Справа № 2703/12282/2012

Провадження2/2703/4378/2012

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 року Ленінський районний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді - Гаркуши О.М.,

при секретарі - Грищенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи- ОСОБА_3, Управління державної міграційної служби України в м.Севастополі, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить визнати відповідача такою, що втратила право користування домоволодінням АДРЕСА_1. Вимоги позову мотивовані тим, що він є власником 1/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1, іншим співвласником цього житлового будинку є його сестра- ОСОБА_3 З 2003р. у вказаному житловому будинку без його відома була зареєстрована відповідач, яка є донькою його сестри ОСОБА_3, однак відповідач ніколи не проживала у вказаному будинку, витрати по його утриманню не несе, добровільно знятися з реєстраційного обліку відмовляється, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивач у судовому засіданні на задоволенні позову наполягав у повному обсязі по викладеним в ньому підставах.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце судового засідання сповіщений належним чином відповідно до вимог діючого законодавства, поважність причин відсутності у судовому засіданні до суду не надав.

Представник третьої особи у судовому засіданні питання про задоволення позовних вимог відніс на розгляд суду.

Суд, вважає можливим розглянути справу у відсутність не з'явившихся осіб, визнаючи достатніми для розгляду справи по суті наявні в матеріалах справи письмові докази, що відповідає положенням ст.169 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, третьої особи, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, знаходить, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_3 є власниками по ј частки житлового будинку з надвірними спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 28.01.1995р., посвідченого державним нотаріусом Першої Севастопольської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №3-273, та договором дарування ј частки будинку від 07.04.1998р., посвідченим державним нотаріусом Першої Севастопольської державної нотаріальної контори та зареєстрованим у реєстрі за №3-630. Відповідно до реєстраційних надписів на право установчому документі право власності зареєстровано за ними у КП «БТА та ДРОНМ» СМР.

Відповідно до ст.ст.386, 391 ЦК України, власник має право звертатися до суду за захистом свого права власності перед іншою особою та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

У відповідності до положень ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) члени його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У відповідності до ст.ст. 355,356 ЦК України -майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності -є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Враховуючи презумпцію згоди співвласників на здійснення їх права, суд вважає, що позовні вимоги про припинення сервітутного права відповідача на користування спірним житловим приміщенням мають подаватися обома співвласниками.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що відповідач має право користуватися спірним приміщенням, що взагалі зареєстрована за цією адресою та з якого моменту це право у неї виникло, для того щоб зробити висновок про наявність чи відсутність факту її відсутності у спірному приміщенні більш одного року.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З урахуванням наведеного суд вважає, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України судові витрати суд покладає на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 355,356,358,391,405 ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 88, 179, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи- ОСОБА_3, Управління державної міграційної служби України в м.Севастополі, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя -