СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
20 жовтня 2006 року | Справа № 2-25/9867-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Голика В.С.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Долгова М.В.
за участю представників сторін:
позивача: Демидова Олена Олексіївна, довіреність № б\н від 06.06.06;
відповідача 1: Фазлиєва Ельвіра Раісівна, довіреність №10083*9/10 від 16.06.06;
відповідача 2: не з'явився;
відповідача 3: не з'явився;
розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим та Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 15.06.-22.06.2006 у справі № 2-25/9867-2006А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС-АВТО" (пров. Гер. Аджимушкая, 5/15,Сімферополь,95000)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
Відділення Державного казначейства Ураїни в місті Сімферополі (вул. Павленка, 48,Сімферополь,95000)
Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19,Сімферополь,95015)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення 560152,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕС-АВТО" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0005731502/0 від 30.03.2006 року та стягнення 560152,00 грн.
В ході розгляду справи суд першої інстанції залучив до участі у якості відповідача Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 15.06.-22.06.2006 року у справі № 2-25/9867-2006А позов задоволено повністю. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про помилковість висновків податкової інспекції про те, що попереднім податковим періодом може бути тільки період, що безпосередньо передує періоду , в якому заявлене відшкодування, оскільки попереднім періодом, на думку суду, є усі періоди, за яки платник податків може заявити право на бюджетне відшкодування на протязі 1095 днів.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактична сплата цих сум до бюджету.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить усі судові витрати стягнути з Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим.
У судовому засіданні 17.10.2006 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти скарги заперечував у зв’язку з безпідставністю її вимог.
Представники Відділення Державного казначейства України в місті Сімферополі та Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим у судове засідання не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Після оголошеної перерви 20.10.2006 року представники сторін не з’явились.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю позивача, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим 24.03.2006 року було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС-АВТО" з питань правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкового зобов’язання та складу податкового кредиту за грудень 2005 року. По результатах перевірки був складений акт №2139/15-2/9920 від 24.03.2006 року.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005731502/0 від 30.03.2006 року, відповідно до якого було зменшено суму податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування, згідно з декларацією з податку на додану вартість за грудень 2005 року на суму 560152,00 грн.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним. Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕС-АВТО” до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі було надано наступні декларації по ПДВ:
- 19 березня 2004 р (вх.4385/28) - за лютий 2004 року, відповідно якої платником визначено від’ємне значення ПДВ у сумі 101757 гривень;
- 20 квітня 2004 р (вх.4180/16) - за березень 2004 року, відповідно якої платником визначено від’ємне значення ПДВ у сумі 208207 гривень;
- 20 травня 2004 року (вх.4649/33) - за квітень 2004 року, відповідно якої платником визначено від’ємне значення ПДВ у сумі 195986 гривень;
- 20 липня 2004 року (вх.4652/10) - за червень 2004 року, відповідно якої платником визначено від’ємне значення ПДВ у сумі 55361 гривень.
Відповідно до вищезгаданих податкових декларацій платником податків було обрано напрямок бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальній сумі 561311,00 гривень, а саме - суми від’ємного значення податку на додану вартість підлягали відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів.
Відповідачем актами перевірки №441/23-4 від 21.05.2004, №519/23-4 від 15.06.2004, №685/23-4 від 12.08.04 від’ємне значення податку на додану вартість у загальній сумі 561311,00 гривень по вищезгаданих деклараціях з податку на додану вартість були підтверджені в повному обсязі, розбіжностей за результатами перевірок встановлено не було. (аркуш справи 23-64).
С заявою про заміну напрямку відшкодування податку на додану вартість позивач до державної податкової інспекції не звертався.
3 листопада 2005 року позивачем до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі були надані уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно яких за лютий 2004 року (вх.1139/53) від’ємне значення податку на додану вартість було зменшено на 101757,00 гривень, за березень 2004 року (вх.1138/53) від’ємне значення податку на додану вартість було зменшено на 208207,00 гривень, за квітень 2004 року (вх.1137/53) від’ємне значення податку на додану вартість було зменшено на 195986,00 гривень, за червень 2004 року (вх.1136/53) від’ємне значення податку на додану вартість було зменшено на 55361,00 гривень.
4 листопада 2005 року позивачем до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі були надані нові уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за лютий 2004 року (вх.584/51), за березень 2004 року (вх.581/51), за квітень 2004 року (вх.585/51), за червень 2004 року (вх.582/51), відповідно яких від’ємне значення податку на додану вартість у загальній сумі 561311,00 гривень було відновлено (за лютий 2004 –у сумі 101757,00 гривень, за березень 2004 року - у сумі 208207,00 гривень, за квітень 2004 року - у сумі 195986,00 гривень, за червень 2004 року - у сумі 55361,00 гривень).
Від’ємне значення податку на додану вартість у сумі 561311,00 гривень було перенесено позивачем у рядок 23.3 декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року, яку позивач надав до податкової інспекції 19.01.2006 року (вх. 1467/501430). З урахуванням позитивного значення податку на додану вартість у сумі 1159,00 гривень (рядок 20 декларації) залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 24 декларації) склав 560152,00 гривень. У даній декларації позивач визначив напрямок бюджетного відшкодування податку на додану вартість –на рахунок платника податків у банку (рядок 25 та 25.1 декларації). Одночасно до податкової інспекції було надано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до підпункту 7.7.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом „а” підпункту 7.7.2 Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Абзацом 1 підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач відобразив у рядку 25 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року суму податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, - 560152,00 грн. та надав до податкової інспекції заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку про неправомірність прийняття податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення №0005731502/0 від 30.03.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування та вважає правомірними вимоги позивача щодо відшкодування сум податку на додану вартість. У зв’язку з зазначеним судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі.
Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим в апеляційній скарзі вказує на те, що спір виник внаслідок дій Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим, тому вважає, що відшкодування витрат на сплату державного мита повинно здійснюватись за рахунок податкової інспекції.
Судовою колегією заперечення Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим не приймаються як необґрунтовані, оскільки відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
3. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.-22.06.2006 у справі № 2-25/9867-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.С. Голик
Т.П. Фенько