СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09 листопада 2006 року | Справа № 2-27/11592-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Лисенко В.А.,
секретар судового засідання Долгова М.В.
за участю представників сторін: не з'явилися
розглянувши апеляційні скарги Кримської митниці, прокурора Автономної Республіки Крим та Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 31.08.2006р. у справі №2-27/11592-2006А
за позовом Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" (Московське шосе, 9 км,Аграрне, м. Сімферополь,95492)
до Кримської митниці (вул. Мальченка, 22,Аерофлотський, АРК,95491) Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19,Сімферополь,95015)
3-тя особа: Виробничо-комерційна фірма "Веда" (вул. Ген. Родіонова, 11,Сімферополь,95000)
Прокурор Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95000)
про визнання недійсним талону відмови та стягнення надмірно сплаченої суми митних платежів та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2006р. у справі № 2-27/11592-2006А позов Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" до Кримської митниці, Управління державного казначейства в Автономній Республіці Крим, за участю третьої особи: виробничо-комерційної фірми "Веда" та прокурора Автономної республіки Крим про визнання нечинним талону відмови та стягнення надмірно сплаченої суми митних платежів та зобов'язання Кримську митницю проводити митне оформлення товарів (спирту коньячного), що постачаються позивачем із Азербайджану згідно із умовами контрактів по визначеній у них ціні задоволено частково.
Визнано талон відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України № 600000001/6/00144, виданий Кримською митницею 03.07.2006р. нечинним.
Стягнуто з Держбюджету України надмірно сплачену суму митних платежів та зборів у розмірі 41398,56 грн., які були сплачені при митному оформленні товарів, що постачаються згідно з умовами контракту № 4/г від 18.09.2005р. на користь Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод".
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" 413,99 грн. судового збору.
В інший частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою місцевого господарського суду, до Севастопольського апеляційного господарського суду звернулись Кримська митниця, прокурор Автономної Республіки Крим, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим з апеляційними скаргами, в яких просять постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2006р. скасувати, постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" відмовити повністю.
Доводи апеляційних скарг Кримської митниці та прокурора Автономної Республіки Крим обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Так, за твердженням апелянтів, суд не врахував тієї обставини, що відмова позивачу в прийнятті до митного оформлення декларації митної вартості, згідно з наказом Державної митної служби України від 12.12.2005р. № 1227 " Про затвердження порядку оформлення і використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України" була обумовлена наявністю обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а саме - вказанням у графі 20 експортної вантажно-митної декларації № 00100/6050601 від 17.05.06р. умов поставки DAI-YALAMA, тоді як згідно з умовами зовнішньо-економічного контракту від 18.09.05р. № 4/г товар поставляється на умовах - Іллічівськ, а також іншими порушеннями.
За твердженням апелянтів, при оформленні товару неможливо було застосувати метод визначення митної вартості № 2 у зв'язку з тим, що товар не відповідав вимогам статей 268, 270 Митного кодексу України, що з'явилося підставою для визначення митної вартості товару за методом № 3 по рівню митної вартості подібних товарів.
Кримська митниця та прокурор Автономної Республіки Крим вважають, що поза увагою місцевого господарського суду залишились вимоги статті 82 Митного кодексу України, у відповідності з якою, якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг, що свідчить про можливість декларанта оформити товар із застосуванням тимчасової або неповної декларації без корегування митної вартості, але позивач самостійно заповнив вантажно- митну декларацію , сплатив передбачені законодавством податки та збори.
У доповненнях до апеляційної скарги Кримська митниця зазначає, що при стягненні з державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених коштів та зборів, місцевим господарським судом були порушенні положення Закону України "Про податок на додану вартість", у відповідності з яким з моменту оформлення вантажно-митної декларації, тобто з 04.07.2006р., у Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" виникло право на податковий кредит, але позивач звернувся до суду з метою відшкодування податку на додану вартість, що, на думку Кримської митниці, є спробою отримати подвійне відшкодування податку на додану вартість.
Апеляційна скарга Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим також обґрунтована порушенням місцевим господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права.
Так, за твердженням Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, судом не враховані вимоги статті 50 Бюджетного кодексу України, у відповідності до якої Управління Державного казначейства в Автономній Республіки Крим веде облік усіх надходжень, що належать державному бюджету України, і по представленню органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково чи зайво зараховані в бюджет.
Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Однак, як зазначає апелянт, факт зарахування в доход державного бюджету платежів, стягнутих оскаржуваною постановою, матеріалами справи не підтверджується.
Крім того, як стверджує Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, при прийнятті рішення про повернення з державного бюджету митних зборів і платежів, суд не врахував, що у Бюджетній класифікації, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 27.10.01р. № 604, такий вид платежу відсутній.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.10.2006р. було відкрито апеляційне провадження по апеляційним скаргам Кримської митниці та прокурора Автономної Республіки Крим.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2006р. було відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим.
До початку судового засідання представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Судова колегія вважає можливим задовольнити клопотання та розглянути апеляційні скарги на підставі статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Повторно переглянувши справу у порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
18 вересня 2005 року між Державним підприємством "Сімферопольський виноробний завод" та самостійним малим підприємством "Раджаб", Азербайджан було укладено контракт № 4/г на поставку коньячного сприту по узгодженій у даному контракті ціні.
Ціна одного літру товару у відповідності із зазначеним контрактом встановлювалась на договірних засадах та склала 1,1 долар США.
Товар поставляється партіями на підставі додатків до контракту, в якому зазначається кількість літрів та сума партії товару.
На виконання умов контракту № 4/г від 18.09.05р. на адресу позивача в зону митного контролю Кримської митниці надійшов товар в кількості 62649,9 літрів на загальну вартість 68909,39 доларів США, що еквівалентно 347992,42 грн.
Позивач, враховуючи умови поставки для здійснення митних процедур і пропуску вантажу на митну територію України по контракту № 4/г від 18.09.05р., через декларанта - Виробничо-комерційну фірму "Веда" 21.06.06р. подав декларацію митної вартості № 600000001/6/004922 за формою декларації митної вартості -1, визначивши митну вартість товару 68909,39 доларів США, що еквівалентно 347922,42 грн.
26 червня 2006 року, згідно з пунктом 15 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщується через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28.08.03р. № 1375, для підтвердження митної оцінки за ціною договору позивачу Кримською митницею було запропоновано представити додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару.
На виконання вимог митниці позивачем була надана вантажно-митна декларація № 600000001/6/005271 від 29.06.06р.
На надану до митного оформлення вантажно-митну декларацію, відповідно до наказу Державної митної служби України від 12.12.05р. № 1227 "Про затвердження порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України", позивачу був виданий талон відмови у митному оформленні № 600000001/6/00144 від 03.07.06р., підставою видачі якого була необхідність здійснення митної оцінки товару.
Підставою для відмови підприємству в прийнятті до митного оформлення вантажно-митної декларації № 600000001/6/005271 від 29.06.06р. стала неможливість визначення митної вартості товару за методом № 1, передбаченим статтею 266 Митного кодексу України (за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються) у зв'язку із наявністю у митного органу сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Митна вартість товару, зазначена у вантажно-митній декларації № 600000001/6/005271 від 29.06.06р. була визначена Кримською митницею за методом № 3 по рівню митної вартості подібних товарів.
Вказане з'явилося підставою для звернення позивача до господарського суду Автономної Республіки Крим із даним позовом.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість доводів, викладених в апеляційних скаргах відповідачів та прокурора Автономної Республіки Крим, та вважає, що постанова місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а в позові Державному підприємству "Сімферопольський виноробний завод" слід відмовити, з наступних підстав.
Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість
операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 28.08.2003р. № 1375 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням (з врахуванням умов поставки), що здійснюється згідно з Митним кодексом України, може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України.
Наявність таких сумнівів підтверджується наступним.
В експортній вантажно-митній декларації № 00100/6050601 від 17.05.06р. у графі 20 вказані умови поставки DAF-УАLАМА, тоді як згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту від 18.09.2006 р. № 4/г товар поставляється на умовах СРТ-Іллічівськ. У графі 44 вантажно-митної декларації зазначено контракт, номер якого відрізняється від наданого до митного оформлення (N-4Q від 18.09.05р.) У рахунку нема посилання на контракт, не вказані умови поставки, що не дає можливості ідентифікувати його з контрактом та з даним оформленням.
Крім того, сума, вказана у платіжному дорученні на перерахування валютних коштів від 10.05.2006 р. № 25 складає 54000 доларів США, що не збігається із сумою, яка вказана у рахунку, що вказує на неповний платіж.
Як вбачається з матеріалів справи, митний орган дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування при оформленні товару методу визначення митної вартості № 2 у зв'язку з невідповідністю товару вимогам статей 268, 270 Митного кодексу України, такими як: 1) фізичні характеристики; 2) якість репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.
На підставі зазначеного, митна вартість товару, зазначеного у вантажно-митній декларації №600000001/6/005271 від 29.06.2006 р. була визначена Кримською митницею за методом №3 по рівню митної вартості подібних товарів. При цьому митний орган використовував цінову інформацію, яка була в наявності по оформленнях самого позивача та наведена у центральній базі даних Державної митної служби. А саме, в переліку товарів, наведених у центральній базі даних Державної митної служби визначені товари, максимально відповідаючи товару, який оцінюється. При цьому граничні цінові дані центральної бази даних Державної митної служби складають від 2,27-2,85 дол. США за л. 100% спирту.
Статтею 82 Митного кодексу України передбачено, що якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов’язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.
Наказом Державної митної служби України від 30.12.2003р. № 932 «Про затвердження Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг)»визначений перелік причин та умови застосування тимчасової та неповної декларацій при декларуванні товарів, які застосовуються, крім іншого, у випадку, якщо виникають спірні питання при визначенні митної вартості товарів.
Вказане свідчить про те, що у позивача була можливість оформити товар із застосуванням тимчасової або неповної декларації без коригування митної вартості, але він самостійно заповнив вантажно-митну декларацію, сплатив передбачені законодавством України податки та збори.
Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.00р. податкова декларація –документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Статтею 88 Митного кодексу України передбачено, що декларант виконує всі обов’язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену Митним кодексом України, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Крім того декларант зобов’язаний здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України, та надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, який затверджений постановою Кабінету міністрів України від 28.08.03р. № 1375, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України заявляється у вантажно-митній декларації згідно з Митним кодексом України та іншими актами законодавства.
Відповідно до наказу Державної митної служби України від 02.12.03р. № 828 «Про затвердження порядку заповнення декларації митної вартості»у графі 5 декларації митної вартості форми ДМВ –2 вказуються номер і дата вантажно-митної декларації або декларації митної вартості, або інше рішення митного органу.
У даному випадку позивач повинен був у графі № 5 вантажно-митної декларації–2 № 600000001/6/005443 від 04.07.06р. вказати рішення митного органу, на підставі якого була визначена митна вартість.
Як вбачається з поданої до митного оформлення вантажно-митної декларації-2 до вантажно-митної декларації № 600000001/6/005443 декларантом - Державним підприємством «Сімферопольський виноробний завод»було самостійно визначено митну вартість за методом № 3 (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Судова колегія не може погодитись із висновками місцевого господарського суду про безпідставне проведення Кримською митницею оцінки товару з наступних підстав.
Талон відмови та рішення про митну оцінку товарів є окремими та різними за своєю правовою природою документами та застосовуються при здійсненні різних за змістом митних процедур.
Рішення митного органу про здійснення митної оцінки відповідно до статті 264 Митного кодексу України є окремим актом ненормативного характеру та має бути самостійним предметом оскарження. Однак у позовній заяві вимога про визнання недійсним рішення Кримської митниці про визначення митної вартості позивачем не заявлялась, тобто відсутня підстава для повернення Державному підприємству «Сімферопольський виноробний завод»коштів у сумі 41398,56 грн.
Оскільки позивачем не була заявлена вимога про визнання недійсним окремого акту ненормативного характеру - рішення про митну оцінку товарів, суд не має процесуальної можливості досліджувати докази, що стосуються цього рішення, оскільки не порушує принцип належності та допустимості доказів, закріплений статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення митного органу про визначення митної вартості товару, яке є окремим актом ненормативного характеру, на даний час не визнане недійсним, у зв’язку з чим підстави вважати неправомірними дії Кримської митниці щодо відмови у пропуску товарів на митну територію України відсутні.
Задовольнивши позовні вимоги Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод»про повернення з державного бюджету України 41398,56 грн., місцевий господарський суд не прийняв до уваги вимоги підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у відповідності з яким у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.
Як вбачається з матеріалів справи, вантажно-митна декларація №600000001/6/005443 була оформлена у митному відношенні 04.07.06, що підтверджується відбитком особової номерної печатки Кримської митниці № 001 у графі "Д" цієї вантажно-митної декларації.
Пунктом 7.7.2 цього Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, з моменту оформлення вантажно-митної декларації тобто з 04.07.06р., у Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" виникло право на податковий кредит, але Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод" звернулося до суду з метою відшкодування податку на додану вартість, що протиречить вимогам закону.
Згідно з класифікатором видів митних платежів, затверджених додатком №1 до наказу Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації", митний платіж за кодом № 001, який вказується у гр. 47 вантажно-митної декларації, є митним збором за перебування товарів та інших предметів під митним контролем.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.97 №65 "Про ставки митних зборів" за перебування товарів та інших предметів під митним контролем, за кожний день перебування справляється митний збір: за перші п'ятнадцять календарних днів - не справляється, за кожний наступний календарний день - 0,05 відсотка загальної митної вартості товарів та інших предметів.
Вказане свідчить про правомірність нарахування та сплату митного збору за перебування товарів та інших предметів під митним контролем, але місцевим господарським судом на користь позивача стягнута пеня у сумі 174,00 грн., яка вказана у гр.47 вантажно-митної декларації № 600000001/6/005443, однак судом не враховано, що ця сума є митним збором за перебування товарів та інших предметів під митним контролем, нарахованим у відповідності із законодавством.
Перелік викладеного свідчить про те, що місцевим господарським судом не у повній мірі з'ясовані обставини справи, що призвело до прийняття необґрунтованої постанови.
Керуючись статтями 195, 198 (п.3) , 202, 205 (ч.2), 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Кримської митниці, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим та прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2006р. у справі № 2-27/11591 скасувати.
В позові Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в місячний строк з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.Л. Котлярова
В.А. Лисенко