ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.13 Справа № 5015/4483/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі с?удового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", б/н від 24.12.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 13.12.2012р.

у справі №5015/4483/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м. Трускавець

про стягнення 346043, 81 грн.

За участю представників

від позивача: Зудінов О.С.- представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Войтович О.В. - представник (довіреність в матеріалах справи).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.12.2012р. у справі №5015/4483/12 (суддя Станько Л.Л.) позовні вимоги ТзОВ "Медгарант" до ТзОВ "Трускавецьінвест" про стягнення 346 043, 81 грн. задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 313 963,91 грн. основного боргу, 7548,23 грн. 3% річних за період 02.01.2012р. по 16.10.2012р., 24 531,67 грн. пені за період з 02.01.2012р. по 02.07.2012р., 6920,88 грн. судового збору.

Вирішено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Медгарант" з Державного бюджету 38,12 грн. судового збору у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст. 193, 229, 232 ГК України, ст.ст. 526, 530, 625, Цивільного кодексу України. Зокрема, місцевий суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити товар не пізніше 29.09.2011р.,що пеня є підставною і підлягає до задоволення, оскільки обчислена з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК за 6 місяців та відповідно до розрахунку становить 24 531,67грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині стягнення 24 531,67 грн. пені та 6 482,48 грн. судового збору, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким стягнути з ТзОВ "Трускавецьінвест" - 313 963,91 грн. - основного боргу, 7548,23 грн. - 3% річних, 2611,52 грн. - пені, 6 482,48 грн. судового збору. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 21 920,15 грн. - пені та 438,40 грн. судового збору. Відповідач зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував закінчення строку позовної давності на позовну вимогу в частині стягнення пені, хоча відповідач заявляв про застосування строку позовної давності. Апелянт вважає, що судом не враховано, що за умовами договору кожного місяця наступає строк сплати певної суми, на яку можна нараховувати пеню. На думку скаржника, позивач мав право стягувати пеню лише за період з 30.11.2010р. по 30.03.2012р. (відповідно до поетапного обов'язку оплати), а враховуючи строк позовної давності суд мав задоволити стягнення пені лише за період з 02.01.2012р. по 30.03.2012р. Відповідно до розрахунку апелянта стягненню підлягає пеня у розмірі 2 611,52 грн.

Позивач у відзиві (вх.741 від 05.02.12р.) на апеляційну скаргу, спростовує доводи скаржника та зазначає, що дата остаточного розрахунку за поставлений товар вказана в рішенні суду є опискою, оскільки задовольняючи стягнення пені в розмірі 24 531 грн. 67 коп. суд виходив з заяви про уточнення позовних вимог від 12.12.2012р. (вх.28393/12 від 13.12.2012р.), у якій зазначено що сума передплати, визначена у п.4.1.1 Договору, була повністю перерахована 17.01.2011р. Таким чином, відповідно до п.4.1.2 Договору, відповідач повинен був остаточно розрахуватися за поставлений товар не пізніше 30.12.11р. Позивач вважає, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару починаючи з 02.01.2012р., залишок боргу на 02.01.2012р. складав 333 963 грн. 91 коп., станом на день подачі позову сума боргу склала 313 963 грн. 91 коп. Відтак, вважає, що відповідно до розрахунку від 12.12.2012р. пеня становить 24 531,67 грн.

В судове засідання 05.02.13р. представники сторін з'явилися та підтримали свої доводи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.11. 2010р. сторонами укладено договір купівлі - продажу № АО1291110, відповідно до умов якого продавець( позивач у справі) зобов'язується поставити та встановити обладнання, а покупець - прийняти за кількістю та якістю і оплатити його. Перелік обладнання визначений в Додатках №1 та №2, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п.2.1 Договору загальна сума договору складає 508177,71 грн., в тому числі 8 432,01 грн. ПДВ, що еквівалентно 48 085,55 Євро за курсом 10,5682 грн. продажу безготівкового Євро за українські гривні на МВРУ (міжбанківського валютного ринку України) на день, що передує дню укладення договору.

Загальна сума договору змінюється прямо пропорційно зміні курсу МВРУ гривні по відношенню до Євро, якщо таке буде мати місце на дату виконання платежів, здійснюваних в порядку, передбаченому в п. 4.1. дійсного договору (п.2.2 договору).

Пунктом 3.2 договору визначено, що факт виконання обов'язків продавця перед покупцем підтверджується шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі товару та актом про виконані роботи.

Оплата за товар здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця поетапно (4.1 Договору):

- попередня оплата в розмірі 9 611,11 Євро, що еквівалентно 101 635,54 грн.( з ПДВ);

- щомісячний платіж в розмірі 3 497,13 євро, що еквівалентно 36 958,38 грн., не пізніше 30-го числа кожного місяця, упродовж 11 місяців до виплати повної суми договору.

Згідно з п.6.1. договору у разі не своєчасної оплати і поставки обладнання сторони сплачують пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

На виконання умов договору відповідач сплатив попередню оплату в сумі 103 000,00грн.(10.01.11р.- 23000грн., 11.01.2011р.- 10 000грн.,17.01.11р. - 70 000грн.)

За період 17.01.2011р. по 11.03.2011р. позивач поставив обладнання на загальну суму 508 963,91 грн. , що підтверджується видатковими накладними:

від 17 січня 2011 року №МG1/-00034 на суму 119 852,46 грн.( ПДВ - 0) ;

від 25 січня 2011 року №МG1/-00052 на суму 175 548,42 грн. ( ПДВ -0);

від 01 березня 2011 року №МG1/-00062 на суму 51 378,15 грн.(в т.ч. ПДВ- 8563,03грн.);

від 11 березня 2011 року №МG1/-00053 на суму 162 184,88 грн.( ПДВ -0).

Крім того, факт поставки та встановлення обладнання підтверджується також актами приймання-передачі та введення в експлуатацію від 24.01.2011р., від 25.01.2011р., від 11.03. 2011р., від 12.04.2011р., від 14.07 2011 р.

Відповідач сплатив за товар 92 000 грн., а саме:

- 19.10.2011р. - 37 000 грн.

- 21.10.2011р. - 10 000 грн.

- 14.02.2012р. - 5 000 грн.

- 15.02.2012р. - 5 000 грн.

- 16.02.2012р. - 10 000 грн.

- 23.02.2012р. - 5 000 грн.

- 01.03.2012р. - 5 000 грн.

- 16.03.2012р. - 5 000 грн.

- 28.03.2012р. - 5 000 грн.

- 19.04.2012р. - 5 000 грн.

Вказані платежі підтверджуються виписками банку по особовому рахунку (а.с.30-43). Сторони пояснили, що у виписках в призначенні платежу помилково вказаний договір від 24.06.2010р., що фактично оплата здійснювалась за договором від 29.11.2010р.

Заборгованість відповідача становить 313 963,91 грн.( 508 963,91 - 103 000,00 - 92000,00), що не заперечується відповідачем.

24.09.2012 року позивач надіслав відповідачу лист-вимогу про сплату заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком №6797 від 24.09.12р. та описом вкладення у цінний лист, яка залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

ТзОВ "Медгарант" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ "Трускавецьінвест" про стягнення 347 901,91 грн., з яких: 313 963,91 грн. основного боргу, 9 807 грн.-3% річних, 24 131 грн. - пені.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач подав заяву про зменшення позовних вимог від 07.11.2012р. (вх.№25289/12 від 08.11.2012р.), в якій зменшив позовні вимоги до 345 201,91 грн., з яких: 313 963,91 грн. основний борг, 9 807 грн.-3% річних, 21 431,00 грн. -пеня.

12.12.2012р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог від (вх.№28393/12 від 13.12.2012р.) в якій просив стягнути з відповідача 313 963,91 грн. основного боргу, 7 548, 23грн. -3% річних за період 02.01.2012р. по 16.10.2012р.,та 24 531,67 грн. пені за період з 02.01.2012р. по 02.07.2012р.

Місцевим судом розглядались вимоги позивача, викладені в заяві позивача від 12.12.2012р.

Встановивши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття т?оваророзпорядчих документів на нього, якщо договором або а?ктами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Дог?овором купівлі-продажу може б?ути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити о?плату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений? договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього К?одексу (частина перш ст. 693 ЦК).

Відповідно до ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно із ст. 695 ЦК України договором про? продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмов?итися від договору і вимагати повернення проданого товару. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції? за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору купівлі-продажу від 29.11.2010р.позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 508 963,91 грн. (17 та 25 січня 2011р. на суму 295 400,88грн., 01 та 11березня 2011р. на суму 213563,03грн.), за який відповідач сплатив попередню плату в сумі 103 000,00грн. За умовами договору решта вартості товару підлягала сплаті щомісячно, не пізніше 30-го числа кожного місяця, упродовж 11 місяців. Тобто, решту вартості товару в сумі 405 963,91грн. відповідач зобов'язаний був оплатити упродовж 11 місяців - до 01.12.2011р., шляхом сплати щомісячно не пізніше 30-го числа кожного місяця 36 905,81грн.( 405 963,91 : 11).

Отже, висновок місцевого суду про те, що відповідач повинен був остаточно розрахуватися за поставлений товар не пізніше 29.09.2011р. суперечить умовам договору.

В порушення умов договору відповідач, крім попередньої плати 103 000грн., сплатив за товар лише 92 000грн., з яких: 19.10.2011р. - 37 000 грн., 21.10.2011р. - 10 000 грн, решту 45 000грн. сплатив за період з 14.02.2012р. по 19.04.2012р..

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 313 963,91 грн. (508 963,91 - 103 000 - 92 000)

На підставі вищевка?заних норм законодавства, ная?вних в матеріалах справи дока?зів, колегія? суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 313 963,91 грн. та 3% річних у сумі 7 548,23 грн., нарахованих на суму боргу за період з 02.01.2012р. по 16.10.2012р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення 24 531,67 грн. пені за період з 02.01.2012р. по 02.07.2012р.з огляду на наступне.

Як вбачається з розрахунку позивача, викладеного в заяві від 12.12.2012р. про уточнення позовних вимог, пеня в сумі 24 531,67 грн. нарахована за період з 02.01.2012р. по 02.07.2012р., зокрема, за період з 02.01.12р. по 01.03.2012р. пеня нарахована від загальної суми боргу станом на 02.01.2012р. - 333 963,91грн., яка в подальшому (01.03.12р., 15.03.12р., 28.03.12р. та 19.04.12р.) зменшувалась на 5000,00грн. відповідно, у зв'язку зі сплатою відповідачем названих сум.

З таким розрахунком пені погодився місцевий суд.

Слід також зазначити, що місцевий суд, вказавши кінцевий термін оплати товару 29.09.2011р., задоволив пеню за період з 02.01.2012. по 02.07.2012р., в той час як 6- ти місячний строк для нарахування пені згідно з ч.6 ст.232 ГК , з урахуванням дати кінцевого розрахунку, вказаного місцевим судом - 29.09.2011р., закінчується 30.03.2012р.

Однак, як зазначено вище, відповідач зобов'язаний був оплатити товар на суму 405 963,91грн. упродовж 11 місяців - до 01.12.2011р., шляхом сплати щомісячно не пізніше 30-го числа кожного місяця 36 905,81грн. За вказаний період відповідач сплатив лише 47 000грн.: 19.10.2011р. - 37 000 грн., 21.10.2011р. - 10 000 грн.

За несвоєчасну оплату товару п.6.1 договору передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, по перших 6-ти чергових платежах (30.01.11р, 28.02.11р., 30.03.11р, 30.04.11р., 30.05.11р. та 30.06.11р.) на загальну суму боргу 221 434,86грн. ( 36 905,61 х 6), які не були сплачені відповідачем у встановлений договором строк, 6-місячний строк для нарахування пені, встановлений ч.6 ст.232 ГК, станом на 02.01.2012р.закінчився.

По інших 5-ти чергових платежах (30.07.11р., 30.08.11р. 30.09.11р., 30.10.11р.та 30.11.2011р.) 6-місчний строк для нарахування пені по кожному платежу на суму 36 905,61грн. закінчується відповідно: 30.01.12р., 29.02.12р., 31.03.12р., 30.04.12р., 31.05.12р..

Таким чином, нарахування пені від загальної суми боргу, без врахування умов договору щодо оплати товару шляхом щомісячної сплати (не пізніше 30 числа) упродовж 11 місяців чергового платежу, відтак, без врахування періоду прострочення та суми боргу по кожному черговому платежу, суперечить нормам ч. 6 ст.232 ГК

Нарахування пені за період з 01.06.2012р. по 02.07.2012р. є безпідставним, оскільки 31.05.2012р. закінчився 6-місячний строк для нарахування пені по останньому платежу, який мав бути спла?чений не пізніше 30.11.2011р.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що пеня підлягає до стягнення в сумі 1890,23грн. за період з 02.01.12р. по 31.05.12р., з урахуванням періоду прострочення сплати кожного чергового платежу та суми боргу.

З огляду на викладене вище, а саме: що договір укладений 29.11.2010р., що товар був поставлений 17.01.11р, 25.11.11р.,01.03.11р. та 11.03.2011р., який мав бути оплачений (за мінусом попередньої оплати) упродовж 11 місяців шляхом щомісячної сплати чергового платежу, апеляційний суд не погоджується з доводами відповідача про те, що позивач мав право стягувати пеню за період з 30.11.2010р. по 30.03.2012р. (відповідно до поетапного обов'язку оплати). Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними твердження відповідача про пропуск позивачем позовної давності для вимоги про стягнення пені, оскільки позов подано 19.10.2012р.(надійшов до суду 25.10.2012р.), а пеня заявлена до стягнення за період з 02.01.2012р. по 02.07.2012р.

Разом з тим, апеляційний суд вважає правомірним повернення позивачу місцевим судом судового збору в сумі 36,12грн. на підставі п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» у зв'язку із зменшення суми позову.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, що привело до помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі, тому рішення належить змінити, позов задоволити частково.

Як вбачається з апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції оскаржено в частині стягнення 24 531,67 грн. пені та в частині стягнення 6920,88 грн. судового збору.

При поданні апеляційної скарги скаржник сплатив платіжним дорученням № 4337 від 24.12.2012р. судовий збір в сумі 3 460,44 грн., в той час, як згідно із ЗУ «Про судовий збір» станом на 24.12.2012р. підлягав сплаті судовий збір в сумі 804,75 грн. (0,75 розмі?ру мзп). Отже, сплачена в більшому розмірі сума судового збору 2 655,69 грн.(3 460,44 - 804,75) підлягає поверненню скаржнику на підставі п.1 ч.1 ст.7 названого Закону.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, ЗУ «Про судовий збір»,Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 13.12.2012р. у справі №5015/4483/12 змінити. Викласти п.1 та 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Пункт.1. Позов задоволити частково..

Пункт.2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", ідент. код 30439207, місцезнаходження:: 82200, Львівська область, м.Трускавець, вул. Суховоля, буд. 61, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант", ідент. код 32157279, місцезнаходження: 02068 м.Київ, вул.Ревуцького, 18/94, - 313 963,91 грн. основного боргу, 7 548,23 грн. 3% річних, 1890,23грн. пені, 6468,05 грн. судового збору.

В стягненні решти пені відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант", ідент. код 32157279, місцезнаходження: 02068 м.Київ, вул.Ревуцького, 18/94, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", ідент. код 30439207, місцезнаходження: , 82200, Львівська область, м.Трускавець, вул. С?уховоля, буд. 61 - 804, 75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", ідент. код 30439207, місцезнаходження: , 82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, буд. 61, з Державного бюджету з?айво сплачений платіжним дор?ученням №4337 від 24.12.2012р. судовий збір в сумі 2 655,69 грн.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Зварич О.В.

суддя Якімець Г.Г.