11.02.2013

Справа № 1203/7184/2012

Провадження № 2/434/454/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

/заочне/

11 лютого 2013 року Артемівський районний суд м.Луганська в складі:

головуючого - судді Река А.С.,

при секретарі - Малько А.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, -

встановив:

У серпні 2012 року позивач звернувся до суду з дійсним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що 28.08.2011 року, з його домоволодіння, невідомою особою було викрадені грошові кошти у розмірі 27500 (двадцять сім тисяч п'ятсот) гривень. 29.08.2011 року, було винесено постанову про порушення кримінальної справи, слідчим СВ Артемівського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, в якій ОСОБА_1, було визнано потерпілим. Вироком Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 26.06.2012 року, відповідача - ОСОБА_2, було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч. 3, 185 ч. 2, 395 КК України і засуджено до п'яти років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-управному закладі.

Позивач просить суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 27500, (двадцять сім тисяч п'ятсот) 00 грн., та в рахунок моральної шкоди - 20000, (двадцять тисяч) 00 грн., обґрунтовуючи розмір моральної шкоди тим, що він з 04.12.1990 року, є інвалідом першої групи і гроші, які у нього викрав відповідач, йому були потрібні на лікування, в результаті чого ОСОБА_1, був змушений займати кошти у своїх рідних та друзів, виказуючи себе у невигідному світлі.

Позивач в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові, на позовних вимогах наполягав повністю.

Відповідач допитаний в порядку судового доручення, проти задоволення позову заперечував, оскільки зазначений позивачем розмір матеріальної та моральної шкоди значно перевищує розмір завданих збитків. Клопотання щодо особистої участі в судовому засіданні, та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надав.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Вироком Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 26.06.2012 року, ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч. 3, 185 ч. 2, 395 КК України і засуджено до п'яти років згідно вироку суду до позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально-виправному закладі (а.с. 4-18).

Згідно даних довідки Луганського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області від 24.09.2012 року № 35/4873, ОСОБА_2, відбуває покарання у вигляді позбавлення волі у Перевальській виправній колонії № 15 Луганської області (а.с. 41)

Внаслідок вчиненого злочину, відповідачем ОСОБА_2, було завдано позивачу ОСОБА_1, матеріальну шкоду у розмірі 27500 (двадцять сім тисяч п'ятсот) гривень, згідно вироку Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 26.06.2012 року (а.с.4-18)

Зі змісту копії висновку лікарсько-трудових експертних комісій серії ВТЄ-32 № 090423, від 04.12.1990 року, вбачається, що ОСОБА_1, є інвалідом першої групи, та потребує постійного стороннього догляду (а.с.31).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 60, 59 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім цього, п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, враховуючи, що вироком суду встановлено розмір матеріальної шкоди, спричиненої злочином позивачу, суд вважає що розмір матеріальних збитків є обґрунтованим і підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При цьому згідно зі ст. 23 ЦК України, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.95 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує характер та розмір страждань, які зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна ОСОБА_1, внаслідок неправомірних дій відповідача, суд, керуючись принципом розумності та справедливості, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень, що є спів розмірним з характером злочину та глибиною фізичних та моральних страждань позивача.

На підставі ст.ст. 23,1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,57, 58, 59, 60, 212-215 ЦПК України суд,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 суму матеріальної шкоди від злочину у розмірі 27500, (двадцять сім тисяч п'ятсот) 00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 суму моральної шкоди від злочину у розмірі 5000, (п'ять тисяч) 00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 214, 60 грн.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення у десятиденний строк з дня отримання копії рішення суду, шляхом подання відповідної письмової заяви до Артемівського районного суду м. Луганська.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Артемівський районний суду м. Луганська у десятиденний строк з дня отримання копії заочного рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання апеляційної скарги.

Суддя А.С. Река