Справа № 213/1949/12
Провадження №11/772/153/2013 Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Пороховий Г.І.
Доповідач : Ляліна Л. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В АЛ А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 лютого 2013 року
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого-судді: Ляліної Л.М.
Суддів: Ващук В.П., Пікановського Б.В.
За участю прокурора: Миколайчука Д.Г.
розглянула 6 лютого 2013 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 6 грудня 2012 року, яким
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
в силу ст. 89 КК України несудима,
засуджена за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу у виді п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.
Цивільний позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Винесено окрему постанову прокурору Липовецького району щодо ознак злочину, передбаченого ст. 384 КК України в діях свідка ОСОБА_4
Як встановлено судом, ОСОБА_2, маючи намір на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, 1.09.2012 р. біля 12:00 годин, знаходячись в кафе-барі «Щедра хата», яке розташоване в с. Росоша Липовецького району Вінницької області, з метою заволодіння грошовими коштами, ввела в оману ОСОБА_3, запевнивши її про те, що ОСОБА_5 доручив їй забрати борг - 810 грн., які він напередодні позичив ОСОБА_3 Отримавши від останньої гроші в сумі 810 грн., ОСОБА_2 розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши потерпілій матеріального збитку на вказану суму.
В апеляції засуджена ОСОБА_2, вважаючи себе невинуватою в скоєному злочині, просить виправдати її.
Апеляція мотивована тим, що судом порушені норми КПК, що є підставою для скасування вироку.
Заслухавши доповідача, прокурора Миколайчука Д.Г., який вважає вирок суду законним і обґрунтованим і заперечує проти апеляції, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України при обставинах, викладених у вироку, ґрунтується на сукупності доказів, перевірених в судовому засіданні, а саме: показаннях потерпілої ОСОБА_3 щодо отримання нею в борг у ОСОБА_5 31 серпня 2012 р. 100 доларів США в присутності ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Наступного дня ОСОБА_2, підійшовши до ОСОБА_3 попросила повернути борг ОСОБА_5 через неї, оскільки він доручив це їй.
ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 810 гривень для передачі ОСОБА_5.
Свідок ОСОБА_7 суду показав, що його попросив ОСОБА_5 3.09.2012 р. під'їхати в кафе до ОСОБА_3 і отримати в неї гроші, які він давав їй в борг.
При зустрічі ОСОБА_3 повідомила, що 810 грн. боргу віддала ОСОБА_2, яка пояснила їй, що ОСОБА_5 саме їй доручив забрати гроші. ОСОБА_2 не заперечила отримання грошей від ОСОБА_3, але пояснила, що повернула їх ОСОБА_5.
Пояснення ОСОБА_2 про повернення грошей ОСОБА_5 чула і підтвердила суду свідок ОСОБА_8
Свідок ОСОБА_9 показала суду, що 1.09.2012 р. вона бачила, як в кафе ОСОБА_3 віддавала гроші ОСОБА_2, а зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що ОСОБА_2 прийшла і забрала борг ОСОБА_5, який позичав ОСОБА_3 100 доларів США.
З оголошених судом показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що після того, як він звернувся до ОСОБА_2 із запитанням, чому вона отримала у ОСОБА_3 його гроші, ОСОБА_2, не заперечуючи цього факту, пообіцяла повернути йому гроші. (а.с. 20)
Оголошені судом показання свідка ОСОБА_10 повністю співпадають з показаннями свідка ОСОБА_9 (а.с. 26).
Доводи засудженої ОСОБА_2, викладені в апеляції, щодо невірної кваліфікації її дій за ст. 190 ч. 1 КК України, оскільки злочину вона не вчиняла, неповноти судового слідства, оскільки не допитаний ОСОБА_5 в судовому засіданні, а також безпідставне визнання потерпілою ОСОБА_3, колегія суддів не приймає із слідуючих підстав.
Відповідно до диспозиції ст. 190 ч. 1 КК України шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Повідомивши потерпілу ОСОБА_3 про необхідність повернення через неї боргу ОСОБА_5, ОСОБА_2 шляхом обману незаконного заволоділа чужим майном - грошима в сумі 810 грн.
Показання підсудної ОСОБА_2 про те, що в рахунок боргу ОСОБА_3 перед ОСОБА_5, останній доручив їй брати в кафе продукти, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_3, а також тим, що ОСОБА_3 повернула ОСОБА_5 через ОСОБА_2 всю суму боргу, а не її частину.
Відповідно до вимог ст. 49 КПК України 1960 р. потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Внаслідок дій ОСОБА_2, яка шляхом обману заволоділа грошима ОСОБА_3, саме остання є особою, що постраждала від злочину.
Згідно із ст. 94 КПК України приводами для порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.
Тому доводи апелянта, що ОСОБА_5 заявив в міліцію про скоєний злочин і відповідно він повинен бути визнаним потерпілим, безпідставні і такі, що не ґрунтуються на законі.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв. як доказ, показання співмешканця ОСОБА_2 - ОСОБА_4, оскільки вони спростовуються сукупністю доказів по справі, і направлені на уникнення ОСОБА_2 покарання за скоєний злочин.
Міру покарання засудженій суд обрав відповідно до вимог ст. 65 КК України, в межах санкції ст. 190 ч. 1 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості скоєного ОСОБА_2 злочину, особи винуватої, відсутності пом'якшуючих і обтяжуючих покарання обставин.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У х в а л и л а :
Апеляцію засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Липовецького райсуду Вінницької області від 6 грудня 2012 року щодо неї - без змін.
Судді:
Згідно з оригіналом: