КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6699/11 Головуючий у 1-й інстанції: Зотько Т.А.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., розглянувши в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2011 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Деснянського району у м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій щодо перерахунку та виплати пенсії, -

ВСТАНОВИВ

У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва (надалі за текстом - «Управління»), Управління праці та соціального захисту населення Деснянського району у м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок і виплатити основну та додаткову пенсію, за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомогу на оздоровлення відповідно до ст.ст. 48, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. № 796-XII (надалі за текстом - «Закон 796-XII»).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 вересня 2011 року адміністративний позов в частині зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок і виплату пенсії за період до 05.02.2011 року та допомоги на оздоровлення до 16.02.2011 року залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідачів та зобов'язано здійснити перерахунок та виплатити за період з 05.02.2011 року по 22.07.2011 року основну пенсію в розмірі не менше 8 мінімальних заробітних плат, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та допомогу на оздоровлення за 2011 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Згідно посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_2 має правовий статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

За даними довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 132436 позивач є інвалідом другої групи як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Нормами статті 49 Закону № 796-XII передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 48 Закону № 796-XII встановлено виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Зокрема, згідно абзацу 2 частини 4 статті 48 Закону № 796-XII щорічна допомога на оздоровлення інвалідам I і II групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 50 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно із статтею 54 Закону № 796-XII в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

За спірний період позивачеві виплачувались державна і додаткова пенсії та допомога на оздоровлення виходячи з розмірів, встановлених постановами Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 р. № 530 та «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 р. № 562.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема пунктом 28 Розділу ІІ, були внесені зміни у названі статті Закону № 796-XII.

Відповідно до цих змін особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, визначався виходячи із приналежності особи до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та від року такої участі.

Стаття 48 Закону № 796-XII була викладена в наступній редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) положення пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними.

В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статей 48, 50, 54 Закону № 796-XII в їх первинній редакції.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі, ігноруючи зазначені норми матеріального права та не здійснюючи виплату основної і додаткової пенсій та допомоги на оздоровлення у розмірі визначеному Законом №796-XII, порушили указане право позивача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують, а посилання скаржника на положення згаданих постанов Кабінету Міністрів України є помилковим, оскільки ними не може бути звужено зміст та обсяг прав позивача, встановлених Законом.

Твердження Управління про те, що положення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не можуть бути використані для цілей статей 50, 54 Закону № 796-XII судом апеляційної інстанції не приймаються як доказ.

Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів з неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування частини першої статті 28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку статей 50, 54 Закону № 796-XII слід визнати цілком обґрунтованим.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо періоду, за який позивачеві підлягає перерахунок пенсії, допущено порушення норм процесуального права.

Позивач щомісяця отримував додаткову та державну пенсію, тобто усвідомлював її розмір і мав можливість з'ясувати, з яких виплат вона складається. Таким чином, позивач повинен був і міг (мав реальну можливість) знати про порушення свого права з дати опублікування Рішень КСУ № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. Правова необізнаність особи не може бути визнана поважною причиною для пропущення строку звернення до суду, як і підставою для його поновлення, оскільки усі закони, нормативно-правові акти, судові рішення, є доступними для ознайомлення усіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання цієї людини. Право на судовий захист гарантується кожному (стаття 6 КАСУ).

Особа, право, свобода чи інтерес якої порушуються, не визнаються чи оспорюються, має право на звернення до суду за їх захистом чи поновленням. Проте позивач звернувся до суду лише 06 вересня 2011 року.

Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

Наслідком пропущення строку звернення до суду, за приписами статті 100 КАСУ, є залишення позову без розгляду.

Суд першої інстанції на зазначені положення уваги не звернув та припустився помилки задовольнивши позовні вимоги поза межами строку звернення до суду.

Оскільки ухвалене у справі судове рішення не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, то воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2011 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Деснянського району у м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 за період з 06.03.2011 року по 22.07.2011 року основну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених за цей період виплат.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянського району у м. Києві здійснити нарахування, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_2 допомогу на оздоровлення за 2011 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених за цей період виплат.

Адміністративний позов в частині позовних вимог про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату основної та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 06.02.2011 року по 05.03.2011 року залишити без розгляду.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.