донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
15.11.2006 р. справа №2/330а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Алєєвої І.В. |
суддів | Величко Н.Л., М'ясищева А.М., |
при секретареві судового засідання | Горанська Д.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Дурнєва І.М. - за дов., |
від відповідача: | Шевченко І.П. - за дов., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | ДПІ у м.Сніжному |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 10.10.2006 року |
по справі | №2/330а |
за позовом | Державного підприємства "Сніжнеантрацит" м.Сніжне |
до | ДПІ у м.Сніжному |
про | визнання нечинним податкового повідомлення- рішення №0003051540/0 від 12.09.2006р. |
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Державне підприємство “Сніжнеантрацит” (м.Сніжне), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ДПІ у м.Сніжному про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.09.2006р. №0003051540/0.
Постановою від 10.10.2006р. у справі №2/330а господарський суд Донецької області (суддя: Ханова Р.Ф.) позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, визнавши нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сніжному від 12.09.2006р. №0003051540/0.
Постанова місцевого господарського суду мотивована положеннями п.п.4.1.4 “а” п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, п.7.7. ст..7, п.п.13.1.2 п.13.1 ст.13, п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р., п.7-1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості” від 05.06.2000р. №892 (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2002р. №270); тим, що податковий орган не приймав рішення про застосування солідарної або розподільчої податкової відповідальності в порядку п.п.13.1.2 п.13.1 ст.13 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р.; тим, що рішення про правонаступництво не є підставою виникнення податкових зобов’язань; тим, що підставою для внесення даних до облікової картки платника податків не можуть бути лише листи або акти приймання-передачі податкового боргу без документів, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов’язання платника до бази даних, передбачені п.2.2 Інструкції “Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 12.05.1994р. №37, зареєстрованого в Мінюсті України 25.05.1994р. за №114/323; тим, що відповідачем не доведено склад порушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції; тим, що нормою п.п.7.7.ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ не встановлено право чи обов’язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував грошові кошти відповідними платіжними документами.
Відповідач, ДПІ у м.Сніжному, з прийнятою постановою місцевого господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що процесуальною формою рішення є акт приймання-передачі податкового боргу по Державному підприємству “Сніжне антрацит” станом на 30.06.2005р.; на те, що податкові зобов’язання були узгоджені в розмірі 540253,85грн. і податкові декларації мали місце, але не були передані відповідачу при підписанні акту приймання-передачі податкового боргу; на те, що об’єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій за оспореним податковим повідомленням-рішенням стала сплата позивачем з 31.07.2006р. по 23.08.2006р. сум податку на додану вартість 6 платіжними дорученнями; на те, що позивач при здійсненні платежів з податку на додану вартість у платіжних дорученнях не зазначив податковий період, за який проводиться сплата узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, а лише вказав, що здійснюється сплата згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2002р. №270.
Позивач, Державне підприємство “Сніжнеантрацит” (м.Сніжне), у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив з огляду на те, що органом державної податкової служби не приймалось рішення про застосування солідарної або розподільчої податкової відповідальності; на те, що підставою для внесення даних до облікової картки платника податків не можуть бути лише листи або акти приймання-передачі податкового боргу без документів, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов’язання платника до бази даних, передбачені п.2.2 Інструкції “Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) , що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 12.05.1994р. №37, зареєстрованого в Мінюсті України 25.05.1994р. за №114/323; на те, що позивачем здійснено оплату поточних податкових зобов’язань відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості” від 05.06.2000р. №892 (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2002р. №270); на те, що норма п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. як і не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючий орган, чи платник податків, не визначає, хто зобов’язаний здійснювати таке погашення у встановленому порядку; на те, що у будь-якому випадку норма п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував грошові кошти відповідними платіжними документами.
01.11.2005р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.2005р. №2953-ІV, яким п.6 та п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 31.10.2006р. Донецьким апеляційним господарським судом було відкрите апеляційне провадження по справі №2/330а.
Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2006р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” призначено колегію суддів (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., Москальова І.В.) для розгляду апеляційної скарги ДПІ у м.Сніжному на постанову господарського суду Донецької області від 10.10.2006р. у справі №2/330а.
Ухвалою від 02.11.2006р. справа №2/330а була призначена до апеляційного розгляду.
Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2006р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” в зв’язку з відпусткою судді Москальової І.В. змінено колегію суддів (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., М’ясищев А.М.) для розгляду апеляційної скарги ДПІ у м.Сніжному на постанову господарського суду Донецької області від 10.10.2006р. у справі №2/330а.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.41, ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України
Вивчивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
Предметом спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сніжному від 12.09.2006р. №0003051540/0, яким на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ до позивача застосовано штраф в розмірі 50% в сумі 270126,93грн. за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 540253,85грн. (див.9арк.справи).
Оспорене податкове повідомлення-рішення від 12.09.2006р. №0003051540/0 прийняте на підставі акта від 11.09.2006р. №180/15-31906124 про результати проведення невиїзної документальної перевірки Державного підприємства “Сніжнеантрацит” з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань за період з 30.06.2005р. по 05.09.2006р. (див.10-14арк.справи).
Згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. (в редакції, чинній на момент прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірах 10% погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.
В акті перевірки перевіряючими констатовано, що підставою узгодженості податкових зобов’язань є рішення про правонаступництво від 05.07.2005р. №1492. Процесуальною формою даного рішення відповідач вважає акт приймання-передачі податкового боргу по Державному підприємству “Сніжнеантрацит” станом на 30.06.2005р.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.1 наказу Міністерства палива та енергетики від 26.05.2005р. №237 “Про реорганізацію Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” була припинена процедура діяльності державних підприємств, зокрема, Державного підприємства “Сніжнеантрацит”, та відновлена їх господарська діяльність. Згідно підпункту 3.5 пункту 3 зазначеного наказу Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” реорганізовалось шляхом виділення з його складу відокремлених підрозділів та виробничих одиниць, у тому числі Відокремленого підрозділу “Сніжнеантрацит” та приєднання його до складу Державного підприємства “Сніжнеантрацит”. Відповідно до п.12 зазначеного наказу Державне підприємство “Сніжнеантрацит” є правонаступником усіх прав та обов’язків Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”, пов’язаних з діяльністю виділеного з його складу відокремленого підрозділу відповідно до розподільчих балансів.
Згідно рядка 550 розділу 4 передавального балансу на 31.05.2005р. Державним підприємством “Сніжнеантрацит” поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетами на початок звітного періоду складають 48043808,57грн., на кінець звітного періоду - 52719367,40грн. (див.34арк.справи).
Відповідно до п.п.13.1.2 п.13.1 ст.13 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізовується, не тягне за собою розподілу податкових зобов’язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов’язань платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.
Як свідчать матеріали справи, органом державної податкової служби не приймалось рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності.
Місцевим господарським судом обґрунтовано зроблено висновок, що рішення про правонаступництво не є підставою виникнення податкових зобов’язань.
В акті перевірки від 11.09.2006р. №180/15-31906124 перевіряючими констатовано, що об’єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій за оспореним податковим повідомленням-рішенням стала сплата позивачем з 31.07.2006р. по 23.08.2006р. сум податку на додану вартість по 6 платіжним дорученням.
В платіжних дорученнях від 07.08.2006р. №219 на суму 166666,67грн., від 09.08.2006р. №220 на суму 25000грн., від 14.08.2006р. №221 на суму 41666,67грн., від 18.08.2006р. №222 на суму 25000грн., від 23.08.2006р. №225 на суму 120000грн.ю, від 31.07.2006р. №217 на суму 166666,67грн. та в обліковій картці позивача зазначено призначення платежу –кошти для розрахунку з бюджетом з податку на додану вартість відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 07.03.2002р. №270.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2002р. №270 були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000р. №892 “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості”.
Згідно п.7-1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості” від 05.06.2000р. №892 (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2002р. №270) суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.
Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі «Призначення платежу» платник податку робить такий запис: «Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002р. №270». Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.
Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: "Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. №270”.
Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14). Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.
Платникам податку забезпечити відкриття у відповідних установах банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість.
Зазначені рахунки відкриваються відповідно до вимог Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління «Національного банку від 18 грудня 1998 р. N 527 ( z0819-98) (зареєстровано в Міністерстві юстиції 24 грудня 1998 р. за N 819/3259).»
Як свідчать матеріали справи позивачем здійснено оплату поточних податкових зобов’язань відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості” від 05.06.2000р. №892 (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2002р. №270).
Господарським судом першої інстанції правомірно не прийняті посилання органу державної податкової служби на п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ.
Згідно з п.п.7.7.ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.
Місцевим господарським судом правомірно зазначено, що цією нормою не встановлено право чи обов’язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував грошові кошти відповідними платіжними документами.
З урахуванням положень ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення.
За результатами апеляційного провадження по справі судова колегія дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки постанова місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам, нормам чинного законодавства і з заявлених підстав не підлягає скасуванню.
Результати апеляційного провадження по справі ухвалені колегією суддів в нарадчій кімнаті відповідно до положень ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень ст.101, ст.103, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.196, ст.198, ст.200, ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини ухвали Донецького апеляційного господарського суду про залишення без зміни постанови господарського суду Донецької області від 10.10.2006р. у справі №2/330а.
В порядку п.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам повідомлено про виготовлення повного тексту ухвали в п’ятиденний термін з моменту проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали.
Беручи до уваги викладене, керуючись п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст.55, ст.101, ст.103, ст.154, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.185, ст.186, ст.195, ст.196, ст.198, ст.199, ст.200, п.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ДПІ у м.Сніжному на постанову господарського суду Донецької області від 27.09.2006р. у справі №2/288а –залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 27.09.2006р. у справі №2/288а –залишити без зміни.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали.
Ухвала складена в повному обсязі 20.11.2006р.
Головуючий: І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
А.М. М'ясищев