СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року Справа № 5002-15/3464-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Сотула В.В.,

Черткової І.В.,

За участю представників сторін:

не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 06 грудня 2012 року у справі №5002-15/3464-2011

за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання наказу від 25 липня 2012 року у справі №5002-15/3464-2011 таким, що не підлягає виконанню

за позовом комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" (вул. Кримських партизан, 13, Сімферополь, 95013)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1

3-тя особа Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000)

про звільнення нежитлових приміщень та стягнення 54411,14 грн.;

за зустрічним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя"

про визнання недійсним договору та стягнення 174773,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

За остаточними позовними вимогами комунальне підприємство Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя просить зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити нежитлові приміщення площею 90,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та стягнути 52104,20 грн. заборгованості по орендній платі (а.с. 23, том 3).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся із зустрічної позовною заявою, в якій просить:

- визнати недійсним договір оренди №847 від 01 березня 2003 року нежитлового приміщення загальною площею 90 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору оренди №847 від 01.03.2003 нежитлового приміщення загальною площею 90 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2

- стягнути з комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 помилково нараховану орендодавцем та оплачену орендарем суму орендної плати за період з червня 2009 року по листопад 2010 року в розмірі 58226,98 грн.;

- стягнути з комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 111614,00 грн. в рахунок відшкодування вартості здійсненого капітального ремонту;

- стягнути з комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у зв'язку з застосуванням наслідків нікчемності правочину суму платежів по орендній платі в розмірі 1932,73 грн.;

- стягнути з комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у зв'язку з застосуванням наслідків нікчемності правочину в рахунок відшкодування нанесеної моральної шкоди 3000,00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2012 року у справі №5002-15/3664-2011 первісний позов комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району міста Сімферополя задоволено частково.

Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити нежитлові приміщення площею 90,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" 52104,20 грн. заборгованості по орендній платі, 521,05 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині первісного позову про стягнення 2306,94 грн. пені - провадження припинено.

У задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 липня 2012 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 жовтня 2012 року, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмову у зустрічних позовних вимог - залишено в силі.

На примусове виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2012 року, місцевим господарським судом було видано накази від 25 липня 2012 року (т.4, а.с. 92-93).

22 листопада 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з заявою про зупинення дії та визнання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2012 року у справі №5002-15/3664-2011 про звільнення нежитлових приміщень площею 90,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 таким, що не підлягає виконанню.

Заявлені вимоги обґрунтовані посиланням на висновок судової будівельно - технічної експертизи по господарській справі №2-8/2690-2009, статтю 117 Господарського процесуального кодексу України, та мотивовані тим, що під час оренди спірного приміщення відповідачем, у зв'язку з тим, що воно не відповідало меті оренди, було здійснено його реконструкцію, за наслідками чого на даний час зазначене нежитлове приміщення є об'єктом самовільного будівництва, площа якого дорівнює 93,00 кв.м.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2012 року у справі №5002-15/3464-2011 заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зупинення дії судового наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.07.12 у справі №5002-15/3464-2011 про звільнення нежитлового приміщення площею 90,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та визнання даного наказу таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.

При цьому судова колегія звертає увагу, що як вбачається із ухвали про відкладення розгляду справи від 28 листопада 2012 року, розгляд заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання наказу від 25 липня 2012 року у справі №5002-15/3464-2011 таким, що не підлягає виконанню було відкладено на 06 грудня 2012 року о 10 год. 00 хв. (т.5, а.с. 22-24).

Так, дійсно 06 грудня 2012 року відбулось відкрите судове засідання за розглядом вищевказаної заяви, за наслідками якого було оголошено ухвалу про залишення без задоволення заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання наказу від 25 липня 2012 року у справі №5002-15/3464-2011 таким, що не підлягає виконанню, що підтверджується відповідним протоколом від 06 грудня 2012 року (т.5, а.с. 36-38).

Втім, у вступній частині вищевказаної ухвали в якості дати винесення зазначено 06 листопада 2012 року, замість 06 грудня 2012 року. Враховуючи зазначене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції під час виготовлення повного тексту ухвали було допущено описку. На підставі вищевикладеного, судова колегія зазначає, що датою винесення оскаржуваної ухвали є саме 06 грудня 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні даної заяви, місцевий господарський суд встановив, що на час розгляду справи відповідачем не надано доказів виконання рішення місцевого господарського суду від 25 липня 2012 року у справі №5002-15/3464-2011 в частині повернення орендованих приміщень орендодавцю, у зв'язку з чим у суду не має підстав для застосування статті 117 Господарського процесуального кодексу України.

Навпаки суд першої інстанції зазначив, що згідно акту огляду спірних приміщень, який надано позивачем, нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 займає фізична особа-підприємець ОСОБА_2, на фасаді приміщення знаходиться вивіска "ПП Байрамуков".

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції від 06 грудня 2012 року скасувати, визнати наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2012 року у справі №5002-15/3464-2011 про звільнення нежитлового приміщення площею 90,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 таким, що не підлягає виконанню.

Підставою для скасування ухвали суду першої інстанції відповідач вважає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених в судовому акті, обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції порушено статтю 2-1 Господарського процесуального кодексу України, пояснюючи це тим, що, заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню розглянута іншим суддею, ніж розподілено автоматизованою системою документообігу суду. Також, на думку заявника апеляційної скарги, судом безпідставно було відмовлено у задоволені його усного клопотання про витребування додаткових доказів по справі, чим було порушено статтю 38 Господарського процесуального кодексу України.

Окремо відповідач звертає увагу, на висновок судової будівельно - технічної експертизи №81 від 30 листопада 2009 року проведеної в рамках розгляду господарської справи №2-8/2690-2009, в якому нібито зазначено, що на об'єкті, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 була проведена реконструкція, за наслідками чого на даний час зазначене нежитлове приміщення є об'єктом самовільного будівництва, площа якого дорівнює 93,00 кв.м. Із цих підстав відповідач вважає вимоги про звільнення нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2, площею 90 кв.м. такими, що не підлягають виконанню, а зазначений об'єкт таким, що не існує взагалі.

Сторони не скористались своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, призначеному на 07 лютого 2013 року.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглянувши справу в порядку статті 106 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом Автономної Республіки Крим норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2012 року у справі №5002-15/3664-2011, яке набрало законної сили та залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 липня 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 31 жовтня 2012 року, встановлено, що за актом приймання - передачі від 01 березня 2009 року позивачем було передано, а фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 прийнято приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 90,0 кв. м. Із даного акту вбачається, що нежитлове приміщення, яке передається в оренду, за своєю технічною характеристикою є складським, одноповерховим та придатним для експлуатації з використанням під магазин (т.1, а.с. 36).

Дані технічні характеристики відповідають меті оренди, яка визначена в розділі 2 договору оренди нежитлового приміщення №847 від 01 березня 2003 року та розділі 1 додаткової угоди до вказаного договору оренди (т.1. а. с. 16, 22)

Це означає, що доводи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про те, що прийняте ним в оренду приміщення не відповідає меті оренди - є голослівними.

Стосовно доводів заяви та апеляційної скарги про здійснення реконструкції спірного приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 90,0 кв. м, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у розумінні статті 33, частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Тобто, в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень (у даному випадку неможливість виконати рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 16 лютого 2012 року та повернути спірне приміщення) та доведення їх переконливості - покладено саме на неї (заінтересовану сторону -фізичну особу-підприємця ОСОБА_2).

На підтвердження факту здійснення реконструкції спірного приміщення відповідач послався на висновок судової будівельно - технічної експертизи по господарській справі №2-8/2690-2009, яким на його думку встановлено, що на даний час зазначене нежитлове приміщення є об'єктом самовільного будівництва, площа якого дорівнює 93,00 кв.м.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи» не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

При ретельному дослідженні наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 матеріалів в якості експертного висновку по справі №2-8/2690-2009, судова колегія встановила, що вони складаються із титульного листа та сторінки під номером 4 (т.5, а.с. 2,3).

Судова колегія звертає увагу, що матеріали справи не містять копії ухвали господарського суду по справі №2-8/2690-2009 про призначення судової експертизи, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначено, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження та попередження судового експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.

Отже, враховуючи наведене та зважаючи на те, що матеріали справи не містять завіреної копії повного тексту висновку судової експертизи, то матеріали, які надані відповідачем - не мають доказового значення як висновок судової експертизи, у зв'язку із чим не може прийматися як самостійний доказ у справі.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що ним здійснено реконструкцію спірних приміщень, у зв'язку із чим зазначене нежитлове приміщення є об'єктом самовільного будівництва, площа якого дорівнює 93,00 кв.м. визнаються судовою колегією неспроможними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Окрім того, доводи відповідача про те, що відповідна реконструкція була ним здійснення у 2004 році, докази чого були надані та дослідженні судами під час розгляду, як у першій так і в апеляційній інстанціях даної справи, порушують принцип остаточності судового рішення.

При цьому судова колегія приймає до уваги, що відповідно до пункту 10.6 договору (з урахуванням додаткових угод), після закінченні строку дії договору, при відсутності рішення компетентних органів про його продовження, або при його достроковому розірванні, орендар зобов'язаний здати об'єкт оренди на протязі двох тижнів по акту прийняття-передачі з усіма поліпшеннями, які не можна відділити від приміщення без нанесення йому шкоди. Вартість поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем в період дії договору, за рахунок власних коштів з письмового дозволу орендодавця не компенсуються.

За приписами статі 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Пунктом 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Так, до відповідної заяви боржника має бути додано довідку, підписаному керівником і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше виданим наказом, списано з його рахунку або майно вилучено в порядку здійснення виконавчого провадження, чи інший документ, який підтверджує зазначені обставини.

Оскільки, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не надано відповідних документів, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість заяви про визнання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2012 року у справі №5002-15/3664-2011 про звільнення нежитлових приміщень площею 90,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Наведене свідчить про те що, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу з додержанням норм процесуального права, а тому ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2012 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2012 року у справі №5002-15/3464-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді В.В.Сотула

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" (вул. Кримських партизан, 13, Сімферополь, 95013)

2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1

3. Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000)