донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
21.11.2006 р. справа №4/221а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: | Калантай М.В. |
суддів | Волкова Р.В. |
при секретарі: | Старовойтової Г.Я. Абдулазізовій О.Д. |
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 06.09.2006 року |
у справі | 4/221а |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Капітал” м. Горлівка |
до | Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки |
про | скасування рішень про застосування фінансових санкцій та вимоги про сплату боргу |
За участю представників сторін : |
Від позивача : | Циганенко А.І. –дов. від 06.11.06. |
Від відповідача: | Федченко О.В. –дов. від 08.02.06. |
Постановою господарського суду Донецької області від 06.09.2006 року у справі №4/221а (суддя Гринько С.Ю.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Капітал” м. Горлівка до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про скасування рішень про застосування фінансових санкцій №28/24822215 і №29/24822215 від 05.01.2006 року та вимоги про сплату боргу №Ю 2093 від 21.12.2005 року на суму 4230,62 грн.
Вказані рішення про застосування фінансових санкцій та вимога про сплату боргу скасовані.
Постанова суду мотивована обґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки, не погоджуючись із постановою господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, так як вважає, що вона прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, просить у задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі заявник наполягає на правомірності прийняття ним спірних рішень та вимоги, оскільки в ході перевірки позивача щодо правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування виявлено, що підприємством у серпні 2004 року, червні, серпні 2005 року придбані путівки для відпочинку працівників, із вартості яких не нараховані та не сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до підпункту 2.3.4 “Інструкції зі статистики заробітної плати” від 13.01.2004 року вартість путівок робітникам та членам їх сімей на лікування та відпочинок відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Крім того, на думку скаржника, господарський суд при винесенні постанови керувався листом Пенсійного фонду України №10218/04 від 25.10.2004 року, який не є нормативним документом.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Капітал” м. Горлівка, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для її скасування.
У судовому засіданні з 07.11.2006 року по 21.11.2006 року була оголошена перерва.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки була здійснена планова перевірка позивача щодо правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору та страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до ПФУ, та з питань достовірності надання відомостей про фізичних осіб щодо персоніфікованого обліку за період з 01.01.2004 року по 30.09.2005 року. За наслідками вказаної перевірки був складений акт №200 від 21.12.2005 року, у висновках якого вказано, що платником було порушено пункт 1 статті 19 та пункт 6 частини 2 статті 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме: підприємством у серпні 2004 року, червні й серпні 2005 року придбано путівки для відпочинку працівників підприємства, з вартості яких не нараховані та не сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Перевіряючим органом були прийняті вимога про сплату боргу №Ю2093 від 21.12.2005 року на суму 4230,62 грн. –заборгованості зі сплати страхових внесків, та рішення №28/24822215 від 05.01.2006 року про застосування фінансових санкцій в сумі 13150,16 грн. за приховування (заниження) сум заробітної плати і рішення №29/24822215 від 05.01.2006 року про застосування фінансових санкцій в сумі 2097,31 грн. за порушення пункту 1 статті 19 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” , які є предметом даного спору.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до преамбули Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058), який набрав чинності з 01.01.2004 року, він, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 1 статті 5 даного Закону передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
У частині 2 даної статті сказано, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками та інше.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №1058 нарахування страхових внесків для роботодавців відбувається на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності
Частиною другою цієї ж статті Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на всі суми сукупного оподатковуваного доходу.
Статтею 2 Закону України “Про оплату праці” встановлена структура заробітної плати.
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Із аналізу частини 3 статті 2 Закону України “Про оплату праці” вбачається, що перелік виплат, які є складовими заохочувальних та компенсаційних виплат не є вичерпним.
Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року затверджено Інструкцію зі статистики заробітної плати №5, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713 (далі Інструкція).
Ця Інструкція розроблена відповідно до Законів України “Про державну статистику” та “Про оплату праці” з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (СНР 93).
У відповідності до пункту 2.3.4 даної Інструкції вартість путівок робітникам та членам їх сімей, на лікування та відпочинок відносяться до інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Аналізуючи наведені приписи законодавства судова колегія дійшла висновку про те, що даними нормами передбачене фактичне отримання працівниками заохочувальних та компенсаційних виплат. Проте заявником апеляційної скарги не доведений факт отримання та використання працівниками позивача путівок для відпочинку. В той час, як Товариство наполягає на тому, що путівки його працівниками не отримувались та не використовувались, в підтвердження чого ним надані до матеріалів справи докази, а саме: договори №2/04 від 17.05.2004 року, №3/05 від 10.06.2005 року, укладені між позивачем та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Закутним В.В., предметом яких було надання останнім місць для розміщення відпочиваючих; лист від 31.08.2005 року, яким позивач просив Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичну особу Закутного В.В. повернути перераховану за вказаними договорами суму в загальному розмірі 10791,60 грн. на його поточний рахунок та виписка банку про повернення та зарахування зазначених грошових коштів на рахунок позивача.
Беручи до уваги викладене, орган Пенсійного фонду України необґрунтовано прийняв спірні вимогу про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій.
Відповідачем не доведено правомірності свого рішення, як це передбачено частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де сказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, вищезазначене спростовує доводи, викладені заявником апеляційної скарги.
Судова колегія не може погодитись з посиланням господарського суду на лист Пенсійного фонду України від 25.10.2004 року №10218/04, в якому зазначено, що відповідно до пункту 3.31 “Інструкції зі статистики заробітної плати” матеріальна допомога разового характеру, що надасться підприємством окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання, відноситься до виплат, які не належать до фонду оплати праці, отже, страхові внески на зазначені суми не нараховуються та не утримуються, оскільки вказаний лист не є нормативним актом. Однак, дане помилкове посилання господарського суду не вплинуло на правильність зроблених ним висновків.
З огляду на вказане, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.
Приймаючи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова господарського суду Донецької області відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви, із яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись статтями 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки на постанову господарського суду Донецької області від 06.09.2006 року у справі №4/221а залишити без задоволення.
Постанову від 06.09.2006 року господарського суду Донецької області у справі №4/221а залишити без змін.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений та підписаний 24.11.2006 року.
Головуючий: М.В. Калантай
Судді: Р.В. Волков
Г.Я. Старовойтова
Надруковано 6 примірників:
1 –у справу; 2 –сторонам у справі;
2 –ДАГС; 1 –ГС Донецької обл.