донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.11.2006 р. справа №31/206а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Алєєвої І.В. |
суддів | Величко Н.Л., Запорощенка М.Д., |
при секретареві судового засідання | Горанська Д.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Касьянов М.М. - за дов., |
від відповідача: | Рєпіна К.В. - за дов. Кулябіна В.В. - за дов., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Приватного підприємства "Албір" м.Маріуполь |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 18.09.2006 року (повний текст виготовлено 25.09.2006р.) |
по справі | №31/206а |
за позовом | Приватного підприємства "Албір" м.Маріуполь |
до | Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполь |
про | про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення |
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Приватне підприємство “Албір” (м.Маріуполь), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Жовтневої МДПІ м.Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.06.2006р. №0000042344/0.
Постановою від 18.09.2006р. (повний текст виготовлено 25.09.2006р.) (в редакції ухвали від 16.10.2006р. про виправлення описки) у справі №31/206а господарським судом Донецької області (суддя: Ушенко Л.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова місцевого господарського суду мотивована положеннями 1.14 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.6.1 ст.6, п.6.2 ст.6, ч.12 п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість” ст.274 Митного кодексу України, ст.929 ЦК України; тим, що застосування нульової ставки можливе при наданні супутніх послуг тим платником податку, який здійснює експорт товарів; тим, що оскільки місцем надання позивачем послуг нерезиденту є митна територія України, то згідно загального правила, визначеного в п.6.1 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість” податок на додану вартість підлягає нарахуванню по ставці 20% (крім експорту товарів на супутніх такому експорту послуг); тим, що згідно актів приймання-передачі по експедируванню вантажів та рахунків, виставлених на обсяг виконаних робіт вбачається, що позивачу компенсувались витрати, які він поніс у зв’язку з виконанням договору та сплачувались обсяги робіт, виконані ним безпосередньо в інтересах нерезидента, що не є комісійною винагородою.
Позивач, Приватне підприємство “Албір” (м.Маріуполь), з прийнятою постановою місцевого господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що при експорті товарів з їх перевалкою на морські судна послуги порта є супутніми такому експорту та повинні оподатковуватись за ставкою 0%; на те, що застосування підприємством пільгової нульової ставки ПДВ в межах договорів з замовниками-нерезидентами не суперечить змісту п.6.2 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки вартість наданих послуг в повному обсязі включена до митної вартості перевантажених при отправці на експорт товарів; на те, що застосування ставки 0% до експорту товарів і супутніх такому експорту послугам прямо передбачено Законом України “Про податок на додану вартість” як особливість експортних операцій; на те, що єдиним критерієм можливості застосування нульової ставки є віднесення відповідних видів послуг до “супутніх послуг” за нормами митного законодавства; на те, що господарським судом першої інстанції помилково і без посилання на відповідні норми законодавства зроблено висновок, що оплата послуг Приватного підприємства “Албір” як експедитора не належить до комісійної винагороди в розумінні ст.274 Митного кодексу України; на те, що письмове роз’яснення контролюючого митного органу –Маріупольської митниці від 29.03.2006р., яке було видане на запит Приватному підприємству “Албір”, прямо підтверджує обгрунтованість включення вартості послуг експедитора до митної вартості експертного товару як різновиду комісійної винагороди відповідно до положень ст.274 Митного кодексу України; на те, що Приватне підприємство “Албір” повинно операцію по поставці послуги нерезиденту оподатковувати податком на додану вартість за ставкою 0% як експортер відповідної послуги.
В судовому засіданні представник відповідача заперечення заявника відхилив.
01.11.2005р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.2005р. №2953-ІV, яким п.6 та п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2006р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” призначено колегію суддів (головуючий суддя: Москальова І.В., судді: Діброва Г.І., Запорощенко М.Д.) для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства “Албір” (м.Маріуполь) на постанову господарського суду Донецької області від 18.09.2006р. (виготовлена в повному обсязі 25.09.2006р.) у справі №31/206а.
Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2006р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” в зв’язку з відпусткою судді Москальової І.В. змінено колегію суддів (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., Шевкова Т.А.) для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства “Албір” (м.Маріуполь) на постанову господарського суду Донецької області від 18.09.2006р. (виготовлена в повному обсязі 25.09.2006р.) у справі №31/206а.
Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2006р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” в зв’язку з завантаженістю та участю судді Шевкової Т.А. у розгляді інших справ змінено колегію суддів (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., Запорощенко М.Д.) для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства “Албір” (м.Маріуполь) на постанову господарського суду Донецької області від 18.09.2006р. (виготовлена в повному обсязі 25.09.2006р.) у справі №31/206а.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.41, ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вивчивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
Предметом спору є податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ м.Маріуполя від 22.06.2006р. №0000042344/0, яким на підставі на п.п. „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р., п.1.14 ст.1, п.6.2 ст.6, п.6.5 ст.6, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі за декларацією з ПДВ за січень 2006р. в сумі 265513грн., за лютий 2006р. в сумі 53086грн., за березень 2006р. в сумі 42281грн., за квітень 2006р. 106285грн. на загальну суму 467165грн. (див.10арк.Іт.справи).
Оспорене податкове повідомлення-рішення від 22.06.2006р. №0000042344/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій було винесене на підставі акта від 16.06.2006р. №909/23-7/31317706 про результати позапланової документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період: січень, лютий, березень, квітень 2006р.
В акті перевірки від 22.06.2006р. №0000042344/0 перевіряючими зазначено, що Приватним підприємством “Албір” в порушення:
- п.1.14 ст.1, п.6.2, п.6.5 ст.6, п.п.7.7.1 п.7.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищено суму бюджетного відшкодування в 467165грн., у тому числі по періодах: січень 2006р. –265513грн., лютий 2006р. –53086грн., березень 2006р. 42281грн., квітень 2006р. –106285грн.;
- п.1.14 ст.1, п.6.2, п.6.5 ст.6, п.п.7.7.1 п.7.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” занижено податок на додану вартість в сумі 192757грн., у тому числі по періодах: січень 2006р. –73835грн., лютий 2006р. –44716грн., березень 2006р. –40394грн., квітень 33812грн.
З матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством “Албір” на підставі укладених з нерезидентами договорів про транспортне - експедиційне обслуговування від 08.07.2002р. №20-07/02, від 04.11.2003р. №22-11/03, від 01.07.2005р. №01-07 та на підставі договору доручення від 01.10.2004р. №18-10/04 в період за січень-квітень 2006р. були надані нерезидентам: Московському представництву фірми „ЮНІФЕРТ ІНТЕРНАСІОНАЛЬ” (Ліван), “Metcoal S.A.” (Женева, Швейцарія), фірмі “FERROCHEM” (Швейцарія), “Veraco LLC” (США) послуги з транспортно - експедиційного обслуговування вантажів.
З метою виконання своїх зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами позивач укладав договори на проведення робіт з навантаження та перевантаження вантажів з резидентами України - Державним підприємством “Маріупольський морський торговий порт” (м.Маріуполь) від 23.12.2004р. №25-6/106/12, від 23.12.2004р. №25-6/106/14, від 21.09.2005р. №25-6/106/11 та з Товариством з обмеженою відповідальністю “СРЗ” (м.Маріуполь) від 26.02.2004р. № 33.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або Інших вантажів.
Транспортно-експедиторська послуга є за своїм змістом роботою, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Учасниками транспортно-експедиторської діяльності є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.
Приватним підприємством від свого імені, але за дорученням і за рахунок контрагентів-нерезидентів було укладено з підприємства-резидентами України договори про надання послуг з навантаження та перевантаження товарів, що згідно до ст.1011 Цивільного кодексу України є комісійною діяльністю.
Відповідно до п.1.14 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” супутні послуги - це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.
Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купІвлі-продажу або міни, відповідно до ст. 274 Митного кодексу України, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.
До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:
а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;
б) комісійні та брокерські винагороди;
в) ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.
З огляду на вищезазначені норми послуги з навантаження та перевантаження товарів є послугами, супутніми експорту.
Згідно п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить “0” відсотків до бази оподаткування.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач надавав послуги, супутні експорту товарів і на законних підставах застосовував нульову ставку оподаткування.
Донецький апеляційний господарський суд з урахуванням викладеного дійшов висновку, що в даному випадку у господарського суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.
З огляду на вищезазначене, постанова місцевого господарського суду від 18.09.2006р. (складено в повному обсязі 25.09.2006р.) у справі №31/206а підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ м.Маріуполя від 22.06.2006р. №0000042344/0.
Результати апеляційного провадження по справі ухвалені колегією суддів в нарадчій кімнаті відповідно до положень ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України.
В порядку п.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам повідомлено про виготовлення повного тексту постанови в п’ятиденний термін з моменту проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини постанови.
Відповідно до положень ст.101, ст.103, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.196, ст.198, п.4 ст.202, п.3 ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови Донецького апеляційного господарського суду про скасування постанови господарського суду Донецької області від 18.09.2006р. (повний текст складено 25.09.2006р.) у справі №31/206а.
Беручи до уваги викладене, керуючись п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст.94, ст.101, ст.103, ст.154, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.185, ст.186, ст.195, ст.196, ст.198, ст.199, п.4 ст.202, п.3 ч.1 ст.205, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду
П О С Т А Н О В И Л А:
Постанову господарського суду Донецької області від 18.09.2006р. (виготовлена в повному обсязі 25.09.2006р.) у справі №31/206а –скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсним податкове-повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ м.Маріуполя від 22.06.2006р. №0000042344/0.
Присудити з Держбюджету України на користь Приватного підприємства “Албір” (87515, м.Маріуполь, вул.Красномаякська, 17а, р/р 26000900175622 в Маріупольському філіалі Першого українського міжнародного банка, МФО 335742, ЗКПО 31317706) витрати зі сплати судового збору в сумі 3грн.40коп., понесені при поданні позовної заяви та в сумі 1грн.70коп. –при поданні апеляційної скарги.
Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту постанови.
Постанова складена в повному обсязі 13.11.2006р.
Головуючий: І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
М.Д.Запорощенко