Київський районний суд м. Полтави

Справа № 1609/6577/12

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

05 лютого 2013 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Самсонової О.А.,

при секретарі Сакун А.С.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідачів – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог посилався на те, що на підставі кредитного договору №014/3731/2/19931 від 28 липня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 виникло зобов’язання, за яким позивач надав відповідачу кредит в сумі 33702 доларів США на термін користування до 27 липня 2028 року із сплатою 12,5 % річних. Відповідач ОСОБА_3 свої зобов’язання не виконала, станом на 28 вересня 2012 року має заборгованість перед банком у розмірі 23069,47 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 15052,43 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків за фактичне користування кредитом - 5163,12 доларів США, пеня за порушення строків повернення кредиту - 362,43 доларів США, пеня за порушення строків сплати відсотків - 2491,49 доларів США. За курсом НБУ загальна сума заборгованості складає 184394,27 грн.

Вказане зобов’язання відповідача ОСОБА_3 забезпечено порукою ОСОБА_4 Тому позивач просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 23069,47 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 184394,27 грн., та понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 повністю підтримала позовні вимоги, посилаючись на викладені в заяві обставини.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив. В задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавали. Тому суд, враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст. 169 ЦПК України для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 липня 2008 року ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №014/3731/2/19931, за яким банк надав відповідачу кредит в сумі 33702 доларів США на термін користування до 27 липня 2028 року із сплатою 12,5 % річних (а.с.16-22).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Кошти за договором кредиту банком видані ОСОБА_3 23.08.2007 року. Вказане підтверджується заявою ОСОБА_3 на видачу готівки №3731/368441, яка містить розписку відповідача в отриманні коштів (а.с.32).

Банком перед позичальником свої зобов’язання виконано.

ОСОБА_3 зобов’язання перед банком виконано не в повному обсязі, що підтверджується розрахунком суми заборгованості (а.с.68-69).

На час розгляду справи судом ОСОБА_3 має заборгованість перед ПАТ «Ерсте Банк» в сумі 23069,47 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 15052,43 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків за фактичне користування кредитом - 5163,12 доларів США, пеня за порушення строків повернення кредиту - 362,43 доларів США, пеня за порушення строків сплати відсотків - 2491,49 доларів США. За курсом НБУ загальна сума заборгованості складає 184394,27 грн.

Як передбачено п.6.5. кредитного договору в разі порушення графіку внесення платежів по договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту позичальником.

Вказана умова договору в повній мірі відповідає ч. 2 ст. 1050 ЦК України, згідно якої якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Тому суд вважає, що позивачем вимога про повернення достроково всієї суми кредиту пред’явлена правомірно.

Умовами кредитного договору також передбачені штрафні санкції до позичальника: виплата пені згідно п.9.1., та виплата штрафу – п.9.2.

Також судом встановлено, що 28 липня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір поруки №014/3731/2/19931/1, за умовами якого відповідач ОСОБА_4 взяла на себе зобов’язання перед банком у тому ж обсязі, що і ОСОБА_3, в солідарному порядку, зокрема, за повернення основної суми боргу та відсотків, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання (а.с.33-34).

Посилання представника відповідачів на пропуск позивачем терміну позовної давності свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли.

Як встановлено судом, банк неодноразово направляв повідомлення–вимоги до ОСОБА_3 та до ОСОБА_4 про наявність боргу за договором та необхідність погашення боргу в повному обсязі: вих.№24.0.0/162 від 18 лютого 2009 року, №24.0.0/163 від 18 лютого 2009 року, №24.0.0/726 від 19 листопада 2009 року, №24.01.0/114 від 29 березня 2010 року, №24.01.0/115 від 29 березня 2010 року (а.с.38, 40-41, 116-117).

Але відсутні підстави вважати, що строк позовної давності розпочався 19 лютого 2009 року та закінчився 19 лютого 2009 року, оскільки протягом всього часу дії кредитного договору позичальником ОСОБА_3 здійснювалась сплата за кредитом.

Остання сплата ОСОБА_3 за кредитом здійснена 13 вересня 2012 року. До цього відповідач також частково сплачувала кошти на погашення суми заборгованості, що підтверджується даними розрахунку суми боргу та випискою по кредиту (а.с.68-71).

Крім того, ОСОБА_3 зверталась до банку з заявою від 15 січня 2010 року про зменшення відсоткової ставки за кредитом та заявою від 19 лютого 2010 року про реструктуризацію заборгованості.

Зазначені дії також свідчать про визнання позичальником свого боргу.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а також у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином судом встановлено, що з кожною сплатою за кредитним договором, а також з поданням заяв від 15 січня 2010 року про зменшення відсоткової ставки за кредитом та від 19 лютого 2010 року про реструктуризацію заборгованості відповідачем ОСОБА_3 перебіг терміну позовної давності переривався та починався заново.

Тому відсутні підстави стверджувати, що перебіг терміну давності за вимогами банку до ОСОБА_3 на час звернення позивача за позовом до суду збіг.

Щодо строків звернення позивача з позовом до ОСОБА_4, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

На цю обставину звернув увагу суді Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у своїй Постанові від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» - пункт 24.

Відповідно до п.5.2.3 договору поруки від 28 липня 2008 року №014/3731/2/19931/1 порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного строку з дня настання терміну виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя (а.с.33-34).

Згідно п.1.1. кредитного договору № 114/3731/2/19931 від 28 липня 2008 року термін виконання основного зобов’язання – 27 липня 2028 року.

Тому суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено термін позовної давності за вимогами до поручителя ОСОБА_4

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до п.1.1. договору поруки від 28 липня 2008 року №014/3731/2/19931/1 поручитель зобов’язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань, що випливають з укладеного між кредитором та позичальником кредитного договору № 114/3731/2/19931 від 28 липня 2008 року та всіх додаткових угод, що були укладені до нього (а.с.33-34).

Згідно пункту 3.3.1. вказаного договору поруки передбачено, що кредитор зобов’язаний до припинення цього договору не змінювати умов кредитного договору без попередньої письмової згоди поручителя, якщо внаслідок цього збільшується об’єм його відповідальності.

15 січня 2010 року ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору від 28 липня 2008 року №014/3731/2/19931 (а.с.23-25).

Але даним договором об’єм відповідальності поручителя ОСОБА_4 жодним чином не збільшується, оскільки сума кредиту, процентна ставка, термін кредитування залишилися незмінними.

Тому, з укладенням ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 такої додаткової угоди порука ОСОБА_4 продовжила свою дію, підстави вважати її припиненою відсутні.

Згідно пунктів 7-9 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Згідно постанови старшого державного виконавця ВДВС Диканського РУЮ від 06 вересня 2012 року, затвердженої начальником відділу ДВС Диканського РУЮ 06 вересня 2012 року, в рахунок погашення боргу ОСОБА_3 перед ПАТ «Ерсте Банк» останньому передана квартира №38, розташована в будинку №20 по вул.Яковенка в с.Стасі Диканського району Полтавської області, за ціною, що дорівнює початковій вартості вказаного майна, за якою воно передавалось на реалізацію – 168800 грн. (а.с.73).

Свідоцтвом, виданим 26 вересня 2012 року приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу ОСОБА_5, посвідчено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ПАТ «Ерсте Банк» (а.с.74).

Вказана вище сума, що дорівнює початковій вартості квартири – 168800 грн. врахована позивачем в рахунок погашення боргу за кредитним договором.

У зв’язку з цим на час розгляду справи судом сума боргу позичальника за вказаним кредитним договором складає 23069,47 доларів США.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором в сумі 23069,47 доларів США солідарно.

Також відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати в розмірі 1609,50 грн. з кожного пропорційно до задоволених відносно них вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» (заборгованість за кредитом згідно кредитного договору від 28 липня 2008 року № 014/3731/2/19931 в сумі 15052,43 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків за фактичне користування кредитом 5163,12 доларів США, пеню за порушення строків повернення кредиту -362,43 доларів США, пеню за порушення строків сплати відсотків -2491,49 доларів США, всього стягнути 23069,47 доларів США – солідарно.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» кошти в сумі по 1609,50 грн. з кожного на відшкодування понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні, в 10-денний термін з дня одержання його копії.

Головуючий                                                            О.А. Самсонова

05.02.2013