування шкоди до страхової компанії і після відмови в цьому, він мав право звернутися до суду. За таких обставин, представник відповідача ОСОБА_4 вважає позов необґрунтованим та просить в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків та дослідивши матеріали цивільної справи, суд доходе висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 статті 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1192 ЦК України суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що 04 січня 2012 року в смт.Совєтський Совєтського району АР Крим було пошкоджено повітряну лінію електропередач ВЛ-0,4 кВ від Л-4 ТП-63, а саме були обірвані проводи стрілою автокрану на базі автомобілю марки «ЗІЛ-130», номерний знак НОМЕР_1. При цьому, автокраном керував відповідач ОСОБА_2 Зазначені обставини підтверджуються постановою оперуповноваженого СКР Совєтського РВ ГУ МВС України в АР Крим від 05 січня 2012 року про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом пошкодження лінії електропередач (а.с.12). Крім того, зазначені обставини не заперечуються ані представником позивача, ані відповідачем ОСОБА_2 та представником відповідача ОСОБА_4

Із ч.1 ст.1187 ЦК України вбачається, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням як транспортних засобів, так і механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Таким чином, враховуючи, що автокран є механізмом, який при його роботі створює небезпеку для інших осіб, то він є джерелом підвищеної небезпеки у розумінні положень ст.1187 ЦК України.

Як вбачається з листа ВДАІ Совєтського району при УДАІ ГУМВС України в АР Крим від 10 травня 2012 року автомобіль марки «ЗІЛ-130», номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_4 (а.с.11).

У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 04 січня 2012 року, керуючи механізмом - автокраном на базі автомобіля «ЗІЛ», у трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_4 не перебував, договір підряду, оренди тощо між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не укладався, довіреність на право керування транспортним засобом ОСОБА_2 не видавалася. Зазначені обставини не заперечуються ані відповідачем ОСОБА_2, ані представником відповідача ОСОБА_4

Таким чином, у розумінні ст.1187 ЦК України обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої майну позивача, має нести саме ОСОБА_4, оскільки він є власником джерела підвищеної небезпеки.

Вирішуючи питання щодо розміру майнової шкоди, яка підлягає стягнення з відповідача ОСОБА_4, суд враховує наступне.

Обґрунтовуючи розмір завданої майнової шкоди, представник позивача зазначив, що згідно кошторисів відшкодуванню, на його думку, підлягають: 198 гривень на заміну 6 кілограмів пошкодженого проводу марки АС-35 вартістю 33 гривні за 1 кілограм; 28 гривень 05 копійок на 2,7 літра бензину марки А-80 вартістю 10 гривень 39 копійок за 1 літр для виїзду аварійної машини до місця обриву проводів; 687 гривень 44 копійки на оперативні переключення (до 10 операцій); 80 гривень 25 копійок вартість робот по перетяжці трьох ліній; 91 гривня 19 копійок - адміністративні витрати, загальновиробничі витрати

Суд, дослідивши сукупність наданих позивачем доказів, доходе висновку, що відшкодуванню підлягають 198 гривень на заміну 6 кілограмів пошкодженого проводу марки АС-35 та 28 гривень 05 копійок на 2,7 літра бензину марки А-80 для виїзду аварійної машини до місця обриву проводів. При цьому суд виходить з того, що ці витрати знайшли своє підтвердження. Так, згідно вимоги (АСУ) 01 від 04 січня 2012 року було видано шість кілограмів проводу марки АС35 вартістю 33 гривні за один кілограм на загальну суму 198 гривень та 2,7 літри бензину марки А-80 вартістю 10 гривень 39 копійок за літр на суму 28 гривень 05 копійок (а.с.63). Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він працює диспетчером Совєтського РЕМ і 04 січня 2012 року ним була направлена бригада для усунення пориву проводів повітряної лінії, які були обірвані автокраном. Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що вони є працівниками Совєтського РЕМ і 04 січня 2012 року вони за командою диспетчера виїжджали на місце обриву проводів повітряної лінії. Також суд враховує, що сам відповідач ОСОБА_2 не заперечував, що на місце аварії виїжджала машина марки «ГАЗ» і що, враховуючи відстань від Совєтського РЕМ до місця аварії, кількість зазначеного в розрахунку позивача витраченого на виїзд бензину на думку ОСОБА_2 не є завищеною.

Також свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що обірваний провід підлягав заміні і вони його замінили, скільки точно замінили проводу, він не пам'ятає, при цьому пошкоджений провід вони здали на склад Совєтського РЕМ. Таким чином той факт, що позивач замінив пошкоджений провід підтверджується у сукупності вимогою (АСУ) 01 від 04 січня 2012 року та показаннями свідка ОСОБА_7

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на оперативні переключення (до 10 операцій), вартості робіт по перетяжці трьох ліній, адміністративних витрат, загальновиробничих витрат на загальну суму 858 гривень 88 копійок, то суд доходе висновку щодо відсутності підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

У розумінні ст.1166 ЦК України відшкодуванню підлягає шкода, завдана безпосередньо майну фізичної або юридичної особи. Частина 2 статті 22 ЦК України передбачає, що збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

При цьому позивач, зазначивши в наданих кошторисах витрати на оперативні переключення (до 10 операцій), витрати з робіт по перетяжці трьох ліній, адміністративні та загальновиробничі витрати не надав доказів того, що ним дійсно понесені реальні збитки. Так, зазначені витрати вказані лише в кошторисі і не надані відомості про те, що позивач дійсно зробив ці витрати та сплатив зазначені в кошторисі грошові суми для відновлення свого порушеного права. Крім того, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що працівникам, які усували порив лінії електропередач, встановлена погодинна система оплати праці і розмір їх заробітної плати не залежить від кількості виїздів для усунення аварій на лініях електропередач. Зазначені обставини також підтвердив допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 - працівник Совєтського РЕМ, якій безпосередньо відновлював лінію електропередач 04 січня 2012 року.

Таким чином, дані про те, що позивач поніс витрати на оплату роботи працівників, які усували аварію, є неспроможними, оскільки аварію усували безпосередньо працівники Совєтського РЕМ, розмір заробітної плати яких не залежить від обсягу і кількості виконаної роботи.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення витрат на оперативні переключення, витрат на роботи по перетяжці трьох ліній, адміністративних та загальновиробничих витрат задоволенню не підлягають, оскільки вони за своєю природою не є збитками або шкодою у розумінні ст.ст.22, 1166 ЦК України.

Крім того, оцінюючи доводи представника відповідача про те, що пошкоджений провід має певну цінність, яка повинна враховуватися при визначенні розміру шкоди, з врахуванням показань свідка ОСОБА_7 й пояснень представника позивача про те, що пошкоджений провід знаходиться на зберіганні на складі Совєтського РЕМ, суд, враховуючи положення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року, вважає за необхідне зобов'язати позивача після відшкодування шкоди ОСОБА_4, передати йому демонтований провід масою 6 кілограмів, який знаходиться на зберіганні в Совєтському РЕМ за адресою: АР Крим, Совєтський, район, смт.Совєтський, вул.Енергетиків, 8.

Доводи представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 про те, що позивач звернувся до неналежного відповідача, а саме до ОСОБА_4 як до фізичної особи, а не як до фізичної особи-підприємця, суд вважає неспроможними, оскільки автомобіль марки «ЗІЛ-130», номерний знак НОМЕР_1, згідно листа Державтоінспекції від 10 травня 2012 року зареєстрований за ОСОБА_4 саме як за фізичною особою (а.с.11).

Доводи представника відповідача про те, що відповідальність за шкоду, завдану позивачу, повинен нести відповідач ОСОБА_2 також є неспроможними, оскільки судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 керував джерелом підвищеної небезпеки без належних на то правових підстав, зокрема, договору оренди, підряду, довіреності тощо. Разом з цим, із смислу ст.1187 ЦК України вбачається, що якщо управління небезпечним об'єктом передається третій особі без якогось юридичного оформлення, то вважається, що об'єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця, і саме він буде нести відповідальність за заподіяну шкоду.

Судом також оцінені доводи представника відповідача про те, що позивач не здійснив всі заходи для позасудового врегулювання спору, зокрема, не звернувся до страхової компанії з вимогою про відшкодування збитків, завданих автомобілем марки «ЗІЛ», проте вони не можуть свідчити про безпідставність заявлених позивачем вимог до ОСОБА_4, оскільки Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає настання страхового випадку у разі завдання шкоди власниками наземних транспортних засобів. При цьому, згідно п.1.5 зазначеного Закону наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідні підрозділи МВС України) та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. Таким чином, враховуючи, що шкода позивачу була завдана не транспортним засобом при його русі, а механізмом - автокраном, то і правові підстави для звернення з вимогами по відшкодування збитків до страхової компанії відсутні.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору. При цьому, з врахуванням того, що загальна ціна позову становила 1084 гривні 93 копійок, а судом задоволені вимоги позивача на суму 226 гривень 05 копійок, то сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача буде дорівнювати 44 гривнам 80 копійкам, що буде пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись 5, 10, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215, 217-218, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» в особі Совєтського району електричних мереж до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди та судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання №26002318617847, ЄДРПОУ 00131400, МФО 324805 у філіалі Кримського Республіканського управління АТ «Ощадбанк», код платежу 6201010000 за електроенергію за актом) 226 (двісті двадцять шість) гривень 05 копійок у рахунок майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (поточний рахунок№26002318617847 у філії КУ АТ «Ощадбанк», МФО 384205, ЄДРПОУ 00131400) 44 (сорок чотири) гривні 80 копійок у рахунок витрат по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» відмовити.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» після відшкодування шкоди ОСОБА_4, передати ОСОБА_4 демонтований провід масою 6 (шість) кілограмів, який знаходиться на зберіганні в Совєтському РЕМ за адресою: АР Крим, Совєтський, район, смт.Совєтський, вул.Енергетиків, 8.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть оскаржити рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.В. Шевченко