Справа № 0907/17426/2012

Категорія ст. 236-5 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.

Суддя-доповідач Попович С.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючого - судді Поповича С.С.

суддів Томенчука Б.М., Вилки С.С.

з участю : прокурора Коцюруби І.М.

скаржника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського міського суду від 26 грудня 2012 року, -

у с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою в якій просив скасувати постанову слідчого СУ УМВС України в Івано-Франківській області С. Любчика від 06 вересня 2004 року про закриття кримінальної справи за фактом смерті під час дорожньо-транспортної пригоди водія ОСОБА_3 та направити справу прокурору області для відновлення слідства.

Свою позицію мотивував тим, що у Тернопільському міськрайонному суді, під час ознайомлення з матеріалами іншої судової справи в інтересах його довірителя ОСОБА_4 проти ОСОБА_5, йому стало відомо про наявність цієї постанови слідчого. Що в матеріалах тієї іншої справи є додаткова інформація про те, що винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинув ОСОБА_3, є суддя ОСОБА_5.. І оскільки законність даної постанова не перевірялась прокуратурою Тернопільської області, а нові обставини можуть мати значення щодо законності оскарженої ним постанови, то і звернувся до суду зі скаргою.

Розглянувши дану скаргу ОСОБА_2. суд першої інстанції відмовив у її задоволенні, зазначивши при цьому, що відповідно до ст. 236-5 КПК України постанова слідчого про закриття кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується або її представником до суду протягом семи днів з дня отримання її копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення.

При цьому оцінки законності постанови слідчого по суті суд першої інстанції не давав.

В апеляції ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції вбачає в тому, що суд не критично оцінив законність постанови слідчого і помилково дійшов до висновку про залишення скарги без задоволення. В матеріалах кримінальної справи є достатньо доказів які вказують, що ДТП сталась з вини водія ОСОБА_5. Вважає, що оскільки він вказував у своїй скарзі, що є додаткова інформація про винуватця ДТП і ця інформація міститься в матеріалах іншої кримінальної справи, порушеної Генеральною Прокуратурою України щодо судді ОСОБА_5., то необхідно було постанову слідчого скасувати і направити матеріали прокурору для проведення додаткової перевірки із витребуванням матеріалів з прокуратури Тернопільської області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляції, хоч у той же час визнав, що не є особою інтересів якої стосується оскаржена постанова слідчого, прокурора, який вважав постанову суду законною та обґрунтованою, а апеляцію безпідставною, перевіривши матеріали закритої кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

У своїй скарзі до суду першої інстанції апелянт не навів жодних обґрунтувань, як і не навів та не надав доказів котрі підтвердили б, що він є особою чи представником особи, інтересів якої стосується оскаржена ним постанова слідчого. Що визнав і в ході апеляційного розгляду.

А тому суд правильно, керуючись тільки змістом статті 236-5 КПК України 1960 року, текст якої викладено вище, відмовив у задоволенні скарги.

При цьому, як підтверджує текст постанови, суд не давав жодної оцінки законності постанови слідчого по її суті, як це стверджує апелянт, а у задоволенні скарги відмовив тільки виходячи з позиції закону щодо того хто вправі оскаржити в судовому порядку дану постанову і оскільки ОСОБА_2. не є такою особою, таких даних до скарги не долучив, в ході апеляційного розгляду таких доказів теж не надав, то, відповідно, його скарга не могла і не може бути розглянута та вирішена по суті.

Відповідно, твердження апелянта про те, що суд не критично оцінив законність постанови слідчого і помилково дійшов до висновку про залишення скарги без задоволення, не ґрунтується на матеріалах справи.

В той же час у апеляції ОСОБА_2. жодним чином не вмотивував чому саме вважає постанову суду незаконною по тій підставі по якій йому відмовлено у задоволенні скарги, а виходить зі суті скарги, хоч у той же час свою позицію і з цього приводу теж нічим конкретним не підтверджує.

Тобто, зміст апеляції не стосується суті оскарженої постанови суду.

Відповідно, при таких обставинах апеляція не може бути задоволена.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду від 26 грудня 2012 року за його скаргою - без зміни.

С У Д Д І :

--------------------------------- ---------------------------------- --------------------------------

С.С. Попович Б.М. Томенчук С.С. Вилка

З оригіналом згідно :

Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області С.С. Попович