Справа № 2-149/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 вересня   2007 року     Красноокнянський районний суд Одеської області

у складі головуючого    судді                         ЧЕБОТАРЕНКО О.Л.

при секретарі                                                   ЧАПОВСЬКІЙ О.О.

за участю позивачки                                        ОСОБА_1.

та представника відповідача                            ОСОБА_4..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в с. м. т. Красні Окни цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до державного професійно-технічного навчального закладу Красноокнянське професійно-технічне аграрне училище» про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся з позовом до державного професійно-технічного навчального закладу «Красноокнянське професійно-технічне аграрне училище» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  стягнення моральної шкоди,  посилаючись на те , що наказом від 01 квітня 2007 року його було звільнено з роботи - з державного професійно-технічного навчального закладу «Красноокнянське професійно-технічне аграрне училище» ,  де він працював слюсарем-ремонтником ,  на підставі  ст.  38 КЗпП України за власним бажанням, за його заявою. Однак такої заяви він не писав , усної згоди на звільнення не давав і про звільнення йому стало відомо лише 20 квітня 2007 року.

У судовому засіданні позивач наполягав на своїх вимогах ,  доповнивши, що незаконним звільнення йому було завдано моральну шкоду,  так як він не міг працевлаштуватися і утримувати себе.

Представник відповідача позов не визнав і пояснив, що позивач був звільнений на законних підставах , так як між ними була досягнута усна домовленість, що позивач звільниться за власним бажанням з 01 квітня 2007 року . Позивач погано відносився до виконання дорученої йому роботи.часто просив відпустити його з роботи то на деньдо на декілька днів ,  мотивуючи тим, що він оформляє документи для вступу до армії на контрактних умовах і йому потрібно проходити медичну комісію,  потрібно їхати в Одесу тощо. Приблизно у 20-х числах березня він відпустив ОСОБА_1. з роботи до кінця місяця для здачі всіх необхідних документів з умовою, що 01 квітня 2007 року він напише заяву про звільнення з роботи за власним бажанням,  на що той дав згоду. Однак 01 квітня 2007 року ОСОБА_1 не прийшов . Він дав доручення його найти , але ніхто із працівників закладу не зміг ні знайти , ні додзвонитися до позивача і тоді він прийняв рішення звільнити ОСОБА_1 за власним бажанням , хоча заяви про звільнення той не писав. Він,  поважаючи батьків позивача і враховуючи молодий вік того, не хотів звільняти його за прогул і вважав, що коли ОСОБА_1 прийде за документами , то тоді і напише обумовлену ними раніше заяву. Будь-якої   моральної

2

 шкоди позивачу не завдано і тому підстав для її відшкодування немає.

Вислухавши пояснення сторін, допитав свідків,  вивчивши докази по справі,  суд прийшов до висновку,  що позов підлягає частковому задоволенню. Судом були встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини. ОСОБА_1. наказом № 4 від 26 січня 2007 року був переведений з посади викладача фізкультури та спорту на слюсаря - ремонтника з оплатою 0, 5 окладу /а.с. 2/ 01 квітня 2007 року ОСОБА_1. наказом № 12-А   від 01 квітня 2007 року був звільнений з посади слюсаря - ремонтника    за власним бажанням /  ст. 38 КзпП України і підставою для звільнення вказана заява ОСОБА_1. / а.с.  З   /

Як пояснив позивач і не заперечували ні представник відповідача, ні свідок ОСОБА_2,  заяву про звільнення за власним бажанням позивач не надавав.

Відповідно до  ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договор, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижня.

Виходячи із зазначеної норми ,  ніяка усна домовленість не може бути підставою для звільнення працівника за власним бажанням.

До того ж , позивач пояснив , що він не обіцяв написати таку заяву , а про те, щоб його відпустили на декілька днів директора закладу просила його мати.

Свідок ОСОБА_3. пояснила, що звернулася до директора закладу з проханням відпустити її сина ОСОБА_1. на декілька днів для проходження медогляду і у разі виникнення можливості переходу на інше місце роботи її син,  безумовно звільнився б за власним бажанням.  Але перейти на іншу роботу не вдалося і тому син повернувся на роботу в державний професійно-технічний навчальний заклад «Красноокнянське професійно-технічне аграрне училище» .

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що позивач у квітні 2007 року не ходив на роботу, вона особисто його шукала , а потім за вказівкою директора закладу ОСОБА_4. підготувала наказ про звільнення ОСОБА_1. за власним бажанням.

Таким чином , суд приходить до висновку, що наказ № 12-А від 01 квітня 2007 року про звільнення ОСОБА_1. з посади слюсаря-ремонтника державного професійно-технічного навчального закладу «Красноокнянське професійно-технічне аграрне училище» за власним бажанням /  ст. 38 КЗпП України/ виданий всупереч вимогам закону і тому підлягає скасуванню,  а позивач відповідно до  ст. 43 Конституції України , якою встановлено право кожного на працю і гарантовано захист від незаконного звільнення та до  ст.  235 КзпП України повинен бути поновлений на роботі на посаду слюсаря-ремонтника державного професійно-технічного навчального закладу «Красноокнянське професійно-технічне аграрне училище» .

За вимогами ч.2 цієї ж статті при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає спор одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно п.п."з" п.1 розділу І Порядку обчислення середньої заробітної плати ,  затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року зі змінами / далі Порядку /,  цей порядок обчислення застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Відповідно до   п.2, абзацу 3 п. 4 Порядку заробітна плата позивача за останні два місяця /без врахування допомоги у зв"язку із тимчасовою непрацездатністю, виходячи із розміру 0, 5 посадового окладу/,  які передували звільненню, складає 206 грн / а.с.  35 / З 01 липня 2007 року посадовий оклад слюсаря-ремонтника склав 466 грн./ а.с.  38/ Таким чином , з моменту звільнення до часу постановления рішення суду час

3

вимушеного прогулу склав 5 місяців 18 днів - і розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 1293 грн 70 коп/ 206 х 3 + 233 х 2 + 233:20 робочих днів вересня х 18 днів вимушеного прогулу =618+466+209, 7/

Статтею 237-1 КЗпП України зазначено, що у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законних прав працівника, що призвело до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя ,  власником або уповноваженим ним органом відшкодовується завдана працівнику моральна шкода.

Але відповідно до  ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог .

Так,  позивачем були заявлені вимоги про відшкодування йому моральної шкоди ,  але доказів того, які саме моральні страждання він ніс, які нормальні життєві зв"язки ним були втрачені або які додаткові зусилля він покладав, суду надано не було.

Крім того, виходячи із обставин , які були встановлені у судовому засіданні,  позивач дійсно протягом декількох робочих днів у квітні на виходив на роботу і відповідач мав право , із дотриманням норм трудового законодавства, звільнити позивача за іншими підставами.

Тому в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 3  ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути у доход держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, від яких позивач звільнений.

Керуючись  ст. 43 Конституції України,   ст.   ст. 38, 221, 232, 235, 237, 237-1 Кодексу законів про працю України,  п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року /зі змінами/"Про судову практику у справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди и, п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів "Дорядком обчислення середньої заробітної плати затвердженим ПКМ №100 від 08.02.1995 року / із змінами/, . ст.   ст.  10,  11, 60,  209, 212 - 215 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позов   ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді слюсаря-ремонтника державного професійно-технічного навчального закладу «Красноокнянське професійно-технічне аграрне училище» , визнавши наказ № 12-а від 01 квітня 2007 року про його звільнення незаконним.

Стягнути з державного професійно-технічного навчального закладу «Красноокнянське професійно-технічне аграрне училище» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1293 грн 70 коп.

Стягнути з державного професійно-технічного навчального закладу

«Красноокнянське професійно-технічне аграрне училище»                      у доход держави

судовий збір у сумі 51 грн та витрати на ІТЗ розгляду цивільної справи 07 грн 50 коп.

4

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць, тобто 233 грн, підлягає негайному виконанню.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення , а апеляційна скарга - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляцію,  які подаються в апеляційний суд Одеської області через Красноокняняський районний суд.