ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2013 року Справа № 9104/140152/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.
з участю секретаря судового засідання Дяківнич Г.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Троси дистанційного керування» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року по справі № 2а - 4935/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Троси дистанційного керування» до Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Троси дистанційного керування» звернулося до Львівського окружного адміністративного суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Яворівському районі Львівської області і просило визнати нечинним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій №981 від 21 травня 2012 року.
На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за результатами перевірки відповідачем 11 травня 2012 року складено акт за №47. Як зазначено у акті, в ході проведення перевірки виявлено, що платником (позивачем) занижено нарахування єдиного внеску за січень 2011 року на суму 15 840 гривень 48 коп. та встановлено самостійне виправлення помилки в лютому 2012 року, збільшивши нарахування єдиного внеску на суму 15 840 гривень 47 коп.. Проте у акті не вказано, що зазначена сума страхових внесків була сплачена у визначений законом строк згідно платіжного доручення №62 від 03 лютого 2011 року. В даному випадку мала місце помилка, яка виникла при передачі звітності за допомогою електронно - цифрового підпису. Також, у акті вказано, що позивач самостійно виявив помилку та виправив її. Так як в даному випадку відсутній факт несплати платежів і фактично донарахування не проводилося, безпідставним є і застосування штрафної санкції за несплату коштів.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року в задоволенні повних вимог ТзОВ «Торговий дім «Троси дистанційного керування» відмовлено.
На погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на вказане рішення і з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невірне встановлення обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач посилається на ті обставини, що 11 травня 2012 року за результатами перевірки складено акт, у якому зазначено про заниження нарахування єдиного внеску за січень 2011 року на суму 15 840 гривень 48 коп., в зв'язку з чим відповідачем 21 травня 2012 року прийнято рішення про застосування штрафної санкції в розмірі 7 920 гривень 24 коп.. Разом з тим, у акті перевірки не вказано, що обумовлену суму внесків було сплачено 03 лютого 2011 року із зазначенням в платіжному документі призначення платежу. Тобто, в зв'язку з відсутністю факту заборгованості по сплаті страхових внесків, у відповідача не було підстав для застосування штрафної санкції. Тому в даному випадку може йти мова про застосування штрафу за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої законом .
В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу, підтримав доводи апеляційної скарги і пояснив, що штрафна санкція у сумі 7 920 гривень 24 коп. застосована неправомірно, оскільки підприємство самостійно у лютому 2012 року виправило помилку щодо не відображенні у звіті суми фактично сплаченого єдиного внеску за січень 2011 року. Крім цього, в самому акті перевірки вказано про виправлення самим позивачем допущено помилки.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти викладених у апеляційній скарзі доводів і пояснила, що рішення про застосування до позивача штрафної санкції, є законним і правильним, оскільки за несвоєчасне нарахування сум єдиного внеску передбачена відповідальність Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що позивач відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При здійсненні перевірки позивача, органом Пенсійним фондом України виявлено факт несвоєчасного нарахування позивачем єдиного внеску за січень 2011 року в сумі 15 840 гривень 48 коп.. Дане порушення викладено в Акті перевірки № 47 від 11 травня 2012 року. Відповідно до п. 3 ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду України застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. При цьому кошти, сплачені платіжним дорученням № 62 від 03 лютого 2011 року згідно звіту не були нараховані, а згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вважалися зарахованими в рахунок майбутніх платежів або на погашення недоїмки у порядку календарної черговості її виникнення. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки рішення про застосування штрафних санкцій № 981 від 21 травня 2012 року прийняте відповідачем в межах повноважень і з дотриманням передбачених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.
Проте колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Троси дистанційного керування» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Управлінням Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області проведено планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Троси дистанційного керування» з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів з 01 липня 2004 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2010 року; щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01 січня 2011 року до 23 квітня 2012 року, про що 11 травня 2012 року було складено Акт №47. Відповідно до змісту акта перевірки, згідно розрахунково - платіжної відомості нарахування заробітної плати за січень 2011 року, на фонд оплати праці працівників позивачем проведено нарахування єдиного внеску в розмірі 39,02 відсотків в сумі 15 840 гривень 47 коп., у розмірі 8,41 відсотка проведено нарахування в сумі 355 гривень 14 коп., утримано страхових внесків в сумі 1 613 гривень 47 коп.. Такі ж суми відображено в головній книзі рахунку 651. В додатку 4 Звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2011 року, нарахування єдиного внеску в розмірі 39,02% відображено 0 гривень. Також, актом перевірки встановлено, що платником занижено нарахування єдиного внеску за січень 2011 року на суму 15 840 гривень 48 коп. та встановлено самостійне виправлення помилки в лютому 2012 року, шляхом збільшення нарахування єдиного внеску на суму 15 840 гривень 47 коп.. Рішенням відповідача № 981 від 21 травня 2012 року за виявлені порушення до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 7 920 гривень 24 коп., що становить 50 відсотків нарахованої суми.
У зв'язку із вищевикладеним, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платників збору покладено обов'язок по своєчасному та повному нарахуванні, обчисленні і сплаті єдиного внеску.
Згідно приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідальність за несвоєчасно нараховані суми єдиного внеску передбачені п. 3 ч. 11 ст. 25 цього ж Закону України. Зокрема, згідно ст. 25 ч. 1 п. 3 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду України застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду України або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі п'яти відсотків, відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Як вбачається із змісту акта перевірки від 11 травня 2012 року за №47, помилку у відображенні позивачем нарахування єдиного внеску 0 гривень, платником (позивачем) самостійно виправлено в лютому 2012 року.
Окрім цього, відповідно до платіжного доручення №62 від 03 лютого 2011 року позивачем сплачено 15 840 гривень 48 коп. відрахувань в розмірі 39,02 відсотка із заробітної плати за січень 2011 року. Факт сплати зазначеної суми на підставі цього платіжного документа не оспорюється.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування виплат, на які відповідно до цього Закону України нараховується єдиний внесок. Також, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону України,зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не
пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок не пізніше 28 числа наступного місяця.
Таким чином, позивачем було сплачено єдиний внесок у строк, визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і здійсненню сплати безумовно передувало нарахування такого внеску. Як свідчить акт перевірки, таке нарахування здійснено правильно.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В контексті вказаних процесуальних норм колегія суддів апеляційного суду не може вважати акт перевірки доказом, який спростовує доводи позивача.
Натомість, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятого ним рішення. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 11 травня 2012 року не є достатньо обґрунтованими та не підтверджуються зібраними належними та допустимими доказами.
З огляду на вищевикладені обставини та докази, якими вони підтверджуються, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки спотворено фактичні обставини щодо несплати у визначений строк страхових внесків за січень 2011 року, а тому підстав для прийняття оскаржуваного рішення не було.
В свою чергу позивачем подано достатньо належних доказів, що в сукупності підтверджують обставини, викладені ним на обґрунтування своїх вимог і апеляційний суд вважає вимоги обґрунтованими і підставними.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, вважав встановленими обставини, які фактично не були доведеними, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; порушення норм процесуального права.
В зв'язку з вищевикладеним, постанова суду підлягає скасуванню і по справі слід ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду, з урахуванням змісту позовних вимог та ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що порушене право позивача, слід захистити у спосіб визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 162, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дій «Троси дистанційного керування» задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі №2а - 4935/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області №981 від 21 травня 2012 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю. «Торговий дім «Троси дистанційного керування» штрафної санкції у розмірі 7 920 гривень 24 коп..
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Т. В. Онишкевич
Я. С. Попко