СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09 листопада 2006 року | Справа № 2-11/7709-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Сотула В.В.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: Питомець Ганни Петрівни, довіреність № 5/06 від 06.02.06;
позивача: Польського Валерія Григоровича, довіреність № 9/06 від 22.02.06;
відповідача: Гаврилюк Лариси Андріївни, довіреність № 5 від 21.02.06;
відповідача: Климачової Людмили Сергіївни, дов. № б/н від 06.10.2005;
третьої особи: не з'явився, приватне підприємство "ФАМ Балкерс";
третьої особи: не з'явився, приватне підприємство "Морське агентство ФАМ";
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Державна морська лоцманська служба" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 18.08.2006 у справі № 2-11/7709-2006
за позовом Державного підприємства "Державна морська лоцманська служба" (вул. Лягіна, 27,Миколаїв,54001)
до Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28,Керч,98312)
3-і особи: приватне підприємство "ФАМ Балкерс" (пр. Леніна, 1,Маріуполь, Донецька обл.,87515)
приватне підприємство "Морське агентство ФАМ" (пр. Леніна, 15-3,Маріуполь, Донецька обл.,87510)
про стягнення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.08.2006 року у справі № 2-11/7709-2006 у задоволенні позову Державного підприємства „Державна морська лоцманська служба” про стягнення з Державного підприємства „Керченський морський торгівельний порт” заборгованості у сумі 95493,39 дол. США та пені 2316,12 дол. США відмовлено.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, при укладенні договору № 05/06-КФ від 22.12.2005 року про надання послуг з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден набував права і обов'язки не для себе, а для третіх осіб, в інтересах яких діяв як морський агент. Тому, підставою відмови у задоволенні позову з’явився факт неналежності відповідача.
Не погодившись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим, Державне підприємство „Державна морська лоцманська служба” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права - статтю 295 Цивільного кодексу України, яка регулює питання комерційного представництва, положення Цивільного кодексу України щодо належного виконання умов зобов`язання, положення податкового законодавства стосовно необхідності нарахування податку на додану вартість на збори і плату за послуги, які надаються суднам у морських торгівельних портах України. Позивач також вважає, що господарським судом Автономної республіки Крим було невірно визначено статус Керч-Єнікальського каналу та, у зв`язку з цим, необґрунтовано застосовано Конвенцію ООН з морського права, а також неповно досліджено обставини справи.
Представник Державного підприємства „Керченський морський торгівельний порт” у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу без участі третіх осіб за наявними документами в матеріалах справи.
08 листопада 2006 року було оголошено перерву до 09 листопада 2006 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства „Державна морська лоцманська служба” підлягає задоволенню з наступних підстав..
22.12.2005 року між Державним підприємством „Державна морська лоцманська служба” –„Підприємство”, та Державним підприємством „Керченський морський торгівельний порт” –„Агент”, був укладений договір №05/06-КФ, відповідно до умов якого Державне підприємство „Державна морська лоцманська служба” прийняло на себе зобов'язання за заявками Агента надавати послуги з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден, а Агент зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги. Споживачем послуг ДП „Державна морська лоцманська служба” є „Судновласник" (судновласник, оператор, фрахтувальник, вантажоодержувач, вантажовідправник або інший платник зборів, за дорученням якого діє відповідач). Агент - Державне підприємство „Керченський морський торгівельний порт” діє від імені та за дорученням „Судновласника”.
Відповідно до пункту 2.1.1 договору від 22.12.2005 року, ДП „Державна морська лоцманська служба” зобов'язалось за заявками „Агента" у встановленому порядку, відповідно до діючих Правил плавання, обов'язкових постанов своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги служби регулювання руху суден, забезпечувати безаварійний прохід суден в Керч-Єнікальському каналі, на підхідних каналах до портів м. Керч, швартування і перешвартування суден, поставлення суден на якір або бочку і знімання з них.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою договір морського агентування, укладений 22.12.2005 року між позивачем та відповідачем, є комерційним представництвом.
Відповідно до статті 116 Кодексу торговельного мореплавства України, у морському порту або за його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.
Статтею 4 Кодексу торговельного мореплавства України передбачається, що до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.
Відповідно до статті 295 Господарського кодексу України, комерційне представництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.
Згідно зі статтею 297 Господарського кодексу України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.
Зміст агентського договору передбачає, що після укладення договору комерційним агентом від імені особи, яку він представляє, представництво припиняється, і всі інші відносини відбуваються між особою, від імені якої було укладено договір, та контрагентом по договору. Комерційний агент не бере участі у виконанні укладеного договору. Судова колегія вважає, що в іншому випадку сторона у договорі не буде являтись комерційним агентом, або договір не буде вважатись агентським.
Однак, у даному випадку, сторони, при укладенні договору № 05/06-КФ, врегулювали свої відносини на власний розсуд: позивач взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати послуги з лоцманського проведення суден та послуги служб регулювання руху суден, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.
Суд першої інстанції при розгляді справи прийшов до висновку, що обсяг повноважень Державного підприємства „Керченський морський торгівельний порт” визначається субагентськими угодами, укладеними між відповідачем та приватним підприємством „ФАМ Балкерс” та приватним підприємством „Морське агентство ФАМ”.
Дослідивши зміст договору від 22.12.2005 року, судовою колегією встановлено, що пунктами 4.2 та 4.3 договору визначено порядок оплати послуг позивача: оплата проводиться Агентом відповідно до рахунків, що виставляються „Підприємством” і які підтверджені лоцманськими квитанціями та квитанціями СРРС в межах перерахованих Судновласником коштів. Передоплата здійснюється Агентом до виходу судна з порту за реквізитами, зазначеними у рахунках-проформах та в межах, перерахованих Судновласником коштів.
Згідно з пунктом 5.4 договору, Агент –відповідач, несе відповідальність перед Підприємством –позивачем, за повноту та своєчасність оплати наданих послуг, у межах наданих йому коштів Судновласником, відповідно до чинного законодавства України.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідач, визначивши себе Агентом, мав зазначити особу, від імені якої він виступає у договорі № 05/06-КФ від 22.12.2005 року.
Однак, особу, від імені якої виступає Державне підприємство „Керченський морський торгівельний порт” в договорі з позивачем не вказано, правові підстави (договір або довіреність), на яких Відповідач мав право укладати агентський договір від власного імені, суду також не надано. Зміст договору від 22.12.2005 року дозволяє зробити висновок про те, що Державне підприємство „Керченський морський торговельний порт” уклало договір саме від власного імені.
Відповідно до частини 3 статті 295 Господарського кодексу України, не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.
Укладення юридичною особою від свого імені договору з лоцманською службою не суперечить чинному законодавству, навіть якщо така особа визначила себе як агента, при тому, що по суті агентом не являється.
Судова колегія приходить до висновку, що у даному випадку має місце вільне волевиявлення сторін, тобто коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству - частина 4 статті 179 Господарського кодексу України.
Статтею 6 Цивільного кодексу України також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством, але не суперечить йому.
За таких обставин, наслідки, що тягне за собою невиконання умов укладеного договору, виникають саме для відповідача –Державного підприємства „Керченський морський торговельний порт”.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Пунктом 2.2.4 Договору № 5/06-КФ від 22.12.2005 року встановлено, що „Агент”- відповідач перераховує кошти, отримані від Судновласника, відповідно до рахунків, які виставлені „Підприємством” - позивачем, у терміни, визначені Договором.
Згідно із статтею 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення виконання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором, або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Таким чином, за неналежне виконання зобов'язання контрагентами боржника (генеральним агентом, судновласником, тощо) відповідальність у будь-якому разі несе боржник –відповідач.
Посилання відповідача про неповне перерахування коштів судновласниками не можуть бути визнані обґрунтованими.
Так, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу.
Однак, відповідачем не надано суду документи, що підтверджують неповне перерахування коштів саме Судновласником (особою, що експлуатує судно від свого імені) за отримані ним послуги з лоцманського проведення та послуги СРРС. При цьому посилання на неперерахування коштів будь-якими іншими контрагентами, в тому числі іншими агентами, суперечить умовам Договору № 5/06-КФ та чинному законодавству України і не є підставою звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором.
Що стосується встановлення статусу Керч-Єнікальського каналу та, у зв`язку з цим, правомірності застосування Конвенції ООН з морського права стосовно можливості стягнення зборів за прохід каналом, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1.2 Положення „Про державну морську службу”, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 11.09.2000 року № 498, пункту 4.1. Типового положення „Про службу регулювання руху суден”, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2001 року № 340, статей 92, 110 Кодексу торговельного мореплавства України, з метою забезпечення безпеки мореплавства, запобігання аварійним морським подіям, захисту навколишнього природного середовища та людського життя в територіальних водах, на підходах до морських портів, на акваторіях портів, між портами, на фарватерах і каналах, а також в інших районах, ускладнених для плавання, законодавством України встановлюються райони лоцманського проведення, в яких усім суднам, незалежно від їх прапору і форми власності, надаються лоцманські послуги та послуги з регулювання руху суден.
З метою забезпечення безпеки судноплавства та упорядкування руху суден Керч-Єнікальським каналом і підхідними каналами до нього, у відповідності до статей 3, 10, 110 Кодексу торговельного мореплавства України, наказом Міністерства транспорту України № 721 від 09.10.2002 року було затверджено „Правила плавання суден Керч-Єнікальським каналом і підхідними каналами до нього”, відповідно до яких встановлено зони обов'язкового лоцманського проведення суден та обов'язковість виконання вказівок служби регулювання руху суден.
Так, відповідно до пункту 3.14 вказаних Правил, жодне судно не має права входити в канали, на фарватери і рекомендовані шляхи Керченської протоки, у порти Керченської протоки і виходити з них або починати рух у зоні дії ЦРРС, не отримавши дозволу ЦРРС і відомостей про обставини на каналах.
Що стосується правомірності застосування до даних правовідносин положень розділу 2 частини II Конвенції ООН з морського права, то дослідивши її міст, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зазначена Конвенція застосовуються до проток, що використовуються для міжнародного судноплавства. При цьому, міжнародною протокою є природні морські шляхи, що з'єднують моря та океани і використовуються для міжнародного судноплавства.
Відповідно до статті 38 Конвенції ООН з морського права, транзитний прохід являє собою здійснення відповідно до цієї частини свободи судноплавства та польоту лише з метою безперервного та швидкого транзиту через протоку між однією частиною відкритого моря або виключної морської економічної зони та іншою частиною відкритого моря або виключної морської економічної зони.
Судом першої інстанції встановив, що Керч-Єнікальський канал не є протокою у розумінні розділу 2 Конвенції. Однак, оскільки Україна ратифікувала цю Конвенцію, господарський суд АР Крим визнав за можливе застосувати положення Конвенції з морського права до транзитного проходу суден Керч-Єнікальським каналом. Судова колегія не може погодитись з таким висновком, оскільки має місце ототожнення понять „Керченська протока” та „Керч-Єнікальський канал”, що суперечить фактичним обставинам справи.
Так, Керченська протока з'єднує Азовське море з Чорним морем, по її території проходить державний кордон з Російською федерацією. Керч-Єнікальський канал є гідротехнічною спорудою, яка знаходиться на території України, в межах її внутрішніх та територіальних вод. Власником каналу є Україна, вона підтримує його в належному стані за рахунок канального збору та забезпечує безпеку мореплавства на своїй території відповідно до міжнародних договорів та внутрішнього законодавства. Таким чином, до Керч-Єнікальського каналу не можуть застосовуватись норми розділу 2 частини II Конвенції ООН з морського права.
Застосувавши положення Конвенції ООН з морського права до Керч-Єнікальського каналу суд першої інстанції встановив, що іноземні судна не можуть обкладатись ніякими зборами лише за їх прохід через територіальне море, а можуть обкладатись тільки зборами за конкретні послуги, надані цьому судну.
Відповідно до статті 1 „Визначення термінів" Закону України „Про транзит вантажів”, учасниками транзиту є вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).
Відповідно до статті 1 Закону України „Про транзит вантажів”, транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.
Позивач не знаходиться у договірних відносинах з вантажовласниками, відповідно, не є учасником транзиту і не надає послуги, пов'язані з транзитом. Послуги з лоцманського проведення та послуги регулювання руху суден надаються з метою забезпечення безпеки мореплавства, запобігання аварійним морським подіям, захисту навколишнього природного середовища та людського життя на морі, а також упорядкування руху суден і жодним чином не пов'язані з перевезенням вантажів.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про транзит вантажів”, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути, зокрема, коносамент. Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватись (за наявності) рахунком-фактурою або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю, книжкою МДП. При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до митних органів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), книжка МДП, необхідні для здійснення митного контролю. Ці документи складаються на виконання договорів, укладених учасниками транзиту, і підтверджують їх право на звільнення здійснюваних ними господарських операцій від оподаткування податком на додану вартість.
Судова колегія виходить з того, що чинне законодавство не містить положень, на підставі яких ДП „Державна морська лоцманська служба” має право вимагати від агентів або судновласників документи, що підтверджують митний режим вантажу, що перевозиться судном, і, відповідно, обов'язок агентів та судновласників надавати таку інформацію. Визначивши пов'язаність послуг позивача з транзитом, господарським судом АР Крим не було враховано фактичну неможливість документального підтвердження цього факту для отримання Позивачем пільг з оподаткування через відсутність у позивача будь-яких первинних документів та можливість витребувати їх у агента чи судновласника.
Що стосується висновку суду першої інстанції про те, що сплата податку на додану вартість суперечить Конвенції ООН з морського права, судова колегія не може визнати їх правомірними з наступних підстав.
Конвенція ООН з морського права, згідно з Преамбулою, є спеціалізованим міжнародним актом, що регулює питання виключно морського права, і не є міжнародним договором з питань оподаткування договірних сторін.
Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214, „Збори і плата (лоцманський збір, збір за користування послугами служби регулювання рухом суден, швартовний збір, плата за роботу буксирів при швартовних операціях, плата за користування плавзасобами, плата за агентські послуги, супервайзерська винагорода) справляються у морських портах із суден закордонного плавання зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором."
Пунктом 14 вказаного наказу встановлено, що „Ставки зборів і плати не враховують податок на додану вартість. На суми зборів і плати, визначених згідно з цими зборами і платою, податок на додану вартість нараховується відповідно до законодавства”.
Таким чином, ставки зборів та порядок їх справляння є однаковими як для суден під іноземним прапором, так і для суден під прапором України, окрім обмежень, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" в частині валюти оплати.
Відповідно до пункту 12 Наказу Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214, „державна належність судна і відповідно наданий йому статус під час справляння зборів і плати визначається за прапором, під яким це судно плаває, незалежно від того, хто є його власником і хто його використовує”.
Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість", до об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, відносять операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
У якості підстави відмови позивачеві у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції застосував пункт 4.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно з яким, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами...”.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, „база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни...".
Пунктом 1.18 статті 1 вказаного закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно з пунктом 1.20 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.
Таким чином, державні регульовані ціни також є базою оподаткування, оскільки такі ціни відповідають поняттю звичайної ціни.
Пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість”, можуть встановлюватись і змінюватись ставки, порядок та пільги по сплаті податку на додану вартість при справлянні портових зборів, інших зборів і плат із суден у закордонному плаванні.
Так, Законом України „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005, було внесено зміни до Закону України „Про податок на додану вартість", згідно з якими до змісту закону було виключено пункт 6.2.2., яким за нульовою ставкою оподатковувались операції з поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.
Відповідно до нової редакції Закону України „Про податок на додану вартість”, об'єкт оподаткування податком на додану вартість визначений новою редакцією підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість". Зокрема, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Водночас, згідно з пунктом 6.5 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, місцем поставки послуг є місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.
Законом України „Про внесення змін до деяких законів України” від 03.06.2005 № 2642-ІУ, який вступив в силу 30.06.2005 доповнено зміст статті 5 Закону України „Про податок на додану вартість” пунктом 5.16 щодо звільнення від оподаткування операцій з поставки послуг, що надаються іноземним суднам та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.
До портових зборів статтею 84 Кодексу торговельного мореплавства України віднесено такі види цільових зборів: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний.
У відповідності до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів справляється лоцманський збір. Із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір згідно зі статтею 115 Кодексу торговельного мореплавства України. Порядок та розмір лоцманських зборів та зборів за користування послугами служби регулювання руху суден затверджений наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996).
Лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден збори не віднесені Кодексом торговельного мореплавства України до портових зборів, тому, операції з поставки таких послуг є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неповне вивчення судом першої інстанції матеріалів справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Встановивши обґрунтованість позовних вимог Державного підприємства „Державна морська лоцманська служба”, судовою колегією приймається до уваги, що відповідачем в процесі провадження у справі суду першої інстанції було визнано та оплачено частину боргу та частину штрафних санкцій. З урахування уточнень позовних вимог, сума позову заявленого позивачем складала 42487,89 доларів США –заборгованість, 3920,96 доларів США –пеня. На день подання апеляційної скарги позивач суму заборгованості визначив у розмірі 36024,71 дол. США, суму пені –у розмірі 3920,96 дол. США. Таким чином провадження у справі в частині стягнення 6463,18 доларів США підлягає припиненню на підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 80 п.11, 101, 103 п.2, 104 ч.1 п.п.1, 4 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Державна морська лоцманська служба” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 18.08.2006 року у справі № 2-11/7709-2006 скасувати.
3. Позов Державного підприємства „Державна морська лоцманська служба” задовольнити частково.
4. Стягнути з Державного підприємства „Керченський морський торгівельний порт” (98312, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 28; р/р 26008019089 у КФ АБ „Експрес-Банк” МФО 384674, код ЄДРПОУ 01125554) на користь Державного підприємства „Державна морська лоцманська служба” (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27; р/р 26003107501980 в МОД АППБ „Аваль”, МФО 326182) 36024,71 доларів США заборгованості, 3920,96 доларів США пені, 1177,6 доларів США держмита.
5. Стягнути з Державного підприємства „Керченський морський торгівельний порт” (98312, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 28; р/р 26008019089 у КФ АБ „Експрес-Банк” МФО 384674, код ЄДРПОУ 01125554) на користь Державного підприємства „Державна морська лоцманська служба” (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27; р/р 26003107501980 в МОД АППБ „Аваль”, МФО 326182) 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. В частині стягнення заборгованості у сумі 6463,18 доларів США провадження у справі припинити.
7. Господарському суду Автономної республіки Крим видати накази.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.В.Сотула
Н.П. Горошко