СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
14 листопада 2006 року | Справа № 20-3/217-12/138 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Голика В.С.,
Шевченко Н.М.,
секретар судового засідання Фоменко В.М.
за участю представників сторін:
позивача: Галанський Д.П., довіреність б/н від 28.11.05,
відповідача: Старчикова Т.В., довіреність №480/10-0 від 18.01.05,
Савєльєва В.В., довіреність №480/10-0 від 18.01.05,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 20 вересня 2006 року по справі № 20-3/217-12/138
за позовом Федерального державного унітарного підприємства "13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації (Кілен-балка,Севастополь,99004)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99001)
за участю Прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002302310/0/9961/23-0 від 18.12.2003 року про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 381663,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача про визначення позивачу податкового зобов’язання –завищення бюджетного відшкодування у сумі 381.663грн.
Позов обґрунтовано тим, що у порядку апеляційного оскарження податкове повідомлення-рішення було скасовано, а тому воно вважається відкликаним.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття відповідачем рішення про завищення суми бюджетного відшкодування сталися обставини, які були встановлені податковим органом при проведенні перевірки позивача у 2001 року, за результатами якої у 2001 році було прийнято податкове повідомлення-рішення, яке скасовано у адміністративному порядку.
Постановою місцевого господарського суду позов задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення про завищення бюджетного відшкодування. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 3,40грн. судового збору.
Постанова мотивована тим, що не можливо визначати повторно податкове зобов’язання, рішення по визначенню якого було скасовано у адміністративному порядку.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову і у позові відмовити на той підставі, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Позивач у встановлений судом строк надав заперечення на апеляційну скаргу, з яких вбачається що він не згодний з доводами відповідача, вважаючи постанову суду прийнятою законно та обгрунтовано.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача не погодився з цими доводами тому, що у незалежності від мотивів скасування податкового повідомлення-рішення не можна повторно визначати таке ж податкове зобов’язання.
Прокурор у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у встановленому порядку (6 листопада 2006 року йому вручена повістка).
На підставі статті 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд розглянув справу і встановив наступне.
18 грудня 2003 року керівником Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Зумським Я.І. на підставі акту позапланової перевірки №5652\23-423\10 від 15 грудня 2003 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002302310\0\9961\23-0 про завищення позивачем бюджетного відшкодування по деклараціям:
-№32757 від 20 грудня 2000 року на 76.467грн.,
-№5962 від 20 лютого 2001 року на 302.027грн.,
-№9790 від 19 квітня 2002 року за 3 місяця 2002 року на 3.169грн. через застосування платником податку нульової ставки податку (а.с. 131 т.1).
Факт заявлення позивачем бюджетного відшкодування за листопад 2000 року у сумі 86.969грн., за січень 2001 року –707.707грн., за березень 2001 року –7.604грн. підтверджується податковими деклараціями (а.с. 39-44 т.2).
У результаті цієї позапланової перевірки відповідач зробив висновок про завищення позивачем бюджетного відшкодування за листопад 2000 року на 76.467грн., за січень 2001 року –302.027грн., за березень 2001 року –3.169грн.
Фактично такі висновки податковим органом здійснені на підставі результатів проведених раніше перевірок згідно актам №11205\23-123\253 від 15 червня 2001 року і №10937\23-123\302 від 1 липня 2002 року без проведення перевірки первинних документів.
Про це свідчить те, що у акті позапланової перевірки контролюючим органом вказано, що порушення були встановлені раніше проведеними перевірками, за результатами яких були прийняти рішення №23-123\0022288616\322 від 25 червня 2001 року і №582\23-123\0001402310 від 11 липня 2002 року, які у подальшому були змінені і скасовані у адміністративному і судовому порядку, у тому числі за формальними ознаками.
Дійсно, рішенням Державної податкової адміністрації України №7283\6\25-0115 від 14 листопада 2001 року (а.с. 117-121 т.1) скарга платника податків (позивача) відносно скасування рішень відповідача №23-123\0022288616\322 від 25 червня 2001 року (а.с. 72-73 т.1) і №582\23-123\0001402310 від 11 липня 2002 року згідно актів перевірок №11205\23-123\253 від 15 червня 2001 року (а.с. 39-71 т.1) і №10937\23-123\302 від 1 липня 2002 року (а.с. ) у частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 3.763.940грн. і 486.909,52грн. задоволена через порушення Державною податковою адміністрацією у місті Севастополі строку розгляду скарги платника, що підтверджується вказаним рішення центрального органу державної податкової служби та скаргами позивача і рішеннями податкових органів по цим скаргам (а.с. 117-121, 74-116 т.1).
Відповідно до пункту „б” підпункту 6.4.1 і підпункту 6.4.3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N2181-III від 21 грудня 2000 року (далі Закон України N2181-III), якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження, то податкові повідомлення вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом вказаного рішення.
Як вбачається з рішення Державної податкової адміністрації України №7283\6\25-0115 про повне задоволення скарги платника воно було прийнято 14 листопада 2001 року, отримано платником податків 21 листопада 2001 року.
Тобто з 14 листопада 2001 року податкові зобов’язання, визначені рішеннями на підставі актів перевірок №11205\23-123\253 від 15 червня 2001 року і №10937\23-123\302 від 1 липня 2002 року, які стали підставою для прийняття оскаржуємого по справжній справі податкового повідомлення-рішення, вважаються відкликаними.
При цьому, Закон України N2181-III не передбачає будь-яких особливостей та прав податкових органів для повторного визначення податкового зобов’язання при скасуванні рішень через порушення процедури адміністративного оскарження.
А тому доводи відповідача про те, що він має право повторно визначити податкове зобов’язання тому, що його нарахування Державною податковою адміністрацією України не перевірялося, не ґрунтується на приписах закону.
Апеляційний господарський суд також вважає, що у відповідача не було законних підстав для проведення позапланової перевірки позивача, на підставі якої відповідач прийняв оскаржуємо по справжній справі податкове повідомлення-рішення.
З вказаного акту перевірки (а.с. 124-130 т.1) вбачаеться, що перевірка була позаплановою, перевіряючому було надано на перевірку посвідчення, але підстави і мотиви для здійснення такої позапланової перевірки у акті перевірки не вказані, пояснень про такі підстави і мотиви позапланової перевірки представники відповідача суду не надали.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (у редакції Закону України 3813-ХП від 24 грудня 1993 року, зі змінами на час проведення позапланової перевірки –грудень 2003 року, далі Закон України ) органам державної податкової служби було надано право здійснювати на підприємствах в установленому законом порядку перевірки, періодичність яких встановлюється відповідно до законодавства.
Згідно зі статтею 3 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” N817/98 від 23 липня 1998 року (зі змінами на час проведення позапланової перевірки) позапланова виїзна перевірка проводиться за наявності обставин, перелік яких вказаний у пунктах „а-е” цієї статті і є вичерпним.
Однак не одної з обставин, вказаних у пунктах „а-е” статті 3 цього Указу, не було.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом постанова прийнята без порушень норм матеріального права, підстав для його скасування (зміни) не має.
Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 20 вересня 2006 року у справі № 20-3/217-12/138 залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді В.С. Голик
Н.М.Шевченко