2/754/365/13
Справа № 2603/11622/12
РІШЕННЯ
Іменем України
30.01.2013 року Деснянський районний суд міста Києва
в складі головуючого судді Бабко В.В.
при секретарі Скребньовій А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути на його користь 64000грн. основного боргу за договором позики, інфляційні витрати в сумі 3008грн., три проценти річних від простроченої суми позики в сумі 3030,44грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1. загинув його брат - ОСОБА_3, який за час життя позичив відповідачу кошти в сумі 64000грн., про що, позивач дізнався під час розслідування кримінальної справи. Відповідач, кошти не повернув, і тому, оскільки позивач прийняв спадщину після смерті брата, змушений звернутися з даним позовом до суду.
В судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги просили задовольнити, оскільки факт передачі грошових коштів відповідачеві підтверджується протоколом допиту свідка від 28.12.2009р.
Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечували та зазначили, що відповідач з покійним ОСОБА_3 разом працювали, допомагали один одному та разом вирішували комерційні питання. Дійсно в червні 2009р. відповідач та ОСОБА_3 усно домовились про спільну згоду, а саме: ОСОБА_3 дав грошові кошти в сумі 64000грн. без процентів, а відповідач на цю суму буде надавити транспортні послуги, повертати товаром, а якщо знадобиться готівка, то треба буде надати в той же час. Спільна домовленість виконувалась добросовісно, і станом на грудень 2009р. залишок складав в розмірі 5300грн. Договір позики або розписка між ОСОБА_3 та відповідачем не укладались.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, свідка, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1. загинув ОСОБА_3, факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.12.2009р., серії НОМЕР_1.
Відповідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.08.2010р., спадкоємцем померлого ОСОБА_3 є його брат ОСОБА_1.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Як визначено у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Оскільки сума позики, яку зазначає позивач перевищує у десять разів встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, то договір позики повинен бути укладений в письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а передача коштів може підтверджуватись письмовою розпискою, чи іншим письмовим доказом.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд ставиться критично до пояснень сторони позивача про те, що надані свідчення відповідачем під час допиту як свідка про отримання останнім коштів в розмірі 64000грн. від ОСОБА_3, свідчить саме про укладення позики або розписки, оскільки протягом судового розгляду не було надано підтверджень саме ознак договору позики або розписки. Крім того в судовому засіданні свідок - ОСОБА_4, зазначив, що ОСОБА_3, був дуже педантичний в роботі і якщо він комусь надавав в борг кошти, обов'язково брав розписку, не зважаючи на родинні відносини, про що, не заперечував сам позивач, також свідок, підтвердив, що між ОСОБА_3 та відповідачем були дружні та трудові відносини.
Протягом судового розгляду відповідач не заперечував факту отримання коштів від ОСОБА_3, в той час як факт укладання договору позики або розписки заперечував.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження існування договорів позики або розписки, відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки суд відмовляє в задоволені позову, всі судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 1047, 1216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 58, 59, 60, 88, 209, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України,-
В И Р І Ш И В :
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя Бабко В.В.