СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
8 листопада 2006 року |
Справа № 2-8/2655-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплави Л.М.,
суддів Антонової І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
від Відкритого акціонерного товариства "Білогірське ремонтно-транспортне підприємство": Горчак О.С., довіреність б/н від 18.04.05;
від Фонду майна Автономної Республіки Крим: Хорєва І.В., довіреність №01/01 від 10.01.06;
Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим - не з'явився;
Арбітражний керуючий - ОСОБА_1 -не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 17 квітня 2006 року у справі № 2-8/2655-2006
за заявою Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим (вул. Луначарського, 43, м. Білогірськ, 97600)
до Відкритого акціонерного товариства "Білогірське ремонтно-транспортне підприємство" (вул. Луначарського, 56, м. Білогірськ, 97600)
за участю Арбітражного керуючого ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
Фонда майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, м. Сімферополь, 95015)
про порушення справи про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2006 року визнано Відкрите акціонерне товариство "Білогірське ремонтно-транспортне підприємство" банкрутом.
Не погодившись з даною постановою, Фонд майна Автономної Республіки Крим подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, у зв'язку з тим, що вона була прийнята з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права.
У судове засідання 8 листопада 2006 року з'явились представники Відкритого акціонерного товариства "Білогірське ремонтно-транспортне підприємство" та Фонду майна Автономної Республіки Крим.
Не з'явились в судове засідання представник Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим та арбітражний керуючий - ОСОБА_1, хоча про час і місце слухання справи були повідомленні належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін-це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які не з'явились, оскільки згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість постанови місцевого господарського суду у повному обсязі.
Під час повторного розгляду справи, в порядку передбаченому статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, Севастопольський апеляційний господарський суд встановив таке.
Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим звернулось до суду з заявою про порушення справи про банкрутство відносно боржника ВАТ "Білогірське ремонтно-транспортне підприємство", у зв'язку з заборгованістю у сумі 97461, 48 грн.
Ухвалою господарського суду від 9 грудня 2004 року відносно боржника відкрита процедура-розпорядження майном.
Ухвалою суду від 19-30 вересня 2005 року відносно боржника ВАТ "Білогірське ремонтно-транспортне підприємство" відкрита процедура -санація.
Відповідно до вимог пункту 8 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника.
27 березня 2006 року на засіданні комітету кредиторів ВАТ "Білогірське ремонтно-транспортне підприємство" було прийнято рішення про те, що у випадку не узгодження з Фондом майна Автономної Республіки Крим плану санації ВАТ "Білогірське ремонтно-транспортне підприємство", буде прийнято рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури ліквідації відносно боржника.
За станом на 12 квітня 2006 року план санації ВАТ "Білогірське ремонтно-транспортне підприємство" Фондом майна АРК не було узгоджений. На засіданні комітету кредиторів від 12 квітня 2006 року було прийнято рішення про відкриття ліквідаційної процедури відносно боржника ВАТ "Білогірське ремонтно-транспортне підприємство".
Із матеріалів справи вбачається, що пакет акцій боржника ВАТ "Білогірське ремонтно-транспортне підприємство" у розмірі 76,18% від статутного фонду належить Фонду майна Автономної Республіки Крим. Статтею 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" №2864-ІІІ від 29.11.2001, встановлений мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Відповідно до вимог статті 2 вказаного Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30 частиною 11 статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.
Таким чином, під час дії Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" господарські суди не повинні виносити постанови про визнання банкрутами державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах, яких частка держави становить не менше 25%, про відкриття ліквідаційної процедури та дозволяти продаж об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності-право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися, розпоряджатися на свій розсуд ї в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Пункт 3 статті 16 вказаного Закону передбачає, що матеріальної і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебуває в управлінні районних і обласних рад.
Виходячи з вимог статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Автономна Республіка Крим не входить до системи місцевого самоврядування, майно, що належить Автономній Республіці Крим не є об'єктом права комунальної власності.
Судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що Закон України "Про власність", який, в даному випадку, є спеціальним Законом, а також Цивільний кодекс України, який містить норми, які регулюють право власності Українського народу, право приватної власності, право державної власності, право комунальної власності, - не містять в собі норми, які регулюють окреме право власності Автономної Республіки Крим.
Відповідно до статті 326 Цивільного Кодексу України, яка має назву "Право державної власності" у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Згідно з пунктом 3 статті 138 Конституції України до відання Автономної Республіки Крим належить у тому числі управління майном, що належить Автономної Республіці Крим.
Законами України Автономній Республіці Крим можуть бути делеговані також інші повноваження, крім вказаних в статті 138 Конституції України.
Відповідно до статті 317 Цивільного Кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Автономна Республіка Крим здійснює управління належним їй майном та не є суб'єктом права власності.
Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що майно, що належить Автономної Республіки Крим входить до складу державної власності.
Такої правової позиції дотримується Виший господарський суд України в постанові від 14 лютого 2006 року по справі №2-8/2358-2005.
Враховуючи викладене, судова колегія також вважає, що господарський суд дійшов до помилкового висновку стосовно того, що дія Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" не розповсюджується на спірні правовідносини, в зв'язку з чим господарський суд в постанові про визнання боржника банкрутом без належного з'ясування причин, скоротив строк процедури санації боржника та ввів процедуру ліквідації боржника, визнавши ВАТ "Білогірське ремонтно-транспортне підприємство" банкрутом.
При таких обставинах постанова господарського суду підлягає скасуванню, оскільки господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, та не застосував норми права, які підлягають застосуванню, що привело до прийняття неправильного рішення.
Керуючись статтями 101, 104 (частина 1 пункт 4), 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2006 року у справі № 2-8/2655-2006 скасувати.
Справу передати для подальшого розгляду до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді І.В. Антонова
О.Л. Котлярова