СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
23 жовтня 2006 року | Справа № 2-9/11052-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Борисової Ю.В.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, товариства з обмеженою відповідальністю "ВінМар";
відповідача: не з'явився, товариства з обмеженою відповідальністю "КуПі- Крим";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КуПі- Крим" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 04.09.2006 року у справі № 2-9/11052-2006,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВінМар" (вул. Немирівське шосе, 26, Вінниця, 21034)
до товариства з обмеженою відповідальністю "КуПі- Крим" (вул. Полігонна, 50-а, Сімферополь, 95000, вул. Набережна, 83-А, Сімферополь, 95000)
про стягнення 55053,88 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2006 року у справі №2-9/11052-2006 (суддя Пєтухова Н.С.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВінМар" до товариства з обмеженою відповідальністю "КуПі-Крим" про стягнення 55053,88грн.
Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "КуПі-Крим" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВінМар" 33053,88грн. основного боргу, 540,54грн. держмита та 115,85грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення основного боргу у розмірі 21000,00грн. провадження у справі було припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
В іншій частині позову провадження у справі було припинено на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, у задоволенні позову відмовити.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідач вказує на те, що зобов'язання щодо оплати відповідачем товару згідно з накладною № РН-0002908 не може існувати, оскільки в частині поставки цього товару не існувало домовленостей та узгодження сторін, тобто договір є неукладеним, а зобов'язання - не існуючим.
Виходячи з положень статті 32 Господарсько-процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Виходячи з вищевикладеного, позивачем у справі факт виникнення зобов'язання відповідача з оплати поставленої згідно з накладною № РН-0002908 продукції не доведений та не підтверджений ніякими доказами.
Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю „КуПі-Крим” не заперечує, що товар ним дійсно був отриманий, але не на умовах поставки цього товару, а на умовах комісії. Ініціювання поставки товару (замовлення товару на умовах купівлі-продажу) повинне виходити від покупця такого товару. І саме покупцем, виходячи з принципів економічної свободи учасників підприємницької діяльності та свободи договору, закріплених в статтях 3, 627 Цивільного кодексу України, має бути вибраний предмет такої поставки, тобто найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару, інакше порушуються права покупця продукції на вільний вибір такої продукції, що недопустимо в силу вимог статті 13 Цивільного кодексу України щодо зловживанням своїми правами учасників цивільних відносин, адже згідно з частиною 1 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює лише в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Горошко Н.П., у зв'язку з відпусткою, на суддю Прокопанич Г.К.
В судове засідання призначене до розгляду на 23 жовтня 2006 року представники сторін не з'явились.
Позивачем було надано клопотання про розгляд справи у його відсутності, представником відповідача не було надано доказів поважних підстав відсутності, про час та дату розгляду апеляційної скарги його було повідомлено належним чином.
Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим розглянути справу по суті у відсутності представників сторін з представлених доказів в матеріалах справи, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Як свідчать надані докази, позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, у якому просить стягнути з відповідача, 55053,88грн. заборгованості (а. с. 2).
Представник позивача клопотанням №01/03 від 03.08.2006 відмовився від стягнення 1000,00грн. боргу. Крім того, позивач зменшив позовні вимоги, у зв'язку з частковою оплатою боргу відповідачем у сумі 16000,00грн. і просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 38053,88грн. (а. с. 42).
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2005 між сторонами було укладено договір постачання продукції № ДГ 91-62 (а. с. 11-12).
Згідно з пунктом 1.1 даного договору, позивач брав на себе зобов'язання поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язався своєчасно сплатити його вартість, відповідно до умов договору.
В пункті 2.2 договору сторони передбачили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Сторони пунктом 2.3 договору передбачили, що постачальник поставляє товар партіями згідно заявок покупця в асортименті та за цінами, за узгодженням сторін, що фіксується в накладних на товар.
Також, пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що відповідач зобов'язаний проводити розрахунки з позивачем за кожну отриману партію товару на протязі 21 календарних днів з моменту поставки товару згідно договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Позивач у виконання вимог договору поставив відповідачу товар на загальну суму 97623,70грн., що підтверджується накладними №РН-0001863 від 02.11.2005, №РН-0002282 від 21.11.2005, №РН-0002657 від 07.12.2005, №РН-0002908 від 19.12.2005 (а. с. 13-16).
Як свідчать докази, представлені в матеріалах справи, позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, однак, відповідач не повністю провів оплату за одержаний товар.
В статтях 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.
Крім того, позивач 30.05.2006 направив на адресу відповідача лист з вимогою оплатити вартість отриманого товару (а. с. 62).
Як вбачається з матеріалів справи, на день розгляду справи відповідачем основний борг у сумі 21000,00грн. було погашено, що підтверджується виписками із облікових рахунків банку і платіжними дорученнями, наданими у судовому засіданні сторонами.
Отже, на думку судової колегії, суд першої інстанції відповідно до норм чинного законодавства, у частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 21000,00грн. провадження у справі припинив відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору та у частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 1000,00грн. також було припинено провадження у справі відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що в цій частині боргу позивач відмовився від позовних вимог.
При таких обставинах, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково у сумі 33053,88грн.
Таким чином, судова колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача, які викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2006 року у справі № 2-9/11052-2006 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КуПі- Крим" залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді Ю.В. Борисова
Г.К. Прокопанич