РІШЕННЯ

  справа № 2-ц- 953 / 2007

Іменем     України

8 листопада 2007 року. Белградський районний суд Одеської області в складі: головуючого - судді Шевера В.Д. при секретарі - Жуковій Т.І. розглянувши   у   відкритому   судовому  засіданні   в   місті   Болграді   справу   за  позовом Белградської міської ради до ОСОБА_1 про визнанная дій протиправними і покладення обов'язку усунути порушення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить ухвалити рішення,  яким визнати дії відповідачки протиправними і покласти на неї обов'язок знести,  тобто засипати басейн для води і вигрібну яму,  розташовані на території подвір'я її садиби,  посилаючись на те,  що вона,  відповідачка,  в порушення вимог ДБН - 360 - 92,  здійснила самочинне будівництво басейну для води і вигрібної ями на відстані менше 5-ти метрів від господарської споруди власника садиби АДРЕСА_1.

Відповідачка позов не визнала,  посилаючись на те,  що басейн для води а також вигрібна яма належали її батькові і були зареєстровані за ним на праві власності ще у 1969 році,  що ще у 1969 році між садибами № 66 і № 68 поАДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Белградської міської ради депутатів трудящих було провендено розподіл земельної ділянки зі встановленням її межі і що на земельній ділянці,  виділеній її батькові під садибу № 68 залишалися басейн,  а також вигрібна яма,  а на земельній ділянці,  виділеній власнику садиби № 66,  також залишився басейн для води,  що власник садиби № 66 вже після розподілу земельної ділянки і встановлення її межі на виділеній йому земельній ділянці в 1983 році збудував літню кухню літер « Г »,  а в 1990 році він же збудував кухню літер « Б »,  що вигрібну яму вона вже давно засипала і нею не користується.

Третя особа - ОСОБА_2 позов Болградської міської ради підтримав.

Позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до  ст.  10 і  ст.  60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін,  кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,  доказування не може грунтуватися на припущеннях.

24.11.1969 року на підставі рішення виконкому Болградської міської ради депутатів трудящих за № 200 між садибами № 66 і № 68 по АДРЕСА_1 було проведено поділ земельної ділянки і встановлено порядок користування нею зі встановленням межі між цими земельними ділянками.

На час поділу земельної ділянки,  встановлення порядку користування земельними ділянками і встановлення межі між названими садибами було виявлено і встановлено,  а також зареєстровано на праві власності за власником садиби під № 68 по АДРЕСА_1 басейн для води,  вказаний в Генеральному плані під № 8,  а також басейн,  вказаний на цьому ж Генеральному плані під № 9 (а. с.  25 ).

Таким чином,  басейни,  вказані на Генеральному плані під № 8 і № 9 і розташовані на подвір'ї садиби № 68 по АДРЕСА_1,  не були самочинно збудованими,  а належали на праві власності власнику садиби № 68 по АДРЕСА_1 ще з 1969 року.

На момент поділу земельної ділянки,  встановлення порядку користування земельними ділянками і встановлення межі між садибами № 66 і № 68 по АДРЕСА_1 на подвір'ї садиби № 66 також був басейн для води,  вказаний в Генеральному плані під № 7,  який також на праві власності зареєстрований за власником садиби № 66 по АДРЕСА_1,  а тому самочинним будівництвом також не вважається.

Станом на 15.03.1983 року встановлено,  що на території садиби № 66 по АДРЕСА_1 було збудовано сарай під літ. " Г ",  який лише в 2006 році на підставі розпорядження Болградської райдержадміністрації від 10.10.2006 року № 666 - А- 2006 був

введений в експлуатацію і на нього оформлено право власності за власником садиби № 66 по АДРЕСА_1. Прибудований до сараю літ " Г " дерев'яний сарай літ. "Б" ,  розташований на подвір'ї садиби № 66 по АДРЕСА_1,  є самочинним будівництвом.

Наведене підтверджується листом КП "Белградське БТІ" за № 899 від 31.10.2007 року,  складеним на підставі архівних документів Белградського МБТІ (а. с.  - 38 ),  а також копією Генерального плану на момент поділу земельної ділянки,  встановлення порядку користування земельними ділянками і встановлення межі між ними ( а.с.  - 25 ),  рішенням виконкому Белградської міської ради депутатів трудящих від 24.11.1969 року ( а.с.  - 39 ),  рішенням виконкому Белградської ради народних депутатів № 25 від 15.03.1983 року ( а.с.  -41 ),  Генпланом (схемою) (а.с- 42),  витягом із розпорядження та доданими до нього матеріалами ( а.с.  43-46),  а також поясненнями відповідачки і третьої особи - ОСОБА_2.

Крім цього,  на території садиби № 66 по АДРЕСА_1 у 1983 році власнику цієї садиби виконкомом Белградської міської ради було надано дозвіл на будівництво сараю розміром 2, 3 х 5 м. ,  який пізніше був переобладнаний в кухню літ. "Б",  а у 1990 році власнику цієї ж садиби № 66 по АДРЕСА_1 було дано дозвіл на будівництво котельні розміром 2, 50 х 3, 14 м.  замість сараю літ. "В". Таким чином прибудови до житлового будинку літ. "А" на садибі № 66 ,  а саме сарай літ. "Б" і котельня літ "В" були збудовані в 1983 і 1990 роках відповідно.

Наведене підтверджується поясненням відповідачки і третьої особи ОСОБА_2.,  листом КП "Белградське БТІ" ( а.с.  - 48 ),  рішеннями виконкому Белградської міської ради ( а.с.  49 - 50 ),  а також копіями Генерального плану на садибу № 66 по АДРЕСА_1 (а.с.  - 46).

Судом при огляді садиб № 66 і № 68 по АДРЕСА_1 встановлено,  що вигрібна яма,  на яку посилається позивач у своїй позовній заяві,  відповідачкою давно засипана,  а каналізаційна труба,  яка раніше з'єднувала приміщення кухні відповідачки з вигрібною ямою,  закрита і заштукатурена цементним розчином.  При огляді названих садиб судом також встановлено,  що власник садиби № 66,  тобто третя особа ОСОБА_2,  у 1983 році побудував сарай літ. "Г-1",  який переобладнав під кухню,  на відстані 45 см.  від басейну для води під № 8,  розташованому на подвір'ї садиби № 68 і який ( басейн ) ще у 1969 році був зареєстрований на праві власності за власником садиби № 68,  тобто третя особа ОСОБА_2,  який постійно скаржиться в Белградську міську раду на "ДІЇ " відповідачки,  сам порушив вимоги ДБН - 360-92,  оскільки він побудував вищеназваний сарай літ "Г" на відстані 45 см.  від вже існуючого ще з 1969 року басейну № 8,  розташованого на подвір'ї садиби № 68 по АДРЕСА_1 і який ( басейн ) на праві власності був зареєстрованим за власником садиби № 68 по АДРЕСА_1.

Таким чином судом встановлено,  що безпосередньо відповідачка ніяких протиправних дій не здійснювала,  самочинного будівництва також не здійснила,  а тому у задоволенні вищеназваного позову необхідно відмовити.

Керуючись  ст.  ст.  10,  60,  131,  209,  212-215,  294 ЦПК.  ст.   ст.  376,  316,  321 ЦК України,  суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Белградської міської ради до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними і покладення на неї обов'язку знести,  тобто засипати басейн і вигрібну яму - відмовити.

На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подана заява про його апеляційне оскарження,  а апеляційна скарга - протягом 20 днів з дня подання названої заяви.