СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
25 жовтня 2006 року | Справа № 2-13/9640-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гонтаря В.І.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Курила Артура Олександровича, довіреність № 01-01/1622 від 07.06.06, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим;
позивача: не з'явився, Ленінська районна Рада Автономної Республіки Крим;
позивача: не з'явився, Ленінська сільська Рада Автономної Республіки Крим;
прокурора: не з'явився, Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор;
відповідача: Псевкіна Геннадія Вікторовича, довіреність № 287 від 21.07.06;
відповідача: Садлаєвої Зульфії Енверівни, довіреність № 703 від 24.10.06;
розглянувши апеляційне подання Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 22.06.2006 у справі № 2-13/9640-2006
за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (вул. Дзержинського, 6,Сімферополь,95000)
в інтересах держави в особі:
1. Ради міністрів Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь, пр. Кірова, 13);
2. Ленінської районної Ради, смт. Леніно (98200, Автономна Республіка Крим, смт. Леніно, вул. Пушкіна, 22);
3. Ленінської сільської Ради, смт. Леніно (смт. Леніно, вул. Пушкіна, 22);
до приватного сільськогосподарського підприємства "Восток" (вул. Леніна, 15,Ленінське,Автономна Республіка Крим,98232)
про стягнення 388349,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.06.2006 у справі № 2-13/9640-2006 у позові Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі: Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Ленінської районної Ради, смт. Леніно, Ленінської сільської Ради, смт. Леніно про стягнення 388349,00 грн. відмовлено.
В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що, оскільки різноманітними доказами у матеріалах справи підтверджується той факт, що цільове призначення земельної ділянки, яка була надана відповідачу на підставі договору оренди землі від 20.11.2004, –землі промисловості по виробництву будівельних матеріалів і, більш того, обставини справи свідчать про те, що використання земельної ділянки під кар’єром по видобутку піску приватним сільськогосподарським підприємством "Восток" здійснюється навколо старого кар'єру, то неможливо погодитися з доводами прокурора відносно того, що земельна ділянка виведена з сільськогосподарського обігу та відшкодовувати витрати цих угідь повинен здійснювати відповідач, у зв’язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Не погодившись з цим судовим актом, Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційне подання мотивовано тим, що суд невірно встановив обставини справи. Так, прокурор зазначає, що за облікованими даними форми звіту № 6 станом на 01.01.2004 земельна ділянка не була облікована як землі підприємств добувної промисловості. У рядку 60 форми звіту № 6-зем відсутня будь-яка інформація, а у графах 38, 40 загальну площу земель, зайнятих кар’єрами, відображено в розмірі 2,6 га, до яких земельна ділянка, надана відповідачу не входить.
Крім того, прокурор посилається на акт обстеження земельної ділянки від 15.04.2003, який, на його думку, є доказом того, що орендована земля є землею сільськогосподарського призначення, що, відповідно, є підставою стягнення втрат згідно зі статтею 207 Земельного кодексу України.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційного подання не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 суддю Горошко Н.П. замінено на суддю Сотула В.В.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу без участі представників Ленінської районної Ради та Ленінської сільської Ради за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційне подання Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
12.08.2003 Головою Ленінської районної державної адміністрації прийнято Розпорядження № 761 "Про надання у оренду земельної ділянки приватному сільськогосподарському підприємству "Восток" (а.с. 14). Більш того, судова колегія зазначає, що це Розпорядження містить інформацію про те, що земельна ділянка площею 8,5 га надається в оренду під існуючий кар’єр по добуванню піску без зазначення процентного співвідношення кар’єру з іншою територією. А таким чином, з цього документу вбачається, що зазначена в ньому площа 8,5 га повністю відноситься до існуючого кар’єру по здобичі піску.
Відповідно до вищевказаного Розпорядження 20.11.2004 районною державною адміністрацією з підприємством "Восток" укладено договір оренди даної земельної ділянки, який зареєстровано у Ленінському відділу Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України у Книзі державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок 13.01.2005 за № 040501100001 (а.с. 11-13).
Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що згідно з пунктом 1 договору земельна ділянка передана відповідачу під існуючий кар’єр. Таким чином, станом на 20.11.2004 (дата укладення договору) на орендуємої ділянці вже було розміщено кар’єр.
29.05.2003 приватне підприємство „Восток" отримало ліцензію (спеціальний дозвіл) за реєстраційним номером ЗОН на вигодування пісків, придатних для виготовлення будівельних та штукатурних розчинів, благоустрою, рекультивації та планування територій, строком на десять років. Ліцензія була погоджена з Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим по екології та природним ресурсам, від 17.03.2003 за № 1110М0-4 та з Держнаглядохоронпраці - від 26.03.2003 року за № 5.3-12М452.
08.02.2006 прокуратурою Автономної Республіки Крим була проведена перевірка приватного сільськогосподарського підприємства "Восток" по дотриманню вимог природоохоронного, гірського та земельного законодавства.
У ході перевірки встановлено, що на кар'єрі проведені вскритні та звичайні роботи на площі приблизно 5,0 га. На цій же площі знятий родючий шар ґрунту. Втрати сільськогосподарського виробництва не розраховані та не відшкодовані, тому що розрахунок втрат не був передбачений у проекті відводу земельної ділянки.
За результатами перевірки складено Акт від 08.02.2006 (а.с. 15). Приймаючи до уваги цей акт, колегія суддів вважає необхідним відзначити, що в ньому зафіксовано лише проведення розкритих здобувальних робіт які вже відбулися, але на даний момент, на думку судової колегії, не можливо встановити - чи були проведені таки роботи відповідачем в якості нових, які раніше в цьому місці ніколи не здійснювались, чи вони є продовженням робіт, які були здійснені до укладення договору оренди. Таким чином, суд приймає цей акт лише в якості доказу того, що таки роботи мають місце, а тому він не може лежати в основі обґрунтованих позовних вимог.
Стаття 207 Земельного кодексу України передбачає, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.
Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.
Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Апеляційна інстанція погоджується з зазначенням господарського суду стосовно того, що в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим від 10.09.2004 (а.с. 100) не зафіксовано жодних порушень земельного законодавства відповідачем.
Матеріали справи містять різноманітні документи, які є доказами того, що на орендованої ділянки відповідачем - вже існував кар’єр по здобичі піску. Так про це зазначено у договорі оренди землі від 20.11.2004 (а.с. 11-13), Розпорядженні від 12.08.2003 № 761, Висновку по визначенню місцезнаходження піщаного кар’єру (а.с. 19), Листі від 02.02.2006 № 40/10-09 (а.с. 20), Проекті відводу земельної ділянки (а.с. 49), Висновку про можливість відводу земельної ділянки від 06.05.2003 № 2231 (а.с. 51), висновку від 05.05.2003 № 62 (а.с. 52), Висновку від 29.04.2003 № 127 (а.с.54).
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на акт обстеження земельної ділянки від 15.04.2003, в якому зазначено, що на цієї ділянці розташована рілля площею 10 га. Однак, на думку судової колегії, це зазначення протиречіть іншому рядку в цьому документі, а саме рядку в якому зазначено, як і в багатьох вищенаведених документах, копії яких є у матеріалах справи, що проект відводу розробляється під існуючий кар’єр по здобичі піску. Таким чином, колегія суддів вважає неможливим існування разом і кар’єру і рілля на однієї території, а тому цей документ не приймається до уваги і є неналежним доказом. Крім того, у пункті 8 висновку № 61 від 30.04.2003 (а.с. 53) зазначено, що вид ґрунту –піщаний, зелених насаджень - не має. Інших доказів, які б свідчили про те, що орендована відповідачем земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення, прокурором суду не надана.
Проект відводу, відповідно до якого відводилася земельна ділянка проходив усі необхідні узгодження служб, які уповноважені здійснювати контроль за правильністю відведення земельних ділянок. До відведення земельної ділянки був складений проект гірського відводу для розробки існуючого кар'єру. Проект відводу земельної ділянки та проект гірського відводу проходили землеустрійну експертизу. Крім того, господарський суд Автономної Республіки Крим вірно послався на те, що з договору оренди землі від 20.11.2004 вбачається, що цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості. Пунктом 1 договору зазначено, що Орендодавець передає Орендатору в строкове платне користування земельну ділянку під існуючим кар'єром по видобутку піску. А відповідно до п. 16 цього Договору, цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості по виробництву будівельних матеріалів.
Судовою колегією не можуть бути прийняти до уваги посилання Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора стосовно того, що у відношенні службових осіб Ленінського райвідділ земельних ресурсів порушена кримінальна справа, оскільки, по-перше: вина цих осіб ще не доказана, по-друге: вона не має відношення до дій відповідача. Так, в силу основних засад судочинства, викладених у статті 129 Конституції України, судова колегія вважає, що для відшкодування втрат, у даному випадку, потрібна наявність всіх елементів складу циві льного правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку заподіювача, наявність негативних наслідків (збитків), причинний зв'язок між проти правною поведінкою та наслідками, а також вину заподіювача. Протиправною поведінкою, при цьому, у цивільних правовідношеннях є порушення особою вимог правової норми, тобто здійснення заборонених дій або утримання від виконання наказів правової норми діяти відповідним чином (бездіяльність). Перевіривши матеріали справи, судова колегія не знаходить необхідних елементів для задоволення позову, а саме - противоправної поведінки та вини приватного сільськогосподарського підприємства "Восток".
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.06.2006 у справі № 2-13/9640-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.І. Гонтар
В.В.Сотула