УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 278/3-1730/12

Стаття 130ч.2 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2013 року м. Житомир

Апеляційний суд Житомирської області в складі судді судової палати у кримінальних справах Широкопояса Ю.В., за участю секретаря судового засідання Велидчук І.М. та особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 4 січня 2013 року у справі про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, який раніше притягувався до адміністративної відповідальності (постановою Житомирського районного суду від 26 жовтня 2012 року було накладено адміністративне стягнення за ст. ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 2550 грн.), -

в с т а н о в и в:

Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Згідно постанови, 18 жовтня 2012 року об 11 годині 20 хвилин по вул. Леніна в с. Громада Любарського району Житомирської області ОСОБА_2 керував автомобілем марки «VOLVO FH» державний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння повторно протягом року, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України і вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що він не вчиняв адміністративного правопорушення та пояснення у протоколі писав під диктовку працівників ВДАІ; огляд його на стан сп'яніння проводився з порушенням відомчої інструкції. Вказує також про формальне посилання судом на дотримання вимог ст. 33 КУпАП при накладенні на нього адміністративного стягнення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 в підтримання апеляції, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляція є необґрунтованою з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, за вказаних у постанові обставин, є обґрунтованими, оскільки підтверджуються даними: протоколу про адміністративне правопорушення від 18 жовтня 2012 року, результу тестування на алкоголь, проведеного працівником ДАІ в присутності понятих за допомогою приладу «Драгер Алкотест 6810», про виявлення у ОСОБА_2 об 11 год. 25 хв. 18 жовтня 2012 року 0,50 % алкоголю; постанови того ж суду від 26 жовтня 2012 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ст. ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 2550 грн. (а. с. 4, 5).

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 пояснив, що на час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому був відомий порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння, передбачений діючими нормативними актами.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, дії працівника ДАІ у даній правовій ситуації відповідали вимогам ст. 266 КУпАП та «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 6 жовтня 2009 р. за № 931/16947. ОСОБА_2 не заперечував наслідків огляду на стан сп'яніння, проведеного працівником міліції на місці зупинки транспортного засобу.

Суддя місцевого суду розглянув справу в присутності ОСОБА_2, який, за змістом постанови, визнав свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні.

За таких обставин доводи апеляції про недоведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення є необґрунтованими.

Долучена до апеляційної скарги копія протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не спростовує правильності висновків суду по даній справі, оскільки протокол про адміністративне правопорушення було складено за ч. 2 ст. 130 КУпАП та справа про це правопорушення розглядалася місцевим судом за участю ОСОБА_2, який не оспорював правильності кваліфікації його дій.

При накладенні стягнення на ОСОБА_2 суддя врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху та є грубим, особу правопорушника, який раніше притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень на транспорті, його відношення до вчиненого, та наклав стягнення в межах, встановлених санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП, тобто дотримався вимог ст. 33 КУпАП. Тому рішення судді про накладення на ОСОБА_2 стягнення у виді позбавлення спеціального права є правильним і підстави для його пом'якшення відсутні.

Посилання апелянта в суді апеляційної інстанції на те, що позбавлення права керування транспортними засобами суттєво вплине на його матеріальне становище, оскільки використання автомобіля є для нього єдиним джерелом заробітку для забезпечення середнього рівня життя його родини, не заслуговують на увагу, оскільки доказів в цій частині суду не надано, а факт роботи ОСОБА_2 водієм у приватному підприємстві не є в даному випадку достатньою підставою для зміни судового рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, постанова судді у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування або зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 4 січня 2013 року щодо нього, - без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Житомирської області Ю.В. Широкопояс