СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
15 листопада 2006 року |
місто Севастополь Справа № 2-31/10308-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шевченко Н.М.,
суддів Голика В.С.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Фоменко В.М.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, дов. НОМЕР_1
ОСОБА_3, договір НОМЕР_2
відповідача: Зуєва О.В., дов. № 13/9/10-0 від 14.06.2006
розглянувши апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 22.08.2006 у справі № 2-31/10308-2006А
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Бєлова, 2, село Мирне, Сімферопольський р-н, 97503)
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання нечинним рішення.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2006 у справі № 2-31/10308-2006А (суддя Привалова А.В.) позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1до державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання нечинним рішення задоволено.
Визнано нечинним рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції № НОМЕР_3 від 15.05.2006 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1штрафних санкцій у сумі 12319грн.
Стягнуто з державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1500грн. витрат, пов'язаних з оплатою допомоги адвоката за договором НОМЕР_2, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3грн.40коп. держмита.
Не погодившись з цією постановою, державна податкова інспекція у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою в якій просить постанову господарського суду скасувати, в позові фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом норм матеріального права, а саме, помилковим застосуванням статті 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 № 265/95-ВР в якій вказано, що місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через реєстратор розрахункових операцій з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту (пункт 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 за № 614).
Таким чином, сума грошових коштів, яка знаходилася на місці проведення розрахунків і була отримана не за реалізацію товару 03.05.2006, повинна реєструватися через реєстратор розрахункових операцій з використанням операції “службове внесення”, що в даному випадку позивачем проведено не було.
Крім того, перевірка співробітниками державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим була проведена згідно з вимогами Закону України “Про державну податкову службу в Україні” і Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг”.
Перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового і безготівкового обороту не являються перевірками фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності стосовно сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів, державних цільових фондів. Перевірками не займається питання правильності обчислення і повноти сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів, державних цільових фондів. У зв'язку з чим, вказані заявником норми законодавства не можуть застосовуватися до перевірок даного виду.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила суд постанову господарського суду скасувати, в позові ОСОБА_1відмовити, з мотивів, викладених в апеляційний скарзі.
Представники позивача просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду без змін, посилаючись на те, що судове рішення є законним і обґрунтованим і пояснили, що визначені у акті перевірки порушення не мали місця і є припущеннями перевіряючих, які не підтверджені відповідними доказами, оскільки виявлені готівкові кошти у сумі 2446грн. не знаходились на місці проведення розрахунків, а були вилучені з особистих речей позивача.
В судовому засіданні 08.11.2006 було оголошено перерву до 15.11.2006 до 14год.30хв.
Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, в межах апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
ОСОБА_1зареєстрований у Сімферопольській районній державній адміністрації Автономної Республіки Крим як фізична особа - підприємець і перебуває на обліку в державній податковій інспекцій у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим.
03.05.20006 державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим була проведена перевірка магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, який належить підприємцю ОСОБА_1, щодо дотримання ним законодавства при здійсненні розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу.
В ході перевірки, на думку відповідача було встановлено, що позивач припустився порушень пунктів 1,2,13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 № 265/95-ВР ( зі змінами та доповненнями), які виразились в наступному:
- не проведення розрахункової операції із продажу товару через реєстратор розрахункових операцій у сумі 17грн.80коп. за що відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 № 265/95-ВР було застосовано штрафні санкції у сумі 89грн. (17грн.80коп. х 5);
- не забезпечена відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, зазначених в денному звіті реєстратору розрахункових операцій (142грн.10коп.). Невідповідність склала 2446грн. за що відповідно до статті 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 № 265/95-ВР було застосовано штрафні санкції у сумі 12230грн. (2446грн. х 5);
Загальна сума штрафних санкцій склала 12319грн.
За результатам перевірки складено акт НОМЕР_4 (а.с.9-12).
На підставі акту перевірки державною податковою інспекцією у Сімферопольському районі було прийнято рішення № НОМЕР_3 від 15.05.2006, про застосування штрафних санкцій у сумі 12319грн. (а.с.8).
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та допросивши свідка, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано недійсним рішення № НОМЕР_3 від 15.05.2006, тому що з матеріалів справи, пояснень представників позивача та свідка ОСОБА_4, які були надані у судовому засіданні, вбачається, що, акт перевірки НОМЕР_4 державною податковою інспекцією прийнято з порушенням законодавства.
Акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен містити вичерпні елементи його складу і підтверджуватись первинними документами.
Судом першої інстанції, встановлено, що перевірка була проведена співробітниками державної податкової інспекції у місті Сімферополі Бардіним А.В. та Распутько В.О. на підставі направлення на перевірку за № НОМЕР_5, яке видано заступником голови Державної податкової адміністрації в Автономної Республіки Крим (а.с.82). Наказу на проведення перевірки позивача, державною податковою інспекцією у Сімферопольському районі не приймалось.
В акті перевірки зазначено, що мала місце реалізація горілки SV “На березових бруньках” вартістю 17грн.80коп. Однак в акті не зазначено, хто купував горілку, за які кошти, яка купюра передавалась продавцю, чи були кошти повернуті покупцю або залишені у місці розрахунку. Немає також відомостей про те, чи було повернуто товар.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4пояснила, що в ході перевірки робітниками податкової інспекції у неї було замовлено товар - горілку SV “На березових бруньках” за ціною 17,80грн. та сік, але гроші за товар їй передані не були і тому покупка не була проведена через реєстратор розрахункових операцій і чек нею видано не було. Одразу після того, як вона виставила горілку та сік на прилавок, перевіряючі оголосили їй, що це перевірка, при цьому ніяких документів не пред'явили.
Факт відсутності такої розрахункової операції підтверджує і сам акт перевірки, в якому зазначено, що перевірка почата о 12 годині 33 хвилини в той же час, що і роздрукований денний Z - звіт реєстратора розрахункових операцій.
Також, в акті перевірки не зазначено, що перевіряючими було здійснено розрахунок за придбаний товар.
Відсутність зазначених відомостей в акті перевірки не спростовує свідчення продавця ОСОБА_4 про те, що взагалі покупка не відбувалась.
Податкова інспекція не змогла забезпечити явку перевіряючих в судове засідання для допиту їх в якості свідків у зв'язку з їх арештом у кримінальній справі.
Тому колегія вважає, що факт порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 № 265/95-ВР не доведено.
Таким чином, державною податковою інспекцією необґрунтовано застосовані до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції у сумі 89,00грн.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 № 265/95-ВР місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Отже твердження відповідача, що місцем розрахунків є все торгове приміщення не відповідає діючому законодавству.
Доказів про знаходження у місці розрахунків коштів у сумі 2446грн. відповідач не надав. В акті не зазначено, що кошти знаходились у касі реєстратора розрахункових операцій або разом з ним.
Як пояснила свідок ОСОБА_4перевіряючі інспектори взагалі не перераховували готівкові кошти на місці проведення розрахунків. Вони знайшли готівкові кошти у коробці, де зберігаються особисті гроші фізичної особи - підприємця ОСОБА_1для закупу продовольчих товарів. При цьому свідок показала, що у магазині одне місце проведення розрахунків, яке інспектори і повинні були перевіряти, але фактично вони учинили обшук магазину і вписали до акту перевірки грошові кошти, які не мають ніякого відношення до розрахунків за реалізований товар.
З опису перерахованих коштів (а.с.56) також вбачається, що не усі кошти перелічені покопюрно, зазначені різні суми, а потім складені разом. Гроші, які зазначені у Z - звіті також не перелічено покопюрно і не зазначено скільки коштів знаходилось у касі реєстратора розрахункових операцій.
Отже, судова колегія вважає, що визначені у акті перевірки порушення не підтверджені відповідними доказами, оскільки виявлені готівкові кошти у сумі 2446грн. не знаходились на місці проведення розрахунків, а були вилучені з особистих речей позивача.
З цих же підстав не можуть бути взяті до уваги заперечення відповідача щодо службових відміток. Такі відмітки повинні мати місце при знаходженні коштів у місці розрахунків, тобто у касі реєстратора розрахункових операцій.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких умов колегія вважає, що рішення № НОМЕР_3 від 15.05.2006 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1штрафних санкцій у сумі 12230грн, а в цілому 12319грн. державною податковою інспекцією у місті Сімферополі прийнятно з порушеннями Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 № 265/95-ВР і тому судом першої інстанції обґрунтовано визнано нечинним.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим не відповідають матеріалам справи та не можуть бути підставою для скасування постанови господарського суду Автономної Республіки Крим по цій справі.
Постанова господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального права, тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2006 у справі № 2-31/10308-2006А залишити без зміни.
Ухвала набирає законну силу з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Н.М. Шевченко
Судді В.С. Голик
Т.П.Фенько