КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. Справа№ 08/5026/1282/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Жук Г.А.

Пономаренка Є.Ю.

за участю секретаря: Мациборко Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Романюк Т.І. ( за довіреністю), Бованенко О.М. ( за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Русь-95»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.10.2012р.

у справі № 08/5026/1282/2012 (суддя: Кучеренко О.І.)

за позовом Приватного підприємства «Русь-95»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав»

2. Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»

про визнання недійсним договору іпотеки.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.10.2012 р. по справі № 08/5026/1282/2012 у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПП «Русь-95» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зупинити апеляційне провадження в даній справі до набрання чинності рішення по справі № 12/5026/794/2012 Господарського суду Черкаської області та по господарській справі № 02/5026/1152/2012 Господарського суду Черкаської області. Скасувати рішення суду від 23.10.2012 року про відмову в задоволенні позову ПП «Русь-95» та ухвалити про залишення його без розгляду на підставі п.2 і 5 ч.1 ст. 81 ГПК України і про повернення позивачу судового збору. Витрати по сплаті судового збору за апеляційною скаргою позивача покласти на Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк». В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано на те, що господарським судом Черкаської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме на думку скаржника судом було розглянуто справу всупереч положенням ч. 1 ст. 79, п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу ПП «Русь-95» та призначено розгляд справи № 08/5026/1282/2012 на 10.01.2013 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Остапенко О.М., Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням від 10.01.2013р. секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. в зв'язку з перебуванням суддів Остапенко О.М., Пономаренко Є.Ю. у відпустці змінено склад колегії суддів та призначено справу до розгляду у складі головуючий суддя Руденко М.А. суддів: Жук Г.А., Буравльов С.І.

10.01.2013р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача 2 надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити рішення господарського суду Черкаської області від 23.10.2012р. без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

10.01.2013р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з хворобою повноваженого представника і не можливістю ПП «Русь-95» забезпечити присутність свого представника в судовому засіданні 10.01.2013р.

10.01.2013 р. у судове засідання представник відповідача 1 не з'явився про причини неявки суд не повідомив, як вбачається з матеріалів справи про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Колегією суддів розгляд справи було відкладено на 23.01.2013р.

23.01.2013 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

23.01.2013 р. у судове засідання представник відповідача 1 не з'явився про причини неявки суд не повідомив, як вбачається з матеріалів справи про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Колегія суддів, порадившись на місці заслухавши думку представників сторін стосовно клопотання, ухвалила розгляд справ відкласти на 07.02.2013р.

Розпорядженням від 06.02.2013р. секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. в зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці змінено склад колегії суддів та призначено справу до розгляду у складі головуючий суддя Руденко М.А. суддів: Жук Г.А., Пономаренко Є.Ю.

07.02.2013р. через відділ документального забезпечення суду від ПП «Русь-95» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з довідкою АО «Дніпровська колегія адвокатів м. Києва» про перебування адвоката Горкавого О.П. на стаціонарному лікуванні.

07.02.2013р. у судове засіданні представники позивача та відповідача 1 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи позивач та відповідач 1 були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача та відповідача 1, за наявними у справі доказами.

Стосовно Довідки АО «Дніпровська колегія адвокатів м. Києва» про перебування адвоката Гаркавого О.П. на стаціонарному лікуванні, яка надійшла через відділ документального забезпечення з клопотанням про відкладення, колегія суддів зазначає, що дана довідка не є належним доказом того, що адвокат Гаркавого О.П. знаходиться на стаціонарному лікуванні. Оскільки, АО «Дніпровська колегія адвокатів м. Києва» не є медичною установою, яка може підтвердити факт перебування адвоката Горкавого О.П. на стаціонарному лікуванні. Крім того, ПП «Русь-95» не було позбавлено можливості направити у судове засідання іншого уповноваженого представника. Отже, колегія суддів, заслухавши думку представників сторін ухвалила клопотання про відкладення розгляду справи, залишити без задоволення, оскільки до клопотання не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження факту, перебування адвоката Гаркавого О.П. на стаціонарному лікуванні.

07.02.2013 розглянувши в судовому засіданні клопотання скаржника про зупинення провадження у справі суд залишає його без задоволення, так-як не вбачається жодної підстави яка б вказувала на зупинення провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України до вирішення пов'язаної з нею справи № 12/5026/794/2012.

Заслухавши пояснення представників відповідача 2, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.12.2008 між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено кредитний договір № 90 (а.с. 45-52 том 1) та підписанні зміни та доповнення до нього (а.с. 53-64 том 1) .

30.12.2008 в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 90, між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір іпотеки № 6 (надалі - договір) (а.с. 65-66 том 1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заяць І.О. та накладено заборону відчудження нежитлових приміщень (в літ А) загальною площею 707,70 кв. м., що знаходяться за адресою М. Київ, вул. Порика Василя , будинок 13 та належать ТОВ «Святослав» , до припинення дії іпотечного договору, зареєстровано в реєстрі № 9985.

Згідно з умовами договору відповідач 1 передав в іпотеку відповідачу 2 нерухоме майно - нежилі приміщення ( в літ. А) загальною площею 707,70 кв. м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вул.. Порика Василя, будинок 13 та належать іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2007 року та 18 травня 2007 року зареєстрованого Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" в реєстрованій книзі № 95П-245 за реєстровим № 6378-П/548-П.

Відповідно до рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27.04.2007р. у справі №2-801/2007 ( а.с.105-106 том1), задоволено позов ТОВ «Святослав», з яким він звернувся до Гладкої Л.І., ПП «Русь-95», за участю третьої особи КП «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Державного підприємства «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» про стягнення штрафу та про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. Вказаним рішенням визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 18.01.2007 між ПП «Русь-95»та ТОВ «Святослав» та визнано право власності на об'єкти нерухомості, зокрема, нежитлові приміщення (в літері А), загальною площею 707,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Порика Василя, буд. 13. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що представник ПП «Русь 95» приймав участь у розгляді зазначеної справи та відповідно знав про рішення Фастівського міськрайонного суду у справі № 2-801/2007.

30.12.2008 між відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», в особі начальника управління платежів корпоративним клієнтам Київського обласного управління ВАТ АБ «Укргазбанк»Колядної Н.Ю., яка діє на підставі довіреності №7928 від 11.09.2008, та товариством з обмеженою відповідальністю «Святослав»в особі директора Чернова Я.М., який діє на підставі статуту, було укладено договір іпотеки №6, предметом якого визначено забезпечення вимог іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №90 від 26.12.2008, а також додаткових угод до вказаного кредитного договору (а.с. 65-66 том1 ).

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Звертаючись з позовом до суду, позивач просить визнати недійним вказаний договір іпотеки з підстав того, що ТОВ «Святослав» (відповідач 1) безпідставно передав, а ВАТ АБ «Укргазбанк» (відповідач 2) прийняв в іпотеку нерухоме майно, яке і на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки і на даний час, було і є власністю ПП «Русь-95». Позивач зазначає, що відповідач 1, у встановленому законом порядку, не набував права власності на іпотечне майно і банк безпідставно прийняв в іпотеку нежитлове приміщення (в літері А), загальною площею 707,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Порика Василя, буд. 13.

На думку позивача, вищезазначні факти підтверджуються ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2010 у справі № 2-362/09 (а.с. 69-70 том 1) , якою здійснено поворот виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2009 та зобов'язано КП «Київське БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати право власності на нерухоме майно, зокрема, нежитлові приміщення (в літері А), загальною площею 707,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Порика Василя, буд. 13 за ПП «Русь-95». За доводами позивача, договір іпотеки укладений не з власником предмета іпотеки, відповідно позивач просить визнати його недійсним.

Позивач зазначає, що листом від 15.12.2011 за № 13252/10112/2011 банк звернувся до нього з вимогою усунути порушення за кредитним договором №90 від 26.12.2008 на суму 173 822 763,00 грн., тому він звернувся з цим позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник стверджує, що ТОВ "Святослав" безпідставно передав в іпотеку майно, яке на момент укладення спірного договору та на сьогоднішній день фактично було власністю позивача по справі.

Проте, зазначені вище твердження скаржника є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 583 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 11 Закону України "Про іпотеку", заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч. 1 ст. 7 Закону "Про іпотеку").

Частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.12.2008 між другим та першим відповідачем був укладений кредитний договір №90, згідно якого банк відкрив позичальнику ТОВ «Святослав» невідновлювану кредитну лінію з загальним лімітом 113 726 000,00 грн.

З метою забезпечення виконання кредитного договору між цими ж сторонами 30.12.2008 був укладений договір іпотеки №6, який забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають із кредитного договору, додаткової угоди №1 від 29.12.2008 (а також будь-яких додаткових угод до нього, за умовами якого іпотекодавець (позичальник) зобов'язаний повернути кредит не пізніше 25.12.2009.

Пунктом 2.1.1 передбачено, що предметом іпотеки є нерухоме майно -нежилі приміщення (в літері А), загальною площею 707,70 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Порика Василя, буд. 13 та належить іпотекодавцю, згідно рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27.04.2007 та 18.05.2007 зареєстровано КП «Київське бюро технічної інвентаризації»про що здійснено запис в реєстрову книгу №95П-245 за реєстровим №6378-П/548-П.

З матеріалів справи вбачається, що договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований у Державному реєстрі іпотек за №9984.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч.І ст. 319 ЦК України).

Статтею 5 ЗУ «Про іпотеку»встановлено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Колегія суддів зазначає, що оскільки, на момент укладення договору іпотеки ТОВ «Святослав» на праві приватної власності володів спірним майном та вказане майно було зареєстровано за ним у встановленому законом порядку, то у нього, як у іпотекодавця існувало право на укладення спірного договору іпотеки, оскільки він був власником майна, переданого в іпотеку.

Хоча в подальшому на підставі низки судових актів, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.04.2007 про визнання договору купівлі-продажу дійсним (за заявами про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та застосування повороту виконання рішення) право власності на нерухоме майно за ТОВ «Святослав» було скасовано, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про наявність у діях позивача волі на здійснення відчуження спірного майна товариству «Святослав», оскільки договір купівлі-продажу було вчинено приватним підприємством «Русь-95» з власної волі та спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а звернення позивача до суду про здійснення повороту виконання рішення суд розцінює як недобросовісність продавця.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

З огляду на зазначене та з урахуванням норм чинного законодавства судом першої інстанції правильно визначено момент вчинення правочину та встановлено відсутність обставин які б на момент укладення договору іпотеки вказували на його недійсність на підставі ст. 203 та ст. 215 ЦК України.

Таким чином, встановивши ці обставини, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Зазначена позиція суду кореспондується з висновками викладеними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З матеріалів справи не вбачається у чому саме полягає порушення прав та інтересів скаржника за договором, так-як він не є стороною по договору .

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не враховано положення ст. 216 ЦК України, якою передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Також , колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спосіб захисту порушеного права повинен обиратися таким чином, щоб він найбільш повно відновлював порушене право позивача. Визнання недійсним чужого договору як факт (без застосування реституції) не має ніяких зобов'язуючих наслідків для сторін цього договору, оскільки судовим рішенням це питання не охоплюється. Приведення сторін договору (відповідачів по справі) у первісний стан також не матиме ніякого значення для позивача, оскільки майно за спірним договором у власність позивача автоматично передано не буде, а відбудеться лише його перехід між сторонами договору.

До того ж, в листі Верховного Суду України, від 01.04.2012, "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010 - 2011 рр." зазначено, що вирішуючи питання про застосування правових наслідків недійсності правочину, судам слід з'ясовувати наявність у позивача права на звернення з такими вимогами з урахуванням положень статей 15, 16, 216 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 р. у справі N 3-104гс11).

Глава 29 ЦК України визначає способи захисту права власника майна - це право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння, витребування майна від добросовісного набувача, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, визнання права власності, визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 387,388, 391-393). Визнання недійсним договору, стороною в якому не є власник майна, даною главою не передбачений як визначений законом спосіб захисту порушеного права власності.

Відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, згідно з частиною третьою якої не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено, що договір іпотеки №6 від 13.12.2008, вчинений з порушенням вимог законодавства, а тому судом першої інстанції правомірно було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Черкаської області від 23.10.2012 року у справі № 08/5026/1282/2012, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Русь-95» на рішення господарського суду Черкаської області від 23.10.2012 року у справі № 08/5026/1282/2012 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 23.10.2012 року у справі № 08/5026/1282/2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 08/5026/1282/2012 повернути господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Жук Г.А.

Пономаренко Є.Ю.