СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
24 жовтня 2006 | Справа № 20-3/235 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Антонової І.В.,
Лисенко В.А.,
секретар судового засідання Долгова М.В.
за участю представників сторін:
представник позивача: не з'явився, Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів;
представник відповідача: Костромін Олександр Валентинович, довіреність № 16-3945 від 14.07.06, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації "Севастопольгаз"
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Севастопольгаз" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 28 серпня 2006 року у справі №20-3/235
за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а,Севастополь,99011)
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Севастопольгаз" (вул. Гідрографічна, 1,Севастополь,99003)
про стягнення 124704,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя від 28 серпня 2006 року у справі № 20-3/235 (суддя Гоголь Ю.М.) адміністративний позов Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства “Севастопольгаз” про стягнення 124704,00 грн. задоволений. З відкритого акціонерного товариства “Севастопольгаз” стягнуто на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 124704,00 грн. штрафних санкцій.
Постанова господарського суду мотивована тим, що відповідно до наданих відкритим акціонерним товариством “Севастопольгаз” Севастопольському міському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіту форми 10 ПІ за 2004 рік у відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників складала 539 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав 22 місця від загальної кількості працюючих на підприємстві. Фактично на підприємстві працювало 13 інвалідів, отже відповідач має сплатити штрафні санкції за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Не погодившись з постановою суду, відкрите акціонерне товариство “Севастопольгаз” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована посиланням на той факт, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що обов’язок підприємства зі створення місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Отже відкрите акціонерне товариство “Севастопольгаз” вважає, що на нього покладена відповідальність за ненадання повноважними органами необхідної кількості інвалідів. Детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006 року здійснена заміна судді Котлярової О.Л. на суддю Лисенко В.А.
В судове засідання позивач, який був належним чином сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи, не з’явився. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Повторно переглянувши матеріали справи в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства “Севастопольгаз”.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що:
- згідно із звітом відкритого акціонерного товариства “Севастопольгаз” за формою державної статистичної звітності № 10 ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2004 році середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача склала 539 осіб;
- чотиривідсотковий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становив 22 особи (539 х 4%);
- фактично на підприємстві відповідача працювало 13 інвалідів, розмір середньої заробітної плати –13856,00 грн.;
- розрахунок суми штрафних санкцій за нестворені 9 робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному 2004 році становив 124704,00 грн., яку самостійно відкрите акціонерне товариство “Севастопольгаз” не сплатило.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про правомірність стягнення з відкритого акціонерного товариства “Севастопольгаз” штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” від 21 березня 1991 № 875-12.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно з приписом пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Відповідно до змісту статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції, до кола яких відносяться і штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”, можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з приписами розділу ІХ Господарського кодексу України “Прикінцеві положення”: цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року (пункт перший).
З викладених приписів чинного законодавства та встановлених судовими інстанціями обставин справи випливає, що оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2004 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2005 року.
Таким чином, право на звернення до суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Севастопольгаз” штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” виникло з 15 квітня 2005 року. З позовом до суду позивач звернувся 11 липня 2006 року, тобто після закінчення 6-місячного строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Севастопольгаз” задовольнити.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 28 серпня 2006 року у справі № 20-3/235 скасувати.
3. Прийняти нову постанову
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову або ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді І.В. Антонова
В.А. Лисенко