ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2013 року м. Київ К/9991/19124/11
Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі
Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області (далі також -УПСЗН) про вчинення певних дій, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою УПСЗН на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року,
установив:
Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 25 березня 2009 року поданий до суду в лютому 2009 року позов ОСОБА_4 про визнання неправомірною виплати їй відповідачем у 2008 році допомоги на дочку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку в меншому розмірі, ніж це визначено статтею 15 статті Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(далі -Закон № 2811-XII), та стягнення з УПСЗН на її користь недоплачених 4538,10 гривні залишено без задоволення.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 серпня 2010 року зазначене рішення суду першої інстанції скасував у частині відмови в задоволенні позовних вимог за період із 22 травня по 31 грудня 2008 року, зобов'язавши УПСЗН здійснити перерахунок розміру виплаченої позивачеві впродовж цього періоду допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог статті 43 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»(далі -Закон № 2240-ІІІ) виходячи з встановленого Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі -Закон № 107-VI) розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судом касаційної інстанції поновлено пропущений відповідачем з поважної причини строк на касаційне оскарження ним рішення суду апеляційної інстанції у цій справі.
У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивачем судові рішення в цій справі в порядку касаційного провадження не оскаржено.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи УПСЗН, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До 1 січня 2008 року -дати набрання чинності Законом № 107-VI -правовідносини щодо виплати допомоги на дитину регулювалися Законом № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.
Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони,
інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними,
втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про
їх неконституційність.
Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію зазначені положення Закону № 2240-III.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4 має на утриманні малолітню дитину (ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1), перебуває на обліку в УПСЗН як особа, застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, та впродовж 2008 року отримувала допомогу на дитину як одинока матір: у січні-березні, квітні-червні, липні-вересні, жовтні-грудні в розмірі відповідно по 157,80 гривні, 161,40 гривні, 162 гривні, 167,10 гривні на місяць.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 2811-XII (у редакції після внесення змін Законом України від 22 березня 2001 року № 2334-III), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив із того, що згідно з частиною першою статті 15 Закону № 2811-XII (у редакції, чинній після внесення до неї змін Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України») допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Тому, вважав суд, дії відповідача відповідали наведеній нормі Закону № 2811-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин у цій справі).
Апеляційний суд із рішенням суду першої інстанції обґрунтовано погодився тільки в частині визнання правомірними дій УПСЗН до 22 травня 2008 року, тобто до часу відновлення згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 дії зокрема статті 43 Закону № 2240-III, на підставі якої з цієї дати позивачеві як застрахованій особі належало виплачувати допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про урегульованість спірних відносин після 22 травня 2008 року відповідними положеннями Закону № 2240-III.
Що стосується застосування апеляційним судом положень статті 15 Закону № 2811-XII при встановленні належного розміру допомоги в цій справі, то з урахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо меж касаційного перегляду судових рішень, підстави для розгляду питання про внесення змін до рішення суду апеляційної інстанції в цій частині відсутні.
Керуючись статтями 220, 222-224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
ухвалив:
Залишити касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року та у не скасованій нею частині постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 25 березня 2009 року - без змін.
Чинним процесуальним законом не передбачена можливість оскарження цього рішення суду касаційної інстанції. Воно може бути переглянуте Верховним Судом України відповідно до положень статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді