ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
05.02.2013Справа №5002-18/ 4124-2012
За позовом Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:
Міністерства оборони України
Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя
до відповідача Приватного підприємства «Таврійський правовий центр»
про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Суддя І. К. Осоченко
Представники:
Від позивача (Міністерства оборони України ) - не з'явився;
Від позивача (Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя) - Кучеренко Н.Г., довіреність від 14.05.2012, юрисконсульт;
Від відповідача - Шалигін Д.М., директор, довідка АА № 231647 видана 23.09.2009 ;
Від прокуратури - Рибкін О.Ю., посвідчення № 012222 від 01.11.12;
СУТЬ СПОРУ: Заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя з позовною заявою до Приватного підприємства «Таврійський правовий центр», в якій просить суд:
- визнати право власності за державою Україна в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною вартістю 1 624 514 гривень 46 копійок, а саме - літер «1Б» - пожежно інвентарний пункт, внутрішньою площею 5,9 кв. м., «1Е» - пожежно інвентарний пункт, внутрішньою площею 4,8 кв. м., «1И» - пожежний щит, внутрішньою площею 5,3 кв. м., «ЇМ» - бомбосховище, внутрішньою площею 288,7 кв. м., «П» - склад, внутрішньою площею 6,3 кв. м., «X» - склад, внутрішньою площею 40,7 кв. м., «Ц» - майстерня, внутрішньою площею 60,3 кв. м. та «Ш» - склад, внутрішньою площею 39,5 кв. м., військового містечка №215, розташовані по вул. Ангарській, 386 в м. Сімферополі.
- витребувати нерухоме майно у приватного підприємства «Таврійський правовий центр» на користь держави в особі Міністерства оборони України - нежитлові приміщення загальною вартістю 1 624 514 гривень 46 копійок, а саме - літер «1Б» - пожежно інвентарний пункт, внутрішньою - площею 5,9 кв. м., «1Е» - пожежно інвентарний пункт, внутрішньою площею 4,8 кв. м., «1И» - пожежний щит, внутрішньою площею 5,3 кв. м., «1М» - бомбосховище, внутрішньою площею 288,7 кв. м., «П» - склад, внутрішньою площею 6,3 кв. м., «X» - склад, внутрішньою площею 40,7 кв. м., «Ц» - майстерня, внутрішньою площею 60,3 кв. м. та «Ш» - склад, внутрішньою площею 39,5 кв. м., військового містечка №215, розташовані по вул. Ангарській, 386 в м. Сімферополі.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. ст. 215, 216, 330, 388, 329 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що Сімферопольською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері було проведено перевірку законності відчуження комерційним структурам об'єктів нерухомості військового містечка №215 у ході якої встановлено, що рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2007 року задоволено позов ТОВ БК «Декор-люкс» до Центрального спеціалізованого будівельного управління МО України про визнання дійсним договору викупу паю Міністерства оборони України в договорі про спільну діяльність та на підставі цього договору визнано право власності на нерухоме майно військового містечка № 215, розташованого в м. Сімферополі за ТОВ БК «Декор-Люкс».
21 березня 2008 року на підставі договорів купівлі-продажу реєстр №1020 та №1023 частина зазначеного майна, а саме: нежитлові приміщення літер «1Б» - пожежно інвентарний пункт, внутрішньою площею 5,9 кв. м., «1Е» - пожежно інвентарний пункт, внутрішньою площею 4,8 кв. м., «1И» - пожежний щит, внутрішньою площею 5,3 кв. м., «1М» - бомбосховище, внутрішньою площею 288,7 кв. м., «П» - склад, внутрішньою площею 6,3 кв. м., «X» - склад, внутрішньою площею 40,7 кв. м., «Ц» - майстерня, внутрішньою площею 60,3 кв. м. та «Ш» - склад, внутрішньою площею 39,5 кв. м., військового містечка №215, розташовані по вул. Ангарській, 386 в м. Сімферополі, перейшла у володіння ТОВ «Крим-Геометр», а останнє 9 жовтня 2009 року, передало вказане майно у якості установчого внеску до установчого фонду приватного підприємства «Таврійський правовий центр». Таким чином, на даний час зазначене нерухоме майно зареєстроване за ПП «Таврійський правовий центр», що підтверджується відповідним повідомленням КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» вих. №3214/21 від 21 березня 2012 року.
Водночас дійсним власником даного майна, була і залишається держава Україна в особі Міністерства оборони України, право якої підлягає судовому захисту шляхом визнання права власності та витребування цього майна з незаконного володіння.
Так, постановою Вищого господарського суду України від 12 червня 2008 року скасовано рішення господарського суду АР Крим від 25 вересня 2007 року про визнання права власності на спірне майно за ТОВ БК «Декор - Люкс». Зазначена постанова касаційної інстанції мотивована тим, що при відчуженні спірного майна порушено порядок відчуження зазначеного майна, передбачений Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», а саме майно відчужено без рішення повноважного органу - Кабінету Міністрів України на відчуження цього майна.
За результатами нового розгляду справи 14 жовтня 2008 року, залишеним в силі постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року по справі №2-25/8525.1-2008, в задоволенні позову ТОВ «БК «Декор-Люкс» відмовлено.
У судовому засіданні 18.12.2012 суд розпочав розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 29.01.2013 прокурор надав суду письмові пояснення, які були прийняті судом до розгляду.
У судовому засіданні 29.01.2013 представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя надав суду клопотання про доручення документів до матеріалів справи.
Надане клопотання судом було задоволено.
У судовому засіданні 29.01.2013 відповідач надав суду письмовий відзив, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Наданий відзив був прийнятий судом до розгляду.
Міністерство оборони України явку свого представника у судові засідання жодного разу не забезпечило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи було проінформовано належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Враховуючи, що строк розгляду справи, який встановлений ст. 69 ГПК України, закінчується, та те, що матеріали справи в повному обсязі характеризують правовідносини учасників процесу, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю представника позивача-1.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд
В С Т А Н О В И В:
Заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя з позовною заявою до Приватного підприємства «Таврійський правовий центр», в якій просить суд визнати право власності за державою Україна в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною вартістю 1 624 514 гривень 46 копійок, а саме - літер «1Б» - пожежно інвентарний пункт, внутрішньою площею 5,9 кв. м., «1Е» - пожежно інвентарний пункт, внутрішньою площею 4,8 кв. м., «1И» - пожежний щит, внутрішньою площею 5,3 кв. м., «ЇМ» - бомбосховище, внутрішньою площею 288,7 кв. м., «П» - склад, внутрішньою площею 6,3 кв. м., «X» - склад, внутрішньою площею 40,7 кв. м., «Ц» - майстерня, внутрішньою площею 60,3 кв. м. та «Ш» - склад, внутрішньою площею 39,5 кв. м., військового містечка №215, розташовані по вул. Ангарській, 386 в м. Сімферополі;
- витребувати нерухоме майно у приватного підприємства «Таврійський правовий центр» на користь держави в особі Міністерства оборони України - нежитлові приміщення загальною вартістю 1 624 514 гривень 46 копійок, а саме - літер «1Б» - пожежно інвентарний пункт, внутрішньою - площею 5,9 кв. м., «1Е» - пожежно інвентарний пункт, внутрішньою площею 4,8 кв. м., «1И» - пожежний щит, внутрішньою площею 5,3 кв. м., «1М» - бомбосховище, внутрішньою площею 288,7 кв. м., «П» - склад, внутрішньою площею 6,3 кв. м., «X» - склад, внутрішньою площею 40,7 кв. м., «Ц» - майстерня, внутрішньою площею 60,3 кв. м. та «Ш» - склад, внутрішньою площею 39,5 кв. м., військового містечка №215, розташовані по вул. Ангарській, 386 в м. Сімферополі.
Розглянувши позовні вимоги прокурора - ту підставу та той предмет позову, який був обраний прокурором, судом встановлено наступне:
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності в державі визначається виключно законами України.
Відповідно до частини 2 статті 326 Цивільного Кодексу України від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідні органи державної влади.
Правові основи управління об'єктами державної власності в Україні встановлено Законом України «Про управління об'єктами державної власності».
У статті 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» зазначено, що управління об'єктами державної власності в Україні - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Згідно статті 317 Цивільного Кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 318 Цивільного Кодексу України визначено, що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.
Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Стаття 2 Цивільного кодексу України встановлює, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
13 березня 2006 року між державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України, Центральним спеціалізованим будівельним управлінням «Укроборонбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Декор-Люкс» був укладений Договір № 13-6/3 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, згідно пункту 2.5 якого встановлено, що предметом договору є спільна діяльність Сторін по проектуванню та будівництву будівель та споруд колишнього військового містечка № 215, розташованого в м. Сімферополь, вул.. Ангарська, 38б на земельній ділянці загальною площею 38,48 га з будівлями та спорудами соціально-побутового призначення та інженерними мережами відповідно до проекту, що буде розроблено та затверджено у встановленому порядку, а також будівель житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового призначення та інженерними мережами відповідно до проекту, що буде розроблено та затверджено у встановленому порядку:
У цьому ж пункті договору визначено, що «зазначене нерухоме майно є державною власністю і складає пайовий внесок (пай) Сторони-1 по цьому договору».
У подальшому, 23 березня 2006 року між державою Україна в особі органа, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України, Центральним спеціалізованим будівельним управлінням «Укроборонбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Декор-Люкс» був укладений Договір № 13-6/3/6 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у Договорі від 13 березня 2006 року 13-6/3 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.
Відповідно до пункту 6 договору № 13-6/3/6 ТОВ «Будівельна компанія «Декор-Люкс» прийняло у власність майно, яке складає розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України за Договором № 13-6/3 від 13 березня 2006 року шляхом підписання акту приймання - передачі майна протягом 3-х днів з моменту перерахування коштів в сумі, зазначеної в пункті 2 договору.
Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням господарського суду АР Крим від 25 вересня 2007 року у справі № 2-13/14036-2007 такий Договір від 23 березня 2006 року № 13-6/3/6 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у Договорі від 13 березня 2006 року 13-6/3 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін був визнаний дійсним.
Таке рішення господарського суду АР Крим від 25 вересня 2007 року у справі № 2-13/14036-2007 у подальшому, а саме - 12 червня 2008 року - Постановою Вищого господарського суду України було скасовано, але у той час, коли рішення господарського суду АР Крим від 25 вересня 2007 року у справі № 2-13/14036-2007 було чинним, 21 березня 2008 року між ТОВ «Будівельна компанія «Декор-Люкс» як продавцем та ТОВ «Крим - Геометр» як покупцем був укладений Договір № 1020, на підставі якого покупець придбав державне майно, а саме: нежитлові приміщення літер Г, Д, Е, Ж, О, Щ, Є, Ю, Я, 1А, 1Б, 1Е, 1Ж, 1И, 1М,1Н, 1П, 1Р, 1С, А, Б, В, М, Н, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, 1В, 1Г, 1Д, 1К, 1Л, які розташовані по вул. Ангарська,38б в м. Сімферополі.
Як свідчать матеріали справи, 09 жовтня 2009 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради було прийнято рішення № 2738 «Про оформлення права приватної власності на нежитлові будівлі по вул. Ангарській, 38б на ім'я приватного підприємства «Таврійський правовий центр», а саме на наступні приміщення: літер Г, Д, Е, Ж, О, Щ, Є, Ю, Я, 1А, 1Б, 1Е, 1Ж, 1И, 1М, 1Н, 1П, 1Р, 1С, А, Б, В, М, Н, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, 1В, 1Г, 1Д, 1К, 1Л.
Як вбачається зі змісту такого акту, передумовою його прийняття стало проведення 21 вересня 2009 року загальних зборів учасників ТОВ «Крим - Геометр», на яких було вирішено війти до складу учасників Приватного підприємства «Таврійський правовий центр», в якості внеску до статутного капіталу підприємства внести майно, яке належить ТОВ «Крим - Геометр» на праві власності , а саме нежитлові приміщення літери: Г, Д, О, Є, 1Б, 1Е, 1И, 1М, 1Н, 1Р, А, Б, В, М, Н, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, 1В, 1Г, 1Д, 1К, 1Л, загальною вартістю 501 544,00 грн., які розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ангарська, 38б.
Зазначене рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 09 жовтня 2009 року № 2738 «Про оформлення права приватної власності на нежитлові будівлі по вул. Ангарській, 38б на ім'я Приватного підприємства «Таврійський правовий центр» з'явилося підставою для видачі відповідачу - Приватному підприємству «Таврійський правовий центр» - Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.10.2009 року на спірне майно.
На даний час вказане рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 2738 є чинним, в судовому порядку не було оскаржено.
На підставі такого рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 2738 у подальшому КРП «СМБРТІ» була проведена відповідна державна реєстрація права власності за відповідачем - Приватним підприємством «Таврійський правовий центр», що підтверджується Витягом Єдиного державного реєстру реєстрації прав власності на нерухоме майно за № 24191288.
Як вбачається з матеріалів даної справи, на підставі рішення господарського суду АР Крим від 18 квітня 2011 року у справі № 5002-23/813-2011, яке набрало законної сили, за відповідачем - Приватним підприємством «Таврійський правовий центр» - було визнано право власності на спірні об'єкти.
Тому суд приходить до висновку, що право власності на спірні об'єкти було набуто відповідачем не на підставі правочину, а на підставі судового акту.
Але відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
В свою чергу, стаття 388 ЦК України встановлює, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Однак, у даному випадку на сьогоднішній час існує вищезазначене судове рішення, на підставі якого за відповідачем і визнано право власності на вищезазначені спірні споруди, яке набрало законної сили, і це право на такі об'єкти було набуто відповідачем відповідно до вимог статті 328 Цивільного Кодексу України, а те обґрунтування позову, яке надає прокурор у даній позовній заяві, не є підставою для позбавлення відповідача такого права.
Документи, що слугували підставою для реєстрації права власності за відповідачем на спірні об'єкти на теперішній час також є чинними та в установленому законом порядку не скасовані та невизнані недійсними.
Розглядаючи дану справу по суті, суд приймає до уваги те, що а ні прокурором, а ні позивачами під час розгляду даної справи так і не було доведено суду, що вибуття спірного майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, відбулося не з їхньої волі іншим шляхом.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджуються матеріалами справи, нормами законодавства України, а тому задоволенню не підлягають.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошенні у судовому засіданні 05.02.2013.
Повне рішення складено 11.02.2013.
Керуючись ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В позові відмовити.
Суддя І.К. Осоченко