донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.11.2006 р.                                                                              справа №16/221

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Фермерське господарство "Чайка" м.Новоазовськ Донецька область подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2006р. по справі №16/221.

Цим рішенням господарський суд Донецької області (суддя Манжур В.В.) позовні вимоги Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Нерис" м.Маріуполь до Фермерського господарства "Чайка" м.Новоазовськ задовільнив повністю.

Забов"язав Фермерське господарство "Чайка" м.Новоазовськ повернути Приватному підприємству "Агропромислова фірма "Нерис" м.Маріуполь суперфосфат в кількості 20 тон і селітру аміачну в кількості 20 тон.

Стягнув з фермерського господарства "Чайка" м.Новоазовськ на користь Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Нерис" 297,20грн. витрати по сплаті державного мита, 118,00грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач наполягає на скасуванні рішення в зв"язку з тим, що воно суперечить вимогам закону.

Розглянувши апеляційну скаргу, апеляційний суд встановив:

Фермерське господарство "Чайка" вважає, що рішення господарського суду Донецької області прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме: 06.03.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений договір зберігання (згідно п.5.2. договору строком на 3 місяці).  Згідно ч.1 ст.421 ЦК УРСР (який діяв на момент укладення договору) особа, яка здала на зберігання майно, забов"язана після закінчення строку, зазначеного у договорі, або строку зазначеного зберігачем, взяти назад здане нею на зберігання майно. Аналогічний обов"язок позивача визначений також ст.948 ЦК України. У визначений договором строк, позивач не забрав у відповідача мінеральне добриво, таким чином, суперфосфат та аміачна селітра прийшли у негідність. Строк зберігання суперфосфата та аміачної селітри складає 6 місяців з моменту виготовлення продукції. Перша вимога позивача про повернення майна за договором була надіслана 24.09.2004р. Також, відповідач не погоджується з тим, що господарський суд в рішенні посилається на ст.530, ст.949 ЦК України.

Заперечення, на які посилається відповідач не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи наступне:

06.03.2003р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до умов договору, позивач передає, а відповідач приймає на зберігання 20 тон суперфосфату, загальною вартістю 12400грн.00коп. та 20 тон аміачної селітри, загальною вартістю 11000грн., строком на три місяця до 06.06.2003р. (п.1.1. договору).

У виконання вимог договору, позивачем було передане відповідачу зазначене майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 06.03.2003р. (а.с.12).

Відповідно до п.1.2. договору, майно повинно бути повернено позивачу за першою вимогою.

   З 01.01.2004р. набрав чинності цивільний кодекс України, згідно абз.2 ч.4 “Прикінцевих та перехідних положень” якого щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.   

            Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає  із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся з вимогою до відповідача про повернення майна із зберігання 24.09.2004р. (а.с.14)., тобто відповідач мав повернути позивачу майно не пізніше 01.10.2004р.

Відповідно до ч.1 ст. 413 ЦК УРСР, одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати майно, передане їй  іншою стороною, і повернути це майно в цілості.

Відповідно до ст. 423 ЦК УРСР коли на зберігання здані речі, визначені в договорі лише родовими ознаками, то при відсутності іншої угоди ці речі переходять у власність зберігача, і він зобов’язаний повернути стороні, яка здала їх на зберігання, рівну або обумовлену сторонами кількість речей того ж роду і якості.

Згідно цієї статті , майно переходить в розпорядження зберігача та він повертає особі, яка здала майно на зберігання, рівну або обумовлену сторонами кількість речей того ж роду та якості.

Відповідач, отримавши на зберігання мінеральне добриво, отримав також право ним володіти, користуватися та розпоряджатися.

Акт про списання спірного майна від 15.02.2004р., підтверджує факт, що відповідач розпоряджався майном, оскільки згідно норм, які регулюють порядок бухгалтерського обліку, списати можливо тільки власні активи.

Таким чином, не має значення, як розпоряджався мінеральним добривом  відповідач-як власник, чи використовував він його в строк, передбачений для його зберігання. Обов"язок відповідача повернути кількість речей того ж роду та якості.

Статтею 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст. 948 ЦК України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

У разі не виконання поклажодавцем своїх зобов’язань забрати речь, зберігач має право самостійно реалізувати речь тільки при додержанні наступних умов: 1) якщо інше не передбачено договором; 2) після письмового попередження поклажодавця.

Доказів повернення майна або грошових коштів отриманих від реалізації майна відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що господарський суд прийняв вірне рішення, яким задовільнив позовні вимоги.

Керуючись ст. ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2006р. по справі №16/221 без змін.

Головуючий          Мирошниченко  С.В.

Судді:          Колядко  Т.М.

          Скакун  О.А.

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          1. відповідачу

          1 у справу

          1 ДАГС

                                                                                                                                                1.господарський суд