Справа № 1312/272/12 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.
Провадження № 22-ц/783/890/13 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.
Категорія: 27
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Штефаніци Ю.Г.
суддів: Берези В.І., Федоришина А.В.
за участі судового секретаря: Брикайло М.В.,
представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Бачинського О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданої в інтересах ОСОБА_4 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 серпня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15 серпня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено. Постановлено звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 41,2 кв.м., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 620/30-182, укладеному 24.07.2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3, яка в гривневому еквіваленті становить 572 552,01 грн.. Цим же рішенням ухвалено виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 з приміщення квартири АДРЕСА_1 та вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_4 Покликається на те, що дане рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та є необґрунтованими. На думку апелянта Банк свідомо ввів в оману ОСОБА_5 при підписанні кредитного договору, оскільки вона одразу повідомила керівництво філії АКБ «Укрсоцбанк» про арешт та ув'язнення ОСОБА_4 Апелянт посилається, що згідно ст. 71 Житлового кодексу України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем понад 6 місяців у випадку: взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі залишилися проживати інші члени сім'ї. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовити (а.с. 103-109).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Бачинського О.М. в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів не знаходить достатніх підстав для задоволення скарги.
Суд першої інстанції, в супереч доводам апелянта, з достатньою повнотою та всебічністю дослідив надані сторонами докази, вірно встановив фактичні обставини справи, спірні правовідносини та правильно застосував норми матеріального права що, регулюють спірні правовідносини, дотримався при цьому вимог процесуального права.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи та безспірно встановлено судом, 24 липня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №620/30-182 відповідно до умов якого Банк надає позичальникові на строк до 24 липня 2022 року кредитні кошти в сумі 35000 доларів США, що на час укладення договору еквівалентно 176 750 грн. на споживчі цілі, із сплатою відсотків за користування у розмірі 13,5% річних та встановленням графіку погашення кредиту, відповідно до якого погашення основної суми заборгованості повинен здійснюватись до 10 числа кожного місяця.(а.с.9-14).
На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором кредиту між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 27 липня 2007 року було укладено іпотечний договір, відповідно до якого відповідач, як іпотекодавець, надав банку, як іпотекодержателю, в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.15-20).
При цьому судом встановлено також і те, що АКБ СР "Укрсоцбанк" виконав взяті на себе зобов'язання та фактично надав ОСОБА_3 визначену договором суму кредиту, що останньою не заперечується як і те, що договірні зобов'язання перед Банком щодо своєчасного повернення кредитних коштів та виконання інших умов договору ОСОБА_3 належно не виконувались.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань за Кредитним договором № 620/30-182 у позичальника виникла перед Банком заборгованість, яка станом на 25 травня 2011 року згідно розрахунку банку складає 69 414,68 що за курсом НБУ становить 572 552 грн. 01 коп.
Відповідачами дані обставини не спростовані.
Беручи до уваги фактичні обставини справи, положення ст.ст.526, 590,1049,1050, 1052 ЦК України умови, зазначені в п.4.1 Іпотечного договору, ст.33 Закону України "Про іпотеку" суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк» щодо погашення відповідачем заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1.
При цьому суд, виходячи із положень ст.ст.39, 40 Закону України "Про іпотеку" дійшов вірного висновку про виселення з цієї квартири відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Не заперечуючи самого факту отримання кредиту і невиконання умов кредитного договору, та не оскаржуючи рішення суду щодо необхідності стягнення з ОСОБА_3 визначеної судом суми заборгованості, ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою в інтересах відповідача ОСОБА_4 покликаючись на те, що при прийнятті рішення судом не враховано, що останній є співвласником спірної квартири, яка передана в іпотеку Банку без його згоди та відому. Звернення стягнення на предмет іпотеки та виселенні з квартири порушує право ОСОБА_4 на житло та здійснено судом без врахування положень ст.71 ЖК України, з огляду на те, що на момент оформлення договору ОСОБА_4 було заарештовано та за вироком суду позбавлено волі.
Однак ці твердження апелянта не заслуговують на увагу при вирішенні спірних правовідносин, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах матеріального права.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано 15.04.2004 року (а.с.14).
Беззаперечним є і та обставина, що квартира АДРЕСА_1 набута ОСОБА_3 у особисту власність в червні 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру №ЛЖ1977 від 1.06.2007 року, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно та нотаріально посвідченою заявою самої ОСОБА_3 поданої АКБ СР "Укрсоцбанк" при укладенні договору іпотеки(а.с.53,54.55).
Згідно повідомлення Сокальської виправної колонії (№47) від 18.04.2012 року №821 ОСОБА_4 засуджений 18 грудня 2009 року до 10 років позбавлення волі та відбуває покарання у даному виправному закладі. Початок строку покарання вираховується з 16.06.2007 року.
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки, ОСОБА_4 числиться прописаним в квартирі АДРЕСА_1 як наймач житла з листопада 2005 року (а.с.52).
Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази про укладення договору найму між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Не надано такий Банку і при укладенні ОСОБА_3 договору іпотеки.
Більш того, відповідно до п.1.4.6 Іпотечного договору, ОСОБА_3, як Іпотекодавець, гарантує, що на Предмет іпотеки не існує прав та вимог інших осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку (а.с.16).
Згідно ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.
У відповідності до положень ст.40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.
Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму(оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку.
Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази про реєстрацію такого договору як і встановлено те, що при укладенні договору іпотеки ОСОБА_3 не повідомила іпотекодержателя про наявність такого договору, а тому у суду не було правових підстав для застосування вказаних положень ст.40 Закону України "Про іпотеку".
Положення ст.71 ЖК України, на які посилається апелянт, спірні правовідносини не регулюють.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст.309 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, поданої в інтересах ОСОБА_4, відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.
Головуючий: Штефаніца Ю.Г.
Судді: Береза В.І.
Федоришин А.В.