УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 2/0106/1949/2012 Головуючий суду першої інстанції:Володарець Н.М.

№ провадження: 22-ц/190/989/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В.

"05" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Філатової Є.В.

Суддів:Любобратцевої Н.І. Харченко І.О.

При секретарі:Гранковській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Міністерства оборони України, третя особа: Євпаторійська квартирно-експлуатаційна частина району про зобов'язання надати житло, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Євпаторійська квартирно-експлуатаційна частина району про зобов'язання надати житло.

Вимоги мотивовані тим, що позивач до 2005 року проходив військову службу у Збройних Силах України та з 31.08.2001 року перебуває у загальній черзі на отримання житла у Донузлавському гарнізоні зі складом родини 4 особи. Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України №397 від 27.09.2005 року, наказом командира військової частини А 1656 №220 від 07.10.2005 року, його звільнено з військової служби в запас за п. 63 п.п. «г» у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України. Після звільнення, позивач з сім'єю проживає у квартирі за адресою АДРЕСА_1, яка є службовим житлом. Житлові умови позивача не відповідають існуючим нормам, він не має гарантій, що його не виселять. На думку позивача, відповідно до п. 8 ст. 1 ЗУ «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» у зв'язку зі звільненням повинні забезпечуватися житлом протягом трьох років з моменту звільнення. Однак протягом семи років ОСОБА_6 не забезпечено належним житлом, чим порушуються його житлові права, встановлені Конституцією України та законами України. Винним в цьому є відповідач, як центральний орган виконавчої влади, на якого покладено виконання обов'язків за Законом «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 10 грудня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про задоволення позову. Вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції виходив з того, що порушення черговості надання житла відносно позивача не встановлено. Втім суд не звернув уваги на те, що позовні вимоги ґрунтуються не на порушенні черговості, а на незабезпеченні позивача протягом тривалого часу житлом, право на яке передбачено нормами ст. 47 Конституції України, ст. 31 Житлового кодексу України, ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, на думку позивача, для правомірного вирішення справи, суд мав перевірити чи дотримується належним чином черговість при наданні житла, порівняти перелік військовослужбовців, які вже отримали житло, з загальним та позачерговим переліком осіб, що претендують на отримання житла.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. А згідно з ч. 1,3 ст. 10 цього Кодексу суд розглядає справи за принципом змагальності сторін. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведені обставини порушення його прав з боку відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками.

Відповідно до ст. 43 Житлового кодексу УРСР, п. 38 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Український РСР, затверджених постановою Ради міністрів УРСР та Укрпрофспілки від 11.12.1984 року №470, військовослужбовцям, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються згідно з чергою. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом прийняття на облік (внесення до списків осіб, які користуються правом першочергового та позачергового отримання жилих приміщень).

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», особи, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством.

Прикінцевими положеннями цього Закону передбачалось, що Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом необхідно привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом, забезпечити відповідно до своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, передбачити щороку у проектах закону України про Державний бюджет України асигнування, необхідні для здійснення заходів, визначених цим Законом та Державною програмою реформування та розвитку Збройних Сил України, фінансування окремим рядком програм із забезпечення житлом військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, осіб, звільнених у запас або відставку, в тому числі тим, які підлягають відселенню із закритих та віддалених від населених пунктів військових містечок.

Судом встановлено, що позивач до 2005 року проходив військову службу у Збройних Силах України та з 31.08.2001 року перебуває у загальній черзі на отримання житла у Донузлавському гарнізоні, у складі родини з 4 осіб. Крім того, з 31.10.2005 року перебуває у черзі військовослужбовців, які потребують покращення житлових умов, для позачергового отримання житла.

Відповідно до повідомлення Євпаторійського КЕЧ від 13.08.2012 р., ОСОБА_6 у загальному списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку у Донузлавському гарнізоні, перебуває під №96 з 31.08.2001 року при військовій частині А4519, у позачерговому списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов під №24 з 31.10.2005 року, черга на отримання житла не надійшла.

Апелянт пояснив, що реалізацію своїх прав пов'язує, як з черговістю поліпшення житлових умов за нормами житлового законодавства, так й з виконанням програми забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених в запас у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, тобто на підставі Закону «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зі справи вбачається, що в період з 2005 року по листопад 2012 року на розподіл між колишніми військовослужбовцями Донузлавського гарнізону (позачерговий список) надійшло та розподілено 15 двокімнатних квартир. Розподіл квартир проведено відповідно до черги, яка визначена часом зарахування на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Порушень правил черговості судом не встановлено та апелянтом не наведено.

Забезпечення житловою площею за державною програмою пільгової категорії військовослужбовців, звільнених у запас, відставку, у зв'язку зі скороченням штату або реформування має здійснюватися із спеціальних фондів у межах асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України щорічно. Оскільки зазначена програма дотепер не профінансована правові підстави для надання житла позивачу у позачерговому порядку відсутні. Саме за таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові.

Крім того, колегія звертає увагу на те, що вимоги про забезпечення житлом заявлені до неналежного відповідача, оскільки Міністерство оборони України не розпоряджується житловим фондом та не має повноважень щодо розподілу житла.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам та не суперечить закону, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для скасування рішення немає.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 308 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити; рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: