Судове рішення #27846032

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ


У Х В А Л А


І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


"04" лютого 2013 р. м. Київ К-17280/08


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБорисенко І.В

суддів Кошіля В.В.

Моторного О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_4

на постановуКам'янець-Подільського міськрайсуду Хмельницької області від 07.06.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2008

у справі № 2-а-197/07 (22-а-100/08)

за позовомКам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

доОСОБА_4

простягнення заборгованості з податку на доходи фізичних осіб,-

ВСТАНОВИВ:


Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_4 заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3624,82 грн.

Постановою Кам'янець-Подільського міськрайсуду Хмельницької області від 07.06.2007, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2008 у даній справі, позов задоволено, стягнуто в дохід державного бюджету 3624,82 грн. заборгованості з податку на доходи фізичних осіб.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 17.03.2006 відповідач подав до Камянець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області річну декларацію про доходи, одержані не за місцем основної роботи з 01.01.2005 по 31.12.2005, в сумі 29545,98 грн., а саме - відповідач згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.08.2005 став власником майнового паю в загальному пайовому майновому фонді КСП ім. Дзержинського вартістю 5808,00 грн., а також земельного паю в розмірі 2,27 га вартістю 21036,00 грн. та грошових вкладів з відповідними відсотками та грошовою компенсацію в сумі 2701,98 грн.;

- на підставі даних названої декларації позивачем винесено та направлено відповідачу податкове повідомлення №0002441741/0 від 03.07.2006, яким визначено відповідачу суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3624,82 грн.;

- позивачем також направлено на адресу відповідача податкові вимоги №1/101 від 11.08.2006 та №2/172 від 29.12.2006, отримання яких відповідачем не заперечується.

Оскільки відповідачем зазначена сума податкового зобов'язання сплачена не була, позивач звернувся за його стягненням до суду.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.3 ст.9 Закону «Про систему оподаткування»платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені терміни.

В розумінні ст.13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід, отриманий платником податку (відповідачем) у 2005 році внаслідок прийняття спадщини, оподатковується за ставками, передбаченими п.п.7.1, 7.2 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до приписів п.18.3 ст.18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів від дня отримання декларації визначити податкове зобов'язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку.

Згідно пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, за відповідачем обліковується заборгованість, яка виникла внаслідок самостійного декларування відповідачем доходів у податковій декларації за 2005 рік, за отримання яких позивачем було визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3624,82 грн.

Визначене відповідачу податкове зобов'язання у розмірі 3624,82 грн. є узгодженим, оскільки направлене позивачем податкове повідомлення було вручено відповідачу та у встановленому порядку ним не оскаржене.

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Отже, з урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання відповідача набула статусу податкового боргу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача наявної заборгованості по податку на доходи фізичних осіб.

Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги вимоги ч.1 ст.71 КАС України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права. При цьому судова колегія зазначає, що питання правомірності визначення відповідачу податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 3624,82 грн. не може бути предметом дослідження у даній справі, оскільки податкове повідомлення, яким відповідачу було визначено вказану суму податкового зобов'язання, було вручено відповідачу та у встановленому порядку та строки ним не оскаржене, а відтак, - в силу закону набуло статусу податкового боргу.

Відповідно до п.3 ст.2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчинення процесуальної дії.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -


УХВАЛИВ:


1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Кам'янець-Подільського міськрайсуду Хмельницької області від 07.06.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2008 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.



Головуючий суддя І.В. Борисенко

СуддіВ.В. Кошіль

О.А. Моторний










Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація