донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

   

УХВАЛА

Іменем України

14.11.2006 р.                                                                                       справа №18/317

          Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Старовойтової  Г.Я.

суддів

Волкова Р.В., Калантай  М.В.,

при секретареві судового засідання

Черторижських К.І.

за участю   представників сторін :

від позивача:

Проценко О.І. –провідний спеціаліст, за дов. №0301/1555/1 від 20.07.2006р.

від відповідача:

Іванина Н.В. –представник, за дов. №б/н від 13.11.2006р., Сергієнко Ю.Р. –представник, за дов. №б/н від 13.11.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметаллорукав”, м. Краматорськ Донецької області

на постанову господарського суду

Донецької області

від	07.09.2006 р.

у справі

№ 18/317 ( суддя Овсяннікова О.В. )

за позовом:

Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк

до відповідача:

товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметаллорукав”, м. Краматорськ Донецької області

про	стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році в сумі 13 514 грн. 57 коп.

                                                                 

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Донецької області від 07.09.2006 р. у справі №18/317   ( суддя Овсяннікова О.В. ) задоволено позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк, до товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметаллорукав”, м. Краматорськ Донецької області.

Стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметаллорукав”, м.Краматорськ Донецької області, на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк, штрафні санкції в розмірі 13 141 грн. 07 коп. за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році та пені в сумі 373 грн. 49 коп. за прострочку сплати штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю „Укрметаллорукав”, м.Краматорськ Донецької області, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права.

Відповідач зазначає, що на підприємство законодавством покладений обов’язок по забезпеченню робочих місць для інвалідів, а працевлаштування інвалідів зобов’язані здійснювати органи соціального захисту і громадські організації інвалідів. Відповідач як на доказ відсутності вини у невиконанні своїх обов’язків посилається на ненаправлення на підприємство органами, зазначеними у ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, пропозицій щодо працевлаштування інвалідів, відсутність доказів того, що інвалідам було відмовлено у працевлаштуванні. Відповідач просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

 

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів,                   м. Донецьк, вважає рішення господарського суду законним, обґрунтованим, мотивованим та таким, що прийняте з урахуванням всіх обставин, які мали суттєве значення для вирішення спору у справі по суті.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на вимоги ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991р.  ( із змінами та доповненнями ), згідно яких для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності та господарювання, встановлений норматив робочих місць для інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих. Підприємства, установи, організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції. Просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2006 р.   відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 07.02.2002 р. для розгляду апеляційної скарги у справі № 18/317 була призначена інша колегія суддів.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Згідно звіту товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметаллорукав”, м.Краматорськ Донецької області, про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, що наданий до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,           м. Донецьк, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 112 осіб.

Виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників підприємства,  чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до 4-х відсоткового нормативу [ згідно вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. ( із подальшими змінами та доповненнями ) ] на підприємстві відповідача мало становити                 4 особи. На підприємстві відповідача у 2005 році працював один інвалід.

Позивач, виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві за 2005 рік, яка становить 4 380 грн. 36 коп., визначив суму штрафних санкцій за нестворені 3 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів у 2005 році, в розмірі 13 141 грн. 07 коп.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення штрафних санкцій за нестворення у 2005 році 3-х робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та пені в розмірі 13 514 грн. 57 коп. Господарським судом позовні вимоги задоволені. Судова колегія вважає, що господарським судом обґрунтовано задоволено позов з наступних підстав.

За приписами частини першої ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. ( в редакції Закону України                   № 2606-ІІІ від 05.07.2001 р. ) для підприємств ( об'єднань ), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

Згідно статті 20 вищенаведеного Закону підприємства ( об'єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим першою частиною ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної плати на відповідному підприємстві ( в об'єднанні ), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Статтею 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно п. 1 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” № 314 від 03.05.1995 р. робоче місце інваліда –це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві ( об’єднанні ), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

У відповідності до п. 2 вищенаведеного Положення робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване робоче місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальними технічними оснащеннями та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.

Робоче місце інваліда, за приписами п. 3, п. 5 зазначеного Положення, вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору.

Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів встановлено, що підприємства, зокрема у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують  державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Підприємство повинно вживати необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, зокрема, створювати робочі місця для інвалідів в установленому порядку у межах нормативу, включати їх до колективного договору та інформувати відповідні органи про наявність таких вакантних посад для інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомляв органи, які перелічені у ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, про наявність таких вакантних посад. Про це свідчить лист Краматорського міського центру зайнятості № 01-14/1608 від 18.04.2006 р., в якому зазначено, що підприємство відповідача направляло до Краматорського центру зайнятості перелік вакансій для працевлаштування інвалідів. Однак, як свідчить лист № 01-14/1608 від 18.04.2006 р. перелік вакансій був направлений відповідачем на адресу центру зайнятості 27.09.2005р. та 01.11.2005р., тобто на прикінці 2005 року.   

Відповідач в обгрунтування апеляційної скарги посилається на лист №595 від 31.10.2005р. до Управління праці та соціального захисту населення в м.Краматорську та на лист №596 від 11.10.2005р. до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, якими повідомило зазначені органи про можливість працевлаштування інвалідів. Також відповідач посилається на державну статистичну звітність за формами №3-ПН за листопад та грудень 2005 року, в яких зазначена потреба в працівниках інвалідах.

Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 р. № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 р. за № 464/290, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць ( вакантних посад ) та потребу в працівниках”.

Відповідно до п. п. 2.1 п. 2 зазначеної Інструкції звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно. В графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць ( вакантних посад ) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати  на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць ( вакантних посад ) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами ( інваліди мають шифр “14” ).      

В матеріалах справи наявні звіти за формою № 3-ПН лише за листопад та грудень 2005 року, в яких зазначено потреба в працівниках інвалідах. Однак відповідачем не доведено те, що він інформував центр зайнятості про потребу в працівниках інвалідах на протязі всього 2005 року.

З огляду на викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду, що інформація до відповідних органів була подана на прикінці року, що позбавило органи працевлаштування можливості направляти відповідачу інвалідів для працевлаштування на протязі року.

З огляду на приписи ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, судова колегія вважає, що заперечення відповідача є необґрунтованими, недоведеними та безпідставними.

В зв’язку з викладеним, судова колегія вважає доведеною вину відповідача у нестворенні нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, тому господарський суд правомірно зазначив, що порушення нормативно визначеного порядку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів є підставою для стягнення відповідних штрафних санкцій.

Станом на 14.07.2006 року відповідачем штрафні санкції не сплачені, тому на підставі п. 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за  порушення термінів сплати штрафних санкцій позивачем обгрунтовано була нарахована пеня  в сумі 373 грн. 49 коп.

За таких обставин, судова колегія, керуючись приписами Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Положенням про робоче місце інваліда та Порядку працевлаштування інвалідів, дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 13 514 грн. 57 коп.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, постанова відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст. ст. 187, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України"   № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду-

                                                  У Х В А Л И Л А:

         Постанову господарського суду Донецької області від 07.09.2006 р. у справі №18/317     ( суддя  Овсяннікова О.В. ) - залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметаллорукав”,       м. Краматорськ Донецької області, на постанову господарського суду Донецької області від 07.09.2006 р. у справі № 18/317 –залишити без задоволення.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у касаційному порядку.

         

Головуючий:          Г.Я.  Старовойтова

Судді:           Р.В.  Волков

          М.В.  Калантай

          

          Надруковано:  4 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          1 –ДАГС