ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"21" січня 2013 р. м. Київ К-8108/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Муравйова О.В.
за участю секретаряГончар Н.О.
та представників сторін: від позивача Мальчев В.Є.
від відповідачане з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод»
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2009
у справі № 9/714/07-АП
за позовомВідкритого акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод»
доСпеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі
прочасткове скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод»звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі № 0000380803/0 від 30.10.2007 в частині нарахування (визначення) податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 147961,00 грн. та 73980,50 грн. штрафних санкцій.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 23.01.2008 позов задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000380803/0 від 30.10.2007 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 147961,00 грн. та 73980,50 грн. штрафних санкцій.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2009 у даній справі постанова Господарського суду Запорізької області від 23.01.2008 скасована та у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного врахування всіх обставин справи.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Позивачем подано клопотання про заміну позивача його правонаступником - Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод», а також клопотання про заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби.
Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлені клопотання (які підтверджені відповідними доказами), дійшов висновку про їх задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2007;
- в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.4.3 ст.4, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.6 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997, п.7, пп.12.2, пп.12.6 п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165;
- за результатами перевірки складено акт №106/08-03/01056273 від 19.10.2007, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000380803/0 від 30.10.2007, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 151 281,00 грн. та 75 640,50 грн. штрафних санкцій.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач на виконання договорів купівлі-продажу природного газу, укладених з ТОВ «Веста», у складі вартості придбаного товару сплатив податок на додану вартість за ставкою 20%, який включив до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов та скасовуючи податкове повідомлення-рішення в оскаржуваній частині, мотивував своє рішення тим, що витрати на сплату ПДВ при придбанні позивачем у ТОВ «Веста»природного газу підтверджені податковими накладними, які відповідають нормам Закону України «Про податок на додану вартість»та містять усі необхідні реквізити, а відтак, підстави для виключення з податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у цих податкових накладних, та застосування до позивача штрафних санкцій відсутні.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що податкові накладні на придбання позивачем природного газу у ТОВ «Веста»не містять обов'язкових відомостей про країну походження природного газу (що є суттєвим для правильного визначення ставки оподаткування ПДВ), а позивач не скористався наданим йому законом правом та до податкової декларації за звітний податковий період не надав заяви зі скаргою на постачальника (що мала бути подана у зв'язку з порушенням останнім порядку заповнення податкової накладної), а тому позивач не мав підстав для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій у даній справі, оскільки вони ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому судова колегія виходить з наступного.
Статтею 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»встановлено, що у 2005-2006 роках операції із ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладення податком на додану вартість, а операції з продажу такого газу, крім операцій з його продажу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковувались за нульовою ставкою ПДВ.
Положення цих норм слід розуміти так, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20 % операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, і звільненого від обкладання ПДВ при ввезенні. При цьому, таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»визначено, що природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ України»та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача платника ПДВ; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається, кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника ПДВ.
За змістом п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.
З аналізу п.6.1 ст.6 названого Закону випливає, що не відносяться до об'єктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка ПДВ.
Таким чином, покупець, сплативши продавцю ПДВ за ставкою 20 % з операцій, що не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону України «Про податок на додану вартість»або звільняються від оподаткування на підставі статті 5 цього Закону, а також які оподатковуються за нульовою ставкою, не може включати суми такого податку до податкового кредиту та вимагати відшкодування зазначених сум з бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обгрунтування правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ, посилається на встановлені перевіркою контролюючого органу факти придбання позивачем у ТОВ «Веста»у 2004-2006 роках природного газу імпортного походження, операції з яким оподатковувались за нульовою ставкою ПДВ.
Проте, судами попередніх інстанцій вказані доводи відповідача перевірені не були, оскільки судами не було досліджено питання країни походження природного газу, який був придбаний позивачем у ТОВ «Веста», та не встановлено, чи був цей газ імпортного походження, операції з яким оподатковувались за нульовою ставкою ПДВ. Встановлення вказаних обставин є суттєвим для правильного вирішення даного спору.
Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, постанови судів у даній справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Допустити заміну позивача (Відкритого акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод») його правонаступником -Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод».
2. Допустити заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби.
3. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод»задовольнити частково.
4. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2009 та постанову Господарського суду Запорізької області від 23.01.2008 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.В. Муравйов