2/754/752/13

Справа № 2603/15623/12

РІШЕННЯ

Іменем України

04.02.2013 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Таран Н.Г..

при секретарі Величко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Вказану квартиру він отримав в дар 19.11.1996 року від ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. ОСОБА_3 був чоловіком бабусі позивача ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, після смерті бабусі відносини з ОСОБА_3 постійно погіршувались, а потім взагалі припинили спілкування. Після дарування квартири ОСОБА_3 продовжував проживати в квартирі належній позивачу. У вересня від знайомих він дізнався, що ОСОБА_3 помер. 07.09.2012 року, з'явившись до своєї квартири, дізнався що його ключі не підходять до замка та від сусідів дізнався, що у квартирі проживає якась жінка. 13 вересня 2012 року двері квартири відчинила жінка, яка назвалась знайомою померлого ОСОБА_3, яка пообіцяла добровільно звільнити квартиру до 01.11.2012 року. Після того, в телефоній розмові відповідачка повідомила, що не буде звільняти квартиру і буде продовжувати в ній проживати. Позивач не може потрапити до квартири та проживати в ній. Просить зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод у користуванні квартирою та виселити її з житлового приміщення, яке на праві власності належить позивачу. Крім того, через незаконні дії відповідачки йому завдано душевних страждань, на даний момент позбавлений свого права користуватися власністю, брав відпустку за власний рахунок на роботі для врегулювання даних питань з відповідачкою, все це призвело до розладів здоровя загалом і змушений звертатися до лікаря, втратив звичний спосіб життя, вважає що йому заподіяна моральна шкода, яку оцінює в 9000 грн. та просить стягнути їх з відповідачки. Крім того, позивач поніс витрати на допомогу адвоката та у зв'язку зі сплатою судового збору, які просить стягнути з відповідачки на свою користь.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання позовні вимоги не визнала в повному обсязі, суду пояснила, що вважає несправедливим отримання в дар позивачем квартири, оскільки він не доглядав за своїм дідусем. Вона вселилась в квартиру до ОСОБА_3 доглядала за ним, похоронила його за свої кошти, а тому вважає, що має право на проживання в даній квартирі, оскільки позивач понесені нею витрати на поховання колишнього власника квартири не відшкодовує. І взагалі ніякої шкоди, в тому числі моральної нею не спричинено, це їй завдана шкода, оскільки вона була змушена доглядати колишнього власника, а вони його навіть не відвідували. З позивачем своє вселення в квартиру вона не погоджувала, оскільки не вважала і не вважає його законним власником квартири.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими виходячи з наступного.

Позивач є власником квартири АДРЕСА_1, згідно договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом п'ятої Київської державної нотаріальної контори 19.11.1996 року та зареєстрованого в реєстрі за № 7с-605 та зареєстрованого в КП «Київське міське БТІ» у реєстрову книгу № д.862-198 № 3823 від 06.12.2000 року (а.с.8).

За даною адресою позивач не був зареєстрований, як вбачається з довідки виданої КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради» ЖЕК №306 від 31.10.2012 року за № 845/10 (а.с.9).

У спірній квартирі був зареєстрований з 22.12.1987 року та знятий з реєстрації 21.08.2012 року як померлий ОСОБА_3 як вбачається з довідки виданої КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради» ЖЕК №306 від 01.11.2012 року за № 302/11 (а.с.10).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10.04.2009 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_5, треті особи: головне управління юстиції у м. Києві, управління праці та соціального захисту населення Деснянського районну м. Києва, про визнання недійсним договору дарування квартири та відшкодування моральної шкоди - в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено. (а.с.29-30).

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01.07.2009 року вказане рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10.04.2009 року залишено без змін (а.с.31-32).

Таким чином, позивач є власником квартири АДРЕСА_1, згідно договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом п'ятої Київської державної нотаріальної контори 19.11.1996 року та зареєстрованого в реєстрі за № 7с-605 та зареєстрованого в КП «Київське міське БТІ» у реєстрову книгу № д.862-198 № 3823 від 06.12.2000 року.

Відповідач самовільно заселились до вищезгаданого житлового приміщення, даний факт нею не заперечується, що з позивачем вселення в квартиру вона не погоджувала, оскільки не вважає його законним власником, чим перешкоджає позивачу у користуванні ним, на пропозицію залишити квартиру відповіла відмовою. Позивач не може потрапити до квартири та проживати в ній.

Відповідно до ст. 109 ЖК УРСР передбачено, що виселення допускається із займаного приміщення з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Ст. 116 ЖК УРСР передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до статті 150 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, порушене право власності позивача підлягає захисту шляхом виселення відповідачів зі спірного житлового приміщення.

Отже, суд вважає за необхідне усунути перешкоди позивачу у здійсненні права власності квартирою АДРЕСА_1, та виселити відповідача із вказаного житлового приміщення.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Суд вважає, що позивачу було заподіяно моральну шкоду діями відповідача, які проявляються у користуванні майном позивача без його згоди, перешкоджання у здійсненні його права власності на нерухоме майно, невиконанні законних вимог власника про повернення йому майна, у зв'язку з чим він зазнав душевних страждань, втратив звичний спосіб свого життя, не надання відповідачем будь-яких належних доказів в заперечення позовних вимог, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки моральної шкоди оціненої позивачем в 9000 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 321,90 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн..

Керуючись та на підставі статті 109, 116, 150 Житлового кодексу Української РСР, статей 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, статей 10, 15, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Усунути перешкоди в здійсненні права власності шляхом примусового виселення відповідача ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду 9000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі 1000 грн. суму витрат на правову допомогу та 321,90 грн. суму сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 08.02.2013 року.

Суддя: Н.Г.Таран