СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
06 листопада 2006 року |
Справа № 2/22-5335-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Котлярової О.Л.,
Видашенко Т.С.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2 від 14.06.2002 року;
відповідача: не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 18 квітня 2006 року у справі № 2/22-5335-2006
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Арбітражного керуючого ОСОБА_2(АДРЕСА_2)
про визнання наказу недійсним, стягнення 1289,96 грн. заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди в сумі 1000,00 грн. та заборгованості по мінімальній заробітній платі в сумі 7881,39 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою від 18.04.2006 року господарський суд АР Крим відмовив у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України.
При прийнятті ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не є суб`єктом підприємницької діяльності, у зв`язку з чим, не може бути стороною у господарському процесі, а заявлені позовні вимоги про визнання недійсним наказу НОМЕР_1про звільнення робітників банкрута -Ленінського колективного сільськогосподарського комбікормового підприємства та про стягнення заборгованості по заробітній платні підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Не погодившись з ухвалою господарського суду АР Крим, ОСОБА_1 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Доводи ОСОБА_1, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали були порушені положення Господарського процесуального кодексу України, а також норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Доповнивши вимоги апеляційної скарги, позивач просить визнати неправомірними дії арбітражного керуючого ОСОБА_2, скасувати наказ НОМЕР_1про звільнення робітників банкрута, стягнути з відповідача -арбітражного керуючого ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платні з урахуванням вихідної допомоги та вимушених прогулів, моральну шкоду, а також зобов`язати відповідача видати трудову книжку.
Арбітражний керуючий ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає ухвалу господарського суду АР Крим законною та обгрунтованою, а також заявив клопотання про відкладення розгляду справи на більш підзній строк. Приймаючи до уваги той факт, що відкладення розгляду справи є лише правом суду, а також те, що наявні у справі матеріали дозволяють всебічно та повно вирішити спір, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності арбітражного керуючого ОСОБА_2
З причини зайнятості в іншому судовому засіданні суддів Антонової І.В. та Маслової З.Д., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддів Котлярову О.Л. та Видашенко Т.С.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовою колегією встановлено, що постановою від 17.06.2005 року у справі № 2-6/1906-2005 господарський суд АР Крим визнав банкрутом Ленінське колективне сільськогосподарське комбікормове підприємство, відкрив відносно нього ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.
З матеріалів справи вбачається, що 14.06.2006 року на адресу господарського суду АР Крим надійшла позовна заява про: визнання недійсним наказу НОМЕР_1про звільнення робітників банкрута - Ленінського колективного сільськогосподарського комбікормового підприємства, стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платні, відшкодування моральної шкоди (а.с.23-24).
Із змісту позовної заяви не вбачається обгрунтованих, заснованих на нормах законодавства посилань на неправомірність дій арбітражного керуючого ОСОБА_2
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається к на підстави своїх вимог та заперечень.
Доказів того, що ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності суду не надано.
Тому у разі, якщо ОСОБА_1 вважає, що арбітражним керуючим ОСОБА_2 порушено її права, зокрема, ті що виникають з трудових відносин, вона має право, згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, як фізична особа, звернутись до Ленінського районного суду АР Крим за захистом свого порушеного права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на норму частини 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою громадяни, які на є суб'єктами підприємницької діяльності мають право на звернення до господарського суду, якщо це передбачено законодавчими актами України.
Судова колегія зазначає, що таке право може виникати на підставі частини 4 статті 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Однак, норма частини 4 статті 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” надає фізичній особі право на звернення до господарського суду лише зі скаргою на дії учасника ліквідаційної процедури, але ніяк не з позовною заявою, у даному випадку про стягнення грошових коштів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправомірні дії арбітражного керуючого ОСОБА_2 та посилається на норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Однак, такі посилання судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у позовній заяві, поданої до господарського суду АР Крим 14.06.2006 року, вони були відсутні, у зв`язку з чим, не могли бути предметом розгляду суду першої інстанції. Частиною 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Тому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що обгрунтувавши належним чином посилання на неправомірність дій арбітражного керуючого ОСОБА_2, ОСОБА_1 не позбавлена права подати до господарського суду АР Крим саме скаргу на неправомірні дії арбітражного керуючого.
За таких обставин, оскаржувана ухвала господарського суду АР Крим прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку з чим, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2006 року у справі № 2/22-5335-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді О.Л. Котлярова
Т.С. Видашенко