СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
01 листопада 2006 року |
Справа № 2-16/6573-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Горошко Н.П.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1
відповідача: Бурлака Володимира Миколайовича, довіреність № 103 від 01.09.06;
третьої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Омельченко В.А.) від 24.07.-01.08.2006 у справі № 2-16/6573-2006
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до торгово-господарської асоціації "Атланта" (вул. Сімферопольська, 6а,Саки,96500)
3-тя особа суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3(АДРЕСА_2)
про компенсацію понесених витрат
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.07.-01.08.2006 у позові суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1до торгово-господарської асоціації "Атланта", третя особа: суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 про компенсацію понесених витрат відмовлено.
В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що, оскільки матеріалами справи спростовуються доводи позивача стосовно здійснення поліпшення майна саме ним та, більш того, обставини справи свідчать про те, що це поліпшення відбулося поза дією договору оренди між позивачем та відповідачем і здійснено іншою особою, що не дає підстави застосовувати положення Цивільного кодексу України в частині відшкодування вартості поліпшень орендованого майна, то, таким чином, не має підстав для задоволення позову.
Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд невірно встановив обставини справи та прийшов до необґрунтованого висновку. Так, позивач наводить ряд обставин, з яких, на його думку, випливає висновок про те, що будівництво об'єкту було здійснено в період дії договору оренди, за узгодженням торгово-господарської асоціації "Атланта", що дає йому право вимагати відшкодування витрат на підставі статті 778 Цивільного кодексу України або 272 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року).
Крім того, позивач посилається на те, що представлені докази відповідача - договір з третьою особою суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, є фальсифікованим, тобто, по суті, нікчемним, оскільки 3-тя особа у даній справі має дозвіл на зайняття підприємницькою діяльністю тільки з кінця 2003 року, тому що відповідне свідоцтво видане лише у грудні 2003 року.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу без участі третьої особи за наявними документами в матеріалах справи.
11 жовтня 2006 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 01 2006 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1не підлягає задоволенню з наступних підстав.
17.07.2003 між торгово-господарською асоціацією "Атланта" (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1(орендатор) було укладено договір оренди нежилого приміщення площею 20 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 на території ринку відповідача зі строком дії з 17.07.2003 по 01.12.2007 (а.с. 6). Згідно з пунктом 3.2.1. договору від 17.07.2003 орендатор з письмової згоди орендодавця за рахунок власних коштів має право проводити реконструкцію, поліпшення орендованого примі щення. Відшкодування вартості пристроїв, реконструкція об'єкту оренди проводиться з письмовою домовленості сторін.
01.12.2003 між відповідачем та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 було укладено договір оре нди нежилого приміщення площею 20 кв.м., розташованого за адресою : АДРЕСА_3 зі строком дії з 21.12.2003 по 01.12.2007.
Матеріалами справи, а саме: договором укладеним між відпо відачем та фізичною особою - ОСОБА_3 від 23.07.2003 про будівництво торгового павільйону у розмірі 20 кв.м. та актом прийому - передачі торгового павільйону від 02.11.2002 вартістю 6000,00 грн. підписаного ОСОБА_3 і відповідачем (а.с. 87, 89) підтверджується факт здійснення будівництва торгового павільйону у 2002 році з відому відповідача фізичною особою - ОСОБА_3. При цьому, колегія суддів вважає неспроможними посилання позивача на те, що 3-тя особа у даній справі не мала права приймати участь у будівництві торгівельного павільйону, з огляду на те, що має дозвіл на зайняття підприємницькою діяльністю тільки з кінця 2003 року, тому що цей факт не має значення для справи, оскільки суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 (на той час фізична особа) не обмежений законодавством щодо укладення договорів матеріального характеру. Більш того, матеріали справи містять договір від 23.07.2002 (а.с. 87) в якому так і зазначено, що стороною 2 - є ОСОБА_3, без зазначення, що він є приватним підприємцем, про що, також, не заперечується відповідачем та 3-ю особою.
Що стосується періоду здійснення поліпшень, то, на думку судової колегії, господарський суд вірно зазначив, що період проведення будівельних робот, а саме не пізніше 05.11.2002 не спростовується і документами наданими суду позивачем, оскільки останнім було представлено акт прийому - передачі робот, підписаного між фізичною особою - ОСОБА_1 та фізичними особами ОСОБА_4, та ОСОБА_5 (а.с. 36).
Належних доказів підтверджуючих те, що будівництво (поліпшення) було здійснено саме суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1суду не надано. Посилання позивача на те, що договір оренди, якій міг би підтвердити правовідносини між ним та відповідачем, був вилучений торгово-господарською асоціацію "Атланта" при укладенні нового договору оренди, судовою колегією не можуть бути прийняти до уваги, оскільки в силу вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Посилання позивача на довідку № НОМЕР_2 (а.с. 7), як на належний доказ підтверджуючий будівництво об'єкту за рахунок суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, судовою колегією не приймається до уваги, тому що цей документ має підпис особи, повноваження якої на правоспроможність виконання таких дій не передбачені Статутом та посадовою інструкцією директора ринка торгово-господарської асоціації "Атланта". Так, відповідно до пункту 6.7. статуту відповідача (в редакції 2006 року) - саме до компетенції генерального директора віднесено ведення офіційного листування від імені Асоціації. Що стосується положень Статуту діючого у 2005 році, то цей Статут не містить положень стосовно повноважень посадових осіб асоціації, однак, судова колегія приймає до уваги посадову інструкцію директора ринку від 15.12.2003, в якої зазначений вичерпний перелік прав та обов'язків директора і який не містить права директора надавати третім особам будь-яку службову та комерційну інформацію. Таким чином, довідка № НОМЕР_2 (а.с. 7) підписана особою, яка не мала права підписувати таки документи. Так, суд звертає увагу на те, що у договорі оренди нежитлового приміщення від 17.07.2003 зазначена особа на посаді генерального директора -ОСОБА_6, інші документи також підписані цією особою (а.с. 14, 41, 43, 44, 48-49 та ін.). Крім того, дані наведені в цієї довідці не відповідають даним, про які свідчать інші матеріали справи. У цієї довідці вказано, що договір оренди укладений 17.07.2003, однак погашення вартості торгівельного приміщення почалося значно раніше, тобто до укладення договору позивача з відповідачем. Таким чином, вбачається протиріччя - чому здійснювалася компенсація поліпшення (будівництва) до укладення договору оренди. Крім того, у довідці сказано, що поліпшення здійснювалось орендатором, тобто особою, з якою укладено договір оренди. Однак, оскільки суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1уклала договір тільки 17.07.2003, про що і указано в довідці, то неможливо вважати спів падіння орендатора, який у 2002 році здійснив поліпшення з позивачем, який уклав договір оренди тільки у 2003 році. Про те, що поліпшення відбулося у 2002 році свідчать документи надані суду як відповідачем, так і позивачем.
Враховуючи невідповідність даних у цієї довідці обставинам справи та іншим документам, а також приймаючи до уваги перевищення повноважень особи ОСОБА_7 щодо підписання такої довідки, судова колегія вважає посилання позивача на довідку № НОМЕР_2 (а.с. 7) неспроможними, а цей документ - як неналежний доказ.
Позивач посилається на те, що він вправі отримати грошову компенсацію на підставі статті 778 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймодавець вправі вимагати відшкодування необхідних витрат, якщо поліпшення зроблені з до зволу наймодавця, при цьому якщо у договорі або законі не встановлено інший порядок.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано суду ні узгодженого з відповідачем проекту та кошторису на проведення поліпшень, ні договору оренди в період здійснення будівництва (поліпшення).
Відповідно до частини 1 статті 795 Цивільного кодексу України (16.01.2003) передача наймачу будинку та іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду Автономної Республіки Крим стосовно того, що підписання акту сторонами, могло би бути доказом передачі предмету оренди орендатору, відповідно з умовами договору у належному стані, з урахуванням степені амортизаційного зносу. Однак, позивач та відповідач не при укладанні договору оренди нежилого приміщення від 17.07.2003, коли діяв Цивільний кодекс України (1963), не потім після 01.01.2004, коли підписання акту було обов'язковим, не підписали якого-небудь документу про передачу об'єкту оренди.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія не знаходить документального підтвердження первісними документами за період з 01.07.2002 по 17.07.2003 придбання матеріалів, їх перевезення у зв'язку з будівництвом торгового паві льйону за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 23).
Відносно висновку судової експертизи № 977 від 04.05.2006 (а.с. 28-35), колегія суддів вважає, що його можна прийняти до уваги лише в частині визначення об'єму виконаних робіт та вартості суми об'єкту будівництва, але, що стосується зазначення того факту, що саме позивач здійснив ці поліпшення, то це питання не є компетенцію судової експертизи. Крім того, така відповідь експертизи не є противоправною помилкою експерта, а є лише, на думку судової колегії, наслідком невірного визначення питань перед експертизою в ухвалі господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.03.2006 у даній справі (а.с. 17-18) про призначення судової експертизи. Так, на розгляд експерта були поставлені питання, які вже містили відповідь на головне питання справи - ким було здійснено поліпшення, а тому, у цій частині, відповідь експерта є лише повтором передчасного висновку суду першої інстанції і було питанням на яке не повинен був надавати відповідь експерт.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 24.07.-01.08.2006 у справі № 2-16/6573-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Н.П. Горошко
В.В.Сотула