Справа №2-а-300/08
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 серпня 2008 року
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тітова М.Б.
при секретарі Олійник Л.С.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду з даним позовом, просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації на його користь недоотримані суми на оздоровлення за 2005, 2006, 2007 роки в розмірі 5150 гривень, посилаючись на те, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та є інвалідом другої групи. Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому повинна виплачуватися щорічно одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної грошової допомоги. Він отримав грошову допомогу на оздоровлення в 2005 - 2007 роках значно меншу, ніж це передбачено ст. 48 вказаного Закону. По питанню виплати недоотриманих сум на оздоровлення він в червні 2008 року звернувся з відповідною заявою до відповідача, але йому листом від 17.06.2008 року було відмовлено в задоволенні його вимог, в зв'язку з чим він змушений звернутися з відповідним позовом до суду. Окрім того, він просить стягнути із відповідача на його користь недоотримані суми грошової допомоги за 2005, 2006, 2007 роки в розмірі 7788 гривень, посилаючись на те, що він має статус інваліда війни другої групи і його інвалідність пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Відповідно до частини 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року йому повинна виплачуватися щорічно до Дня Перемоги до 5 травня разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Він отримав грошову допомогу в 2005, 2006, 2007 роках значно меншу, ніж це передбачено частиною 5 ст. 13 вищевказаного Закону.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, посилаючись на вищенаведені обставини і просив суд стягнути з відповідача на його користь грошову суму недоотриманої допомоги в розмірі 12938 гривень.
Відповідач - управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації в судове засідання свого представника не направив. В той же час відповідач надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника. В своєму запереченні відповідач позов не визнав і просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його вимог, посилаючись на те, що позивачу виплачувалась допомога на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інваліду другої групи, в розмірах, що були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також представник відповідача зазначила, що в Законі України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не були передбачені видатки на проведення перерахунку раніше виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення. Не передбачені такі видатки і в бюджеті на 2008 рік. Щодо вимог позивача про стягнення недоотриманої допомоги як інваліду війни другої групи, відповідач просив відмовити в задоволенні його вимог, посилаючись на те, що позивачу виплачувалась щорічно разова грошова допомога як інваліду війни другої групи в розмірах, що встановлювались на кожен рік Законами України «Про державний бюджет України». Окрім того позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, який визначено ст. 99 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1, виданим Київською обласною державною адміністрацією 08.08.2002 року, та являється інвалідом другої групи, що підтверджується витягом із акту огляду у МСЕК і його інвалідність пов'язана з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Із інформації наданої відповідачем вбачається, що ОСОБА_1 за 2005 рік виплачена допомога на оздоровлення 31.12.2005 року в сумі 120 гривень, за 2006 рік - 15.06.2006 року в сумі 120 гривень, за 2007 - 16.07.2007 року в сумі 120 гривень.
Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” одноразова щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідам другої групи, виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на які посилається відповідач, суперечать іншим нормам законів.
Так, згідно Закону України « Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений 185 гривень з 1.12.2003 року - 205 гривень, який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік, вказані закони до 2006 року не мали обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Рішенням Конституційного Суду України за справою № 1-29 /2007 року від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем грошова допомога на оздоровлення ОСОБА_1 виплачена за період 2005 - 2007 років неправильно. Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами та приймаючи до уваги Рішення Конституційного Суду України за справою №1-29/2007 від 9 липня 2007 року, при виплаті допомоги на оздоровлення слід керуватися ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону, а тому відповідач повинен виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати щорічної компенсації на оздоровлення.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України» встановлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні.
Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» встановлено з 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350 гривень на місяць, з 1 липня 2006 року - 375 гривень на місяць, з 1 грудня 2006 року - 400 гривень на місяць.
Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати - 400 гривень на місяць, з 01.04.2007 року - 420 гривень, з 1.07.2007 року - 440 гривень, з 1.10.2007 року - 460 гривень.
Відповідачем недоплачено позивачу щорічну допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії за 2005 рік - 1540 гривень (332 грн. х 5 - 120), за 2006 рік - 1630 гривень ( 350 грн. х 5 - 120), за 2007 рік - 1980 гривень (420 грн. х 5 - 120), всього 5150 гривень.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з серпня 2002 року має статус інваліда війни другої групи внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_2 виданого 02 серпня 2002 року ГУ МВС України в Київській області, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни.
Із інформації наданої відповідачем вбачається, що ОСОБА_1 за 2005 рік виплачена разова грошова допомога до Дня Перемоги в сумі 330 гривень; за 2006 рік - в сумі 330 гривень, за 2007 рік - в сумі 360 гривень.
Відповідно до частини 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року щорічно до 5 травня інвалідам війни другої групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається відповідно до частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та Законом України «Про державний бюджет України» на 2007 рік від 19.12.2006 року дія частини п'ятої статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Рішенням Конституційного Суду України за справою № 1-29 /2007 року від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги. В зазначеному рішенні Конституційний Суд України визначив преюдиційність цього рішення для судів загальної юрисдикції при розгляді ним позовів з зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень законів, визнаних неконституційними.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем разова грошова допомога ОСОБА_1 виплачена за період 2005, 2006, 2007 років неправильно, оскільки така допомога визначалась не із розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність було встановлено в сумі 284,69 грн.
Розмір прожиткового мінімуму неодноразово збільшувався, у тому числі згідно ст.1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" від 19.10.2004 р. №2085-ІУ та ст.63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 р. №2285-ІУ розмір мінімальної пенсії за віком був встановлений у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто 332 гривень в 2005 році. В 2006 році Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року №3235-ІУ із змінами та доповненнями статтею 65 було затверджене поетапне підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень. На 2007 рік Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 15.03.2007 року також затверджене поетапне підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Окрім того цим же Законом встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на один відсоток.
Відповідачем недоплачено позивачу щорічну допомогу на оздоровлення як інваліду війни другої групи за 2005 рік - 2326 гривень ( 332 грн. х 8 - 330 грн.), за 2006 рік - 2542 гривень ( 359 грн. х 8 - 330 грн.), за 2007 рік - 2920 гривень 48 коп. ( 410 грн. х 8 - 360 грн.), всього 7788 гривень.
Суд не вбачає підстав для відмови в задоволені позову ОСОБА_1 з підстав пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, оскільки Законами України «Про державний бюджет на 2006 рік» та «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинялась дія ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати та дія ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, що позбавляло можливості позивача звертатись до суду з посиланням на дані норми Закону, а також слід зазначити, що позивач об'єктивно дізнався про порушення свого права на отримання допомоги на оздоровлення в повному розмірі, коли на його звернення відповідач 18.06.2008 року відповів відмовою в виплаті належних сум.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст.17, 18, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.19 Конституції України, ст.48, 70 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, частиною 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України за справою №1-29/2007 від 9 липня 2007 року, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути із Управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 недоотримані суми щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2005 - 2007 роки в сумі 5150 гривень 00 коп., та 7788 гривень недоотриманої одноразової щорічної допомоги до Дня Перемоги за 2005-2007 роки, всього 12938 ( дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) гривень 00 коп.
Звільнити управління праці і соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області від сплати судового збору (державного мита) на підставі рішення вісімнадцятої сесії п'ятого скликання Миронівської міської ради від 06 грудня 2007 року "Про надання пільг по сплаті державного мита".
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Головуючий : суддя (підпис)