ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" січня 2013 р. Справа № 5/181
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі Сіренко К.О.
за участю представників сторін:
позивача - Воронко В.В. за довіреністю б/н від 02.04.2012 р.,
відповідача - Гречко С.І. за довіреністю №11/07 від 02.01.2013 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3834П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.11.12 у справі № 5/181
за позовом Приватного підприємства "Лубнипропансервіс", м. Лубни, Полтавська область
до Приватного акціонерного товариства "Полтавапропангаз", с. Чутове, Полтавська область
про стягнення 155995,41 грн.,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2010 р. позивач - ПП "Лубнипропансервіс", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 155995,41 грн. за договором № 05/01 від 04.05.2009 року про надання послуг автомобільним транспортом, з яких: 144542,86 грн. основного боргу, 9920,00 грн. пені та 1532,55 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.11.2012 року у справі № 5/181(суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Полтавапропангаз" на користь Приватного підприємства "Лубнипропансервіс" 144542,86 грн. основного боргу, 9189,36 грн. пені, 1425,63 грн. 3% річних, 1641,14 грн. витрат по сплаті державного мита, 234,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнуто з Приватного підприємства "Лубнипропансервіс" на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавапропангаз" 23,09 грн. витрат на судову експертизу. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 06.11.2012 року у даній справі скасувати у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.
Як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфін України від 24.05.1995 р. № 88 та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених Мінтранс України від 14.10.1997 р. № 363. При цьому, заявник, посилаючись на розділ 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, вважає, що єдиними документами призначеними для здійснення бухгалтерського обліку, розрахунку за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. У зв'язку з чим, ПрАТ «Полтавапропангаз» вважає, що судом першої інстанції порушено норми ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки товарно-транспортні накладні не можуть бути замінені актами виконаних робіт, а тому, на думку відповідача, акти виконаних робіт не є первинними документами для бухгалтерського обліку господарських операції.
Представник позивача у відзиві (вх.№811 від 30.01.2013р.), а також у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечує, вважає рішення господарського суду Харківської області у даній справі законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Вважає, що судом повно та всебічно досліджені всі обставини, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що посилання відповідача, на те, що останній ніяких послуг від позивача не отримував спростовується актами здачі-прийняття робіт (наданні послуг) підписаними ПрАТ «Полтавапропангаз» та наявними в матеріалах справи.
У судове засідання 30.01.2013р. представником відповідача були надані письмові пояснення (вх.№815), в яких представник ПрАТ «Полтавапропангаз» стверджує, що операції з надання транспортних послуг в бухгалтерському обліку відповідача за спірний період, ПрАТ «Полтавапропангаз» надати не має можливості, оскільки 03 вересня 2010 року в приміщенні де знаходились бухгалтерські документи відбулося затоплення внаслідок зриву крана гарячої води при пробному пуску системи теплопостачання нежитлового приміщення, що засвідчено актом. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 30.01.2013р. підтримав вимоги апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, додаткових пояснень до скарги та відзиву на скаргу, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, згідно повідомлення № 11/276 від 28.10.2010 року і копії протоколу загальних зборів акціонерів № 1 від 11.10.2010 року Закрите акціонерне товариство "Полтавапропангаз" було перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Полтавапропангаз".
04.05.2009 року між Приватним підприємством "Лубнипропансервіс" (виконавець) та Закритим акціонерним товариством "Полтавапропангаз" (замовник) був укладений договір № 05/01 про надання послуг автомобільним транспортом (далі договір), у відповідності до умов якого виконавець зобов'язався надати замовникові послуги спеціальним автомобільним транспортом для перевезення зрідженого газу, а замовник - оплатити надані послуги у передбачених договором порядку та розмірі (п. п. 1.1., 5.1., 6.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору автотранспортні послуги надаються виконавцем замовникові згідно з планом надання послуг, що погоджується сторонами відповідно до заявок замовника.
У п. п. 2.1., 5.1. договору встановлено, що вартість наданих послуг визначається за домовленістю сторін, а загальна сума договору та розмір оплати - на підставі виставлених рахунків.
Згідно з п. 6.1. договору оплата за вказані в п. 1.1. цього договору послуги здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця згідно виставлених рахунків.
Пунктом 11.6. договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2009 р.
Приватне підприємство "Лубнипропансервіс" у позовній заяві посилається на той факт, що у нього відсутня ліцензія на здійснення перевезення зрідженого газу спеціальним автомобільним транспортом, тому з метою належного виконання зобов'язань за договором, були укладені наступні договори з іншими юридичними особами, які мають необхідні дозвільні документи для здійснення такого виду діяльності (т.1 а.с.11,14,16,18). Так, позивачем були укладені договори про надання послуг автомобільним транспортом з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вініл-БТС" (договір № 01/04 від 01.03.2009 р.), з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ман-Град" (договір № 06/09 від 01.06.2009 р.) та з Приватним підприємством "Агро-Союз-2009" (договори № а-153 та № а-154 від 01.10.2009 р.). Отже, за участю вказаних третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл-БТС", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ман-Град", Приватного підприємства "Агро-Союз-2009" на підставі поданих відповідачем заявок (т.1 а.с.21-60) у період з травня 2009 року по січень 2010 року були надані відповідачеві послуги з перевезення зрідженого газу автомобільним транспортом на загальну суму 144542,86 грн., доказом чого є копії відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані як з боку виконавця, так і з боку замовника та скріплені печатками сторін правочину (т.1 а.с.102-137), а також рахунків-фактур (т.1 а.с.61-96).
Крім того, умови договору передбачають обов'язкову наявність заявки для організації перевезень (п.1.2.) і такі заявки в матеріалах справи наявні (т.1 а.с.21-60). При цьому, вказані вище заявки складені саме в період з травня 2009 року по січень 2010 року, визначають додаткові умови, в т. ч. маршрут перевезення, та гарантуванням оплати вартості послуг.
Відповідач факт отримання від позивача послуг з перевезення зрідженого газу автомобільним транспортом за вищезазначеними первинними документами на виконання умов спірного договору заперечує, посилаючись на те, що спірний договір не містить умов стосовно виконання зобов'язань позивача засобами та силами третіх осіб, а сам договір внаслідок відсутності в ньому певних істотних умов є неукладеним. Також відповідач зазначає, що транспортні послуги з боку позивача йому взагалі не надавались, про що свідчать відсутність в матеріалах справи відповідних товарно-транспортних накладних і те, що подібні операції в бухгалтерському обліку відповідача не відображені. Крім того, відповідач вказує, що юридичні особи, з якими позивачем були укладені договори про надання автотранспортних послуг, не мали права займатися таким видом господарської діяльності як надання послуг із перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом з огляду на відсутність у них необхідних для здійснення такої діяльності ліцензій.
Не приймаючи вищенаведені твердження відповідача, колегія суддів, як і суд першої інстанції зазначає, що відповідачем не доведено і зворотного факту про те, що ним ці послуги не отримувалися.
Отже, відповідач, отримавши послуги за всіма вищепереліченими заявками та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), їх вартість позивачеві не сплатив. Оцінюючи усі вищенаведені докази в сукупності, колегія суддів доходить висновку про те, що відповідні документи є доказами підтвердження факту виконання зобов'язань саме в межах укладеного між сторонами договору № 14/01/11.
Враховуючи те, що умовами спірного договору про надання послуг з перевезення зрідженого газу автомобільним транспортом сторонами не було встановлено строк їх оплати, позивач 22.03.2010 р. (за вих.№34) звернувся до відповідача з претензією про оплату заборгованості в розмірі 144542,86 грн. за спірним договором, докази отримання відповідачем якої 28.03.2010 р. (копія повідомлення про вручення поштового відправлення) наявні в матеріалах справи (т.1 а.с. 10).
Відповідач відповіді на дану претензію позивачеві не направив, свій обов'язок щодо оплати вищезазначених послуг з перевезення зрідженого газу автомобільним транспортом перед позивачем не виконав, чим змусив Приватне підприємство "Лубнипропансервіс" звернутися до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом.
З аналізу спірного договору вбачається, що за своєю правовою природою даний договір є договором транспортного експедирування, оскільки передбачає обов'язки виконавця у відповідності до заявки замовника визначити кількість необхідних автомобілів, забезпечити подання автомобілів у місця і терміни, визначені замовником, їх утримання в належному стані та безпечну експлуатацію. Тому, передбачені розділом 4 договору обов'язки виконавця стосуються організації перевезення вантажу.
Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ч. 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Згідно з ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
У відповідності до ч. 1 ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операції. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складення; назву підприємства від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.
З вищевикладеного вбачається, що саме акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» є первинними документами на підставі яких здійснюється бухгалтерській облік господарських операцій по перевезенню небезпечних вантажів, які містять посилання на відповідні рахунки-фактури, що були виставлені позивачем на виконання умов договору про надання послуг автомобільним транспортом № 05/01 від 04.05.2009 року. А доводи відповідача стосовно відсутності товаро-транспортних накладних не можуть вважатися обґрунтованими, виходячи з приписів норм вказаного Закону України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, оскільки товаро-транспортна накладна не є єдиним первинним документом, який фіксує та підтверджує господарські операції. Отже, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) у розумінні вказаних вище нормативних актів могли бути використані відповідачем у бухгалтерському обліку.
Разом з тим, вищевказані заперечення відповідача щодо надання йому послуг з боку позивача спростовується також висновком судово-економічної експертизи № 10521 від 14.01.2011 року, яким підтверджено факт надання автотранспортних послуг за договором, саме на заявлену суму. Крім того, наведені відповідачем доводи у цій частині жодним чином не спростовують самого факту надання автотранспортних послуг на суму 144542,86 грн.
Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано та правомірно, з посиланням на постанови Верховного Суду України № 7/221-09 від 25.06.2011 року та інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1642/2011 від 24.11.2011 року "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", не прийнято до уваги доводи відповідача стосовно неукладеності договору внаслідок відсутності в ньому істотних умов, оскільки визначення договору як неукладеного може мати місце лише на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.
Безпідставним є і посилання відповідача щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл-БТС", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ман-Град", Приватного підприємства "Агро-Союз-2009" дозвільних документів (ліцензій), необхідних для здійснення діяльності у сфері перевезення небезпечних вантажів, оскільки, як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, відповідне не є предметом розгляду у даній господарській справі і не стосуються даного спору, предметом якого є стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 144542,86 грн. за автотранспортні послуги, надані позивачем за відповідним договором № 05/01 від 04.05.2009 р. і договори, укладені між цими особами та позивачем у справі у передбачений чинним законодавством спосіб не визнано недійсними.
Судом першої інстанції справа № 5/181 направлялась до Слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Полтавській області, у зв'язку з чим провадження у даній господарській справі зупинялось до прийняття рішення за фактом взаємовідносин між позивачем та відповідачем в ході розслідування кримінальної справи.
Так, в матеріалах справи міститься копія постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08.05.2012 р. по справі № 1618/1672/2012 р. про закриття провадження у кримінальній справі. Вирок в цій справі судом не був винесений.
Вказаною постановою встановлено, що в період з 01.10.2009 р. по 01.04.2010 р. транспортні послуги, які в податковому та бухгалтерському обліку ПП «Лубнипропансервіс» були відображені як виконані ПП «Агро-Союз-2009», фактично були виконані силами та засобами ПП «Горизонт». Так, матеріали даної господарської справи містять пояснення директора ПП «Горизонт» Юрченко В.О., силами та засобами якого надавались послуги за договором № 05/01 від 04.05.2009 р. про надання послуг автомобільним транспортом. Згідно даних пояснень, специфіка отримання, перевезення та злиття газу полягає в тому, що крім замовника (в даному випадку - ПрАТ «Полтавапропангаз», яке купувало газ за договором (договорами) на спеціалізованому аукціоні ДК «Укргазвидобування») або його представника за довіреністю, отримати та здійснити перевезення газу не можливо. Так, під час надання послуг по заявкам ПрАТ «Полтавапропангаз», останнє надавало свого уповноваженого представника Діброва Василя, який супроводжував вантаж (газ), який і отримував накладні на вантаж (а. с. 337 - 339).
Отже, в даному випадку, позивач жодного відношення до оформлення товарно-транспортних документів на небезпечний вантаж (газ) не мав, оскільки не складав їх та не отримував. Також, товарно-транспортний документ на небезпечний вантаж ніякого відношення до бухгалтерського обліку позивача не має, оскільки у останнього не виникає жодних обов'язків щодо оприбуткування, обліку та списання товарно-матеріальних цінностей (газу) визначеного в такому документі.
Тобто, твердження відповідача про необхідність надання позивачем товарно-транспортних документів на небезпечний вантаж (Газ), є безпідставними, оскільки такі документи за будь-яких умов не можуть знаходитись у позивача.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Оцінюючи усі вищенаведені докази в сукупності з положеннями чинного законодавства, відсутність у матеріалах справи доказів, які б свідчили про наявність між сторонами інших договірних взаємовідносин, що не заперечувалось і відповідачем, колегія суддів, зважаючи на принципи розумності та справедливості, приймає вищенаведені докази як належні докази на підтвердження факту виконання сторонами договору № 05/01 від 04.05.2009 року про надання послуг автомобільним транспортом.
При цьому колегія суддів також враховує, що відповідачем не надано жодного ґрунтовного заперечення щодо позовних вимог, який би надав суду підстави для відмови у їх задоволенні, тобто, відповідачем доводи позивача не спростовані.
Таким чином, позивачем доведено факт надання автотранспортних послуг відповідачеві на суму 144542,86 грн., тому суд першої інстанції визнав вимоги про стягнення вказаної суми боргу законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим правомірно задовольнив.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням приписів ст.ст. 549, 610-612, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 230-231, 343 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якою встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату послуг виконавця замовник зобов'язаний додатково виплатити за кожний день прострочення 0,5% від вартості неоплачених наданих послуг. Таким чином, за своєю правовою природою встановлена п. 7.2. договору штрафна санкція є пенею в розумінні ч. 3 ст. 549 ЦК України.
Аналізуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства у сукупності з умовами укладеного між сторонами договору поставки, колегія суддів, погоджуючись з судом першої інстанції, вважає, що умовами договору строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих йому послуг не визначено, а претензія була фактично пред'явлена відповідачеві 28.03.2010 року, суд з урахуванням положень ст. ст. 253, 254, 530 ЦК України за допомогою ІАЦ "Ліга" здійснив перерахунок пені та 3% річних за період з 06.04.2010 року по 03.08.2010 року, що є цілком обґрунтованим та правомірним, тому визнано місцевим господарським судом такими, що підлягають задоволенню у наступних розмірах: 9189,36 грн. пені та 1425,63 грн. 3% річних.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому ухвалене ним рішення підлягає залишенню без змін, як таке, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.
За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності своїх вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 06 листопада 2012 року.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ПП "Лубнипропансервіс" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 06.11.2012р. у справі № 5/181 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 04.02.2013р.
Головуючий суддя Слободін М.М.
Суддя Гончар Т. В.
Суддя Гребенюк Н. В.