10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2013 року Справа № 812/150/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

за участю:

представника позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення боргу по сплаті фінансової санкції у розмірі 170,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення боргу по сплаті фінансової санкції у розмірі 170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач зареєстрований в УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області. В порушення ст. 4, п.2 ч.4 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідач не подав звіт про суми нарахованого доходу зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, у зв'язку з чим винесено рішення №1224 від 19.09.2012 про застосування штрафних санкцій, на підставі п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у сумі 170,00 грн. До цього часу в добровільному порядку суму заборгованості до УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області не перерахував.

У зв'язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача борг зі сплати штрафної санкції в розмірі 170,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, відповідач надіслав клопотання, в якому зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просив суд розглянути справу без участі його представника.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. 18.01.2013 від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач зазначив, що дана справа не може бути предметом розгляду в Луганському окружному адміністративному суді, оскільки Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області не є суб'єктом владних повноважень, а є суб'єктом господарчої діяльності, тому даний спір підпадає під юрисдикцію господарських судів України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пенсійний фонд України та його органи, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів є публічно - правовими,оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню «адміністративна справа».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 ( далі - Закон №2464), який набрав чинності 01 січня 2011 року.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2-14 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина 2 статті 5 Закону № 2464).

Частиною 3 статті 5 Закону № 2464, серед іншого визначено, що платником єдиного внеску, зазначеним у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, в порядку, встановленому Пенсійним фондом, безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 20.01.2010 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області.

Як платник єдиного внеску відповідач перебуває на обліку в УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною 11 статті 8 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.

Згідно із п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з частини 14 вищезазначеної статті Закону України, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Згідно із ч. 15 ст. 25 Закону № 2464 суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Пунктом 7.2.4 Розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (далі - Інструкція), встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі.

Звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду (пункт 2.1 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1014/18309).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 звітний рік, при терміні формування та подання звіту до органів Пенсійного фонду України один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом (базовим звітним періодом є календарний рік), не подав, що є порушенням підпунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, про що позивачем було складено акт № 373 від 06.06.2012, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пункту 4 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI рішенням УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 19.09.2012 №1224 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 170,00 грн.

Вказане рішення направлялося на адресу відповідача, однак конверт з ним було повернуто із позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 19.09.2012 № 1224 відповідачем не оскаржувалось.

За час судового розгляду справи відповідач у добровільному порядку борг зі сплати штрафної санкції в розмірі 170,00 грн. не сплатив.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується у зв'язку з тим, що відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 12.02.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 87, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення боргу по сплаті фінансової санкції у розмірі 170,00 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (р/р 37192076001216, у відділенні Державного казначейства, МФО 804013) борг по сплаті штрафної санкції в сумі 170,00 грн. (сто сімдесят гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.02.2013.

Суддя Т.С. Ушаков