СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
9 листопада 2006 року | Справа № 2-14/6229.1-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
представник позивача - не з'явився - дитячий санаторно-оздоровчий центр "Маяк" Санаторно-курортного об'єднання Всеукраїнської профспілки працівників органів державної податкової служби;
представник відповідача - не з'явився - товариство з обмеженою відповідальністю "Алькор-Крим";
розглянувши апеляційну скаргу дитячого санаторно-оздоровчого центру "Маяк" Санаторно-курортного об'єднання Всеукраїнської профспілки працівників органів державної податкової служби на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 17.08.2006 у справі № 2-14/6229.1-2006,
за позовом Дитячого санаторно-оздоровчого центру "Маяк" Санаторно-курортного об'єднання Всеукраїнської профспілки працівників органів державної податкової служби (вул. 60 років СРСР, 39,Євпаторія,97413)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-Крим" (вул. Набережна, 39,Сімферополь,95034)
про стягнення 33749,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з відповідача 33749грн. заборгованості.
Свої позивні вимоги позивач пояснює невиконанням відповідачем договірних зобов'язань продажі путівок і частковою несплатою їх вартості, в червні - серпні 2004 року надані санаторно-курортні послуги на суму 142369грн. (оплачено відповідачем 108620 грн.), заборгованість становить 33749грн.
Заявою позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути заборгованість у сумі 33749грн. за надані послуги з санаторно-курортного обслуговування на підставі договору про надання послуг. (том 1 а. с. 49).
Заявою від 04.05.2006 (том 2 а. с. 13) позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути заборгованість у сумі 33749грн. на підставі договору комісії.
Відповідач позовні вимоги не визнав за мотивами, що сума договору та ціна путівок не узгоджена, відповідно до прейскуранту на момент підписання договору надання послуг має провадитися з 10 % знижкою, крім того, позивач відмовився приймати дітей, чим заподіяв відповідачу збитки.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2006 (суддя Курапова З.І.) в позові відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим актом, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати.
Заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, а саме стаття 1012 Цивільного кодексу України, відповідно до якої істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. Отже всі істотні умови вказаного договору знайшли своє відображення в договорі від 28.02.2004 та додатку до нього - прейскуранті комерційних цін.
В судове засідання призначене до слухання на 09.11.2006, представники сторін не з'явились. Від товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-Крим" надійшло клопотання про відкладення слухання справи, у зв'язку з від'їздом відповідача у відрядження, однак належних доказів відсутності відповідача (посвідчення про відрядження), судовій колегії надано не було, тому справу було розглянуто за наданими у матеріали справи доказами.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
28 лютого 2004 року дитячий санаторно-оздоровчий центр "Маяк" та товариство з обмеженою відповідальністю "Алькор-Крим" уклали договір, пунктами 1.1., 1.2. якого передбачено, що позивач надає відповідачеві путівки для лікування та відпочинку дітей, а також батьків з дітьми відповідно до графіку заїзду у кількості, в строки і на умовах, обумовленими сторонами додатково листами (факсимільними повідомленнями, телеграмами), які є невіддільною частиною договору, а відповідач реалізує путівки на 2004 рік.
Отже, позивачем та відповідачем було укладено договір комісії, за яким відповідач зобов'язався за дорученням позивача вчинити від свого імені правочини щодо продажу путівок позивача.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, частин 3, 4 статті 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, при укладанні господарського договорі сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, умови про предмет у господарському договору повинні визначити найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг).
Відповідно до статті 1011, частини 3 статті 1012 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
В екземплярі договору, наданому позивачем (том 1 а.с.7), вказана загальна вартість договору 300000грн.
При цьому, в екземплярі договору відповідача ( том 1 а.с.46) загальна вартість договору не передбачена.
Різні умови містить і пункт 7.2. договору, в екземплярі позивача строк дії договору не вказаний, в екземплярі відповідача вказаний строк дії договору по 31.12.2004.
Екземпляри одного договору мають бути ідентичні, відсутність загальної вартості договору у екземплярі відповідача свідчить про те, що сторонами належним чином не досягнута згода про загальну суму договору та не виключена можливість заповнення позивачем графи "загальна вартість договору" у однобічному порядку.
Крім того, оцінюючі доводи позивача, що загальна вартість договору повинна бути прийнята у розмірі вказаному у екземплярі договору позивача у сумі 300000грн., судова колегія дійшла висновку, що загальна вартість договору у даному випадку не свідчить про досягнення згоди саме ціни путівок, тому що договір не містить відомості про кількість путівок, їх асортимент, вартість путівок в різні сезони.
Таким чином, умови про ціну путівок, асортимент і кількість договір не містить, тобто сторонами не досягнута згода про предмет договору.
Графік заїзду, про необхідність складання якого як невіддільної частини договору, сторони передбачили пунктом 1.1. договору, відсутній.
Доводи позивача, що викладені в апеляційній скарзі про те, що вартість путівок вказана у прейскуранті комерційних цін (том 1 а.с.59) також не може бути доказом узгодження ціни путівок, тому що цей прейскурант є прайс-листом, доказів, що цей прайс-лист узгоджений сторонами та є невіддільною частиною договору позивач не надав.
Крім того, у прейскуранті цін, наданих позивачем відповідачу (том 1 а.с.79), вартість цін на путівки відповідає прайс-листу позивача, однак в екземплярі відповідача вказано, що "для оптових покупців передбачена знижка від 5 до 10 %, в залежності від кількості придбаних путівок, завантаження у період між сезонами, попередньої оплати та домовленості сторін (можливо корегування цін)", у зв'язку з чим відповідач вважає, що він має право на знижку вартості путівок.
Різні пропозиції прайс-листів також свідчать про неузгодження ціни путівок.
При таких обставинах, договір комісії від 28.02.2004. є неукладеним.
Як слідує із умов договору, позивач був зобов'язаний передати путівки відповідачу для їх реалізації (пункт 1.1., пункт 4.1. договору).
Доказів передачі путівок відповідачу позивач не надав, із матеріалів справи, що відповідач оплачував путівки, однак путівки не передавались, а надавалися безпосередньо позивачем відпочиваючим, тобто відповідач не придбав майно (путівки) позивача.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що між сторонами існують правовідносини по наданню та оплаті санаторно-курортного обслуговування, однак договір на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість є неукладеним, у зв'язку з чим на підставах пред'явлених у позові, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, лише позивачу надано право до прийняття рішення у справі змінювати підстави позову, господарському суду такого права господарським процесуальним кодексом не надано.
При таких обставинах, апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванню норм матеріального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2006 у справі № 2-14/6229.1-2006 залишити без змін.
Апеляційну скаргу дитячого санаторно-оздоровчого центру "Маяк" Санаторно-курортного об'єднання Всеукраїнської профспілки працівників органів державної податкової служби залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
Н.П. Горошко