КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" лютого 2013 р. Справа№ 5028/14/53/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Сухового В.Г.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідая Марвано А.Т.,
від позивача - не зявилсиь, від відповідача - Кульгейко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю «Бімекс Льон»
на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.12.2012 року
у справі №5028/14/53/2012 (суддя Книш Н.Ю.)
за позовом публічного акціонерного товариства
«Чернігівське АТП-17462», м. Чернігів
до товариства з обмеженою відповідальністю «Бімекс Льон», м. Чернігів
про стягнення 10067,60 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2012 року ПАТ «Чернігівське АТП-17462» далі - позивач) подало до господарського суду Чернігівської області позов до ТОВ «Бімекс Льон» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 9120,46 грн. за надані автотранспортні послуги, 695,27 грн. пені за період з 09.11.2011 року по 08.05.2012 року та 251,87 грн. 3% річних за період з 09.11.2011 року по 10.10.2012 року. В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості за надані ним послуги перевезення вантажу на підставі договору №01/236 від 21.09.2010 року.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що відповідачем відповідно до умов договору було подано, а позивачем прийнято усну заявку на перевезення вантажу по маршруту м. Чернігів - с. Тиниця (Бахмач) - с. Семенівка (Мена) - м. Чернігів, здійснено перевезення вантажу по зазначеному маршруту згідно кінцевих пунктів призначення, але позивачем самостійно, в односторонньому порядку, без узгодження з замовником було змінено маршрут руху автомобіля, чим навмисно і безпідставно збільшено відстань між кінцевими пунктами маршруту на 340 км., внаслідок чого збільшено вартість послуг по перевезенню, та що підписаний 26.10.2011 року акт №1069 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та подорожні листи оформлені з порушеннями і не можуть бути належними доказами надання послу та їх вартості. Крім того, відповідач вважає договір перевезення вантажу 21.10.2011 року та 27.10.2011 року неукладеним, а акт №1069 здачі-приймання робіт від 26.10.2011 року не може вважатись доказом прийняття відповідачем належного виконання зобов'язання, оскільки перевезення повністю відбулось лише 27.10.2011 року.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.12.2012 року у справі №5028/14/53/2012 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Бімекс Льон» на користь ПАТ «Чернігівське АТП-17462» 9120,46 грн. боргу, 689,93 грн. пені, 251,29 грн. 3% річних, 1608,55 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Повернуто ПАТ «Чернігівське АТП-17462» з Державного бюджету України 67,50 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що договір №01/236 від 21.09.2010 року належним чином укладено між сторонами спору, а також про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем в сумі 9120,46 грн. за надані останнім автотранспортні послуги.
Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Бімекс Льон» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 11.12.2012 року у справі №5028/14/53/2012 і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті ж обставини, що і у відзиві на позов.
У своєму відзиві позивач заперечує проти задовоелння вимог апеляційної скарги, вважає спірне судовое рішення законним та обгрунтованим, просить суд залишити його без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2013 року у справі №5028/14/53/2012 апеляційну скаргу ТОВ «Бімекс Льон» на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.12.2012 року у справі №5028/14/53/2012 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06.02.2013 року.
В судовому засданні 06.02.2013 року представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити. Представники позивача в судове засідання 02.06.2013 року не з'явились, позивач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та міссце судового засіданя повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача за наявними у справі матеріалами.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті видано ВАТ «Чернігівське автотранспортне підприємство 17462» ліцензію Серія АВ №532380 зі строком дії з 25.03.2009 року по 24.03.2014 року, дозволено внутрішні та міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами, напівпричепами.
Згідно п. п. 1.1, 1.2 статуту публічного акціонерного товариства «Чернігівське автотранспортне підприємство 17462» (державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 01.04.2011 року, номер запису №10641050008003968) відкрите акціонерне товариство «Чернігівське автотранспортне підприємство 17462» перейменовано на публічне акціонерне товариство «Чернігівське автотранспортне підприємство 17462» згідно рішення Загальних зборів акціонерів, відповідно до протоколу №04 від 25.03.2011 року. Все майно права та обов'язки відкритого акціонерного товариства «Чернігівське автотранспортне підприємство 17462» належать публічному акціонерному товариству «Чернігівське автотранспортне підприємство 17462».
21.09.2010 року між ВАТ «Чернігівське автотранспортне підприємство 17462» (перевізник) та ТОВ «Бімекс Льон» (замовник) було укладено договір №01/236 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні (далі - договір), згідно п. 1.1 якого замовник, згідно замовлення, зобов'язується надавати для перевезення вантажі, а перевізник приймати їх та доставляти вантажі до вказаного пункту призначення.
Згідно п. 5.1., п. 5.2 договору термін його дії встановлюється з 21.09.2010 року по 21.09.2011 року У випадку якщо до закінчення терміну дії даного договору сторони письмово не виявили бажання розірвати даний договір, то він автоматично продовжується на той же строк (1 рік) і так кожного разу.
Матеріали справи доказів розірвання договору №01/236 від 21.09.2010 року не містять, відтак, термін дії договору продовжено до 21.09.2012 року.
Позивач неодноразово надавав відповідачу послуги з перевезення вантажу на підставі договору №01/236 від 21.09.2010 року, що останнім не заперечується.
Відповідно до п. 2.1 договору перевезення вантажів виконується перевізником лише на підставі заявок встановленої форми, що подає замовник. За узгодженням із перевізником заявка на перевезення вантажів може бути подана телефонограмою або по міжмашинних зв'язках «ЕОМ-ЕОМ» із повідомленням усіх потрібних відомостей.
З матеріалів справи вбачається та підтверджуєтсья поясненнями сторін, що заявка на спірні перевезення була передана відповідачем пезивачеві телефонограмою. Текст телефонограми матеріали справи не містять.
Місцевий господарський суд вірно вказав, що відповідач не скаристався своїм правом щодо подання перевізнику оформленої заявки, але двічі (22.10.2011 року та 26.10.2011 року) використав автотранспорт позивача для здійснення перевезення вантажу (льон) по маршруту м. Чернігів - с. Тиниця Бахмацького р-ну - с. Семенівка Менського р-ну - м. Чернігів.
Письмові пояснення сторін свідчать, що між позивачем та відповідачем відсутні розбіжності стосовно пунктів призначення для навантаження та розвантаження вантажу, переданого позивачу для здійснення його перевезення.
При цьому, як вірно вказав суд перої інстанції, відповідачем не надано суду доказів фактичного пред'явлення позивачу вимоги до умов перевезення вантажу між початковими та кінцевими пунктами призначення із визначенням конкретної відстані між населеними пунктами призначення, доріг, по яким повинен був слідувати автомобіль позивача, для виконання заявок відповідача на перевезення вантажу 22.10.2011 року та 26.10.2011 року.
Відтак, позивачем правомірно визначено тип та кількість автомобілів, необхідних для виконання заявки відповідача, безпосередній маршрут (рейс) автотранспорта за погодженими пунктами завантаження та вивантаження продукції: м. Чернігів - с. Тиниця Бахмацького р-ну - с. Семенівка Менського р-ну - м. Чернігів.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Колегією суддів встановлено, що позивачем для перевезення вантажу був наданий автомобіль MAN сідловий тягач реєстраційний номер СВ 5117АН, маса без навантаження 8000 кг, н/причеп-фургон-Е, реєстраційний номер СВ2657ХХ, маса без навантаження 7420 кг.
Згідно п. 2.4.4. договору відповідач зобов'язався забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку транспортних документів і дорожніх листів, відмічати у товарно-транспортних накладних фактичне прибуття та відправлення автомобілів із пунктів навантаження та розвантаження.
Перевезення вантажу здійснювалося позивачем на підставі товарно-транспортної накладної від 22.10.2011 року №000227 і подорожнього листа №582339 від 22.10.2011 року та товарно-транспортної накладної від 26.10.2011 року №000228 і подорожнього листа №582256 від 26.10.2011 року.
У вказаних документах відсутні будь-які відмітки відповідача, які б спростовували факт надання позивачем 22 та 26 жовтня 2011 року послуг з перевезення вантажів за погодженим маршрутом навантаження та вивантаження продукції. При цьому, вказані товарно-транспортні накладні мають відмітки про прийняття вантажу відповідачем та свідчать про виконання сторонами спору договору на перевезення вантажу по визначеному позивачем маршруту.
У відповідності до п. 3.1. договору за надані послуги з перевезення вантажів із замовника стягується провізна плата згідно виставлених рахунків. Розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов'язані з перевезенням визначається згідно тарифів на перевезення вантажів (п. 3.3 договору).
За надані транспортні послуги, а саме перевезення 24,050т вантажу 22.10.2011 року на відстань 570 км. та 20,940т вантажу 26.10.2011 року на відстань 570 км., позивачем виставлено відповідачу реєстр-рахунок №1069 від 22.10.11-26.10.2011 року на загальну суму 9120,46 грн. на підставі товарно-транспортних накладних №000227 від 22.10.2011 року та №000228 від 26.10.2011 року.
Вартість послуг за перевезення вантажу 22 та 26 жовтня 2011 року розраховано сторонами на підставі тарифів на перевезення вантажів автомобільним транспортом ВАТ «Чернігівське підприємство АТП 17462», які введені в дію з 10.10.2011 року (а.с. 60).
Факт отримання 02.11.2011 року цього рахунку відповідачем підтверджується відповідним записом в Журналі переданої бухгалтерської документації (а.с. 20) та визнається відповідачем.
26.10.2011 року сторони підписали двосторонній акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1069 від на суму 9120,46 грн., яким підтвердили, що виконавцем (позивачем) проведені роботи по рахунку №1069 від 26.10.2011 року та зазначили, що претензій одна до одної не мають (а.с. 18).
При цьому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції обгрунтовано вказав про те, що посилання відповідача на наявність відмітки у подорожньому листі №582256 від 26.10.2011 року у розділі «Робота водія» про повернення автомобіля в гараж 27.10.2011 року, не спростовує факту перевезення вантажу позивачем відповідачу саме 26.10.2011 року.
Відповідно до п. 3.4 договору розрахунки між перевізником та замовником здійснюються відповідно до чинного законодавства згідно виставлених рахунків протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку.
Отже, відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за надані послуги згідно реєстру-рахунку №1069 від 22-26 жовтня 2011 року до 09.11.2011 року включно.
10.01.2012 року позивач направив відповідачу претензію №24 з вимогою оплатити надані послуги з перевезення вантажу на суму 11480,58грн, в тому силі на суму 9120,46 грн. згідно акту виконаних робіт №1069 від 26.10.2011 року, рахунку №1069 від 22-26 жовтня 2011 року, ТТН №000227 від 22.10.2011 року і ТТН №000228 від 26.10.2011 року
У відповіді на претензію відповідач визнавав борг у розмірі 6400,46 грн. та вказував, що ним було замовлено перевезення вантажу по маршруту Чернігів-Бахмач-Семенівка (Менського р-ну), а позивачем перевезено вантаж по зазначеному маршруту, але при цьому було порушено маршрут руху - автомобіль віз вантаж по маршруту, який пролягає через Кіпті, а необхідно везти згідно домовленості через смт. Короп, що призвело до збільшення кілометражу на 340 км та збільшення витрат на суму 2720,00 грн.,
Позивач направив листа №146 від 05.03.2012 року відповідачу, в якому не погодився із твердженнями останнього про порушення маршруту руху автомобіля, зокрема, посилаючись на відсутність можливості проїхати по вказаному замовником маршруту через смт. Короп, так як на автомобільній трасі Т-25-16 від смт. Сосниця до смт. Короп, в с. Вільне Коропського р-ну стоїть забороняючий знак на в'їзд автомобілів загальною масою понад 10т, загальна маса лише вантажу становила більше 20т.
Згідно листа філії «Коропський райавтодор» №114 від 15.10.2012 року та філії «Сосницька ДЕД» ДП «Чернігівський облавтодор» від 19.11.2012 року №26, які підтверджують наявність дорожнього знаку 3.15, який забороняє рух транспортних засобів вантажністю понад 10т на автодорозі Сосниця-Короп-М-02 в селі Вільному на під'їзді до мосту в напрямку смт. Короп, автомобільна дорога місцевого значення Сосниця-Шаповалівка-а/д М-02 закрита для руху великовагового транспорту, установлено дорожні знаки 3.15 «Рух транспортних засобів, маса яких перевищує 12т заборонено» і 3.16 «Рух транспортних засобів, навантаження на вісь яких перевищує 6тс, заборонено».
Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за надані останнім послуги, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 9120,46 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 4.3 договору за несвоєчасну сплату суми провізної плати або її частини перевізнику, замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми боргу за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача пені в сумі 689,93 грн. за період з 10.11.2011 року по 08.05.2012 року та 3% річних в сумі 251,29 грн. за період з 10.11.2011 року по 10.10.2012 року. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, а обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 11.12.2012 року у справі №5028/14/53/2012.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бімекс Льон» на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.12.2012 року у справі №5028/14/53/2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 11.12.2012 року у справі №5028/14/53/2012 залишити без змін.
3. Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий суддя Агрикова О.В.
Судді Суховий В.Г.
Чорногуз М.Г.