АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Грегуль О.В.

№ 22-ц/796/2292/2013 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

при секретарі Товарницькій А.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року в справі за позовом Комунального підприємства «Житній ринок» до ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року задоволено позов Комунального підприємства «Житній ринок» (далі - КП «Житній ринок») до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Житній ринок» 9 596,82 грн. матеріальної шкоди та 214,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову КП «Житній ринок». Посилається на те, що рішення суду про завдання шкоди позивачу ґрунтується на висновках акту ревізії Державної фінансової інспекції в м. Києві №1130/870від 17 травня 2012 року за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності КП «Житній ринок» за період з 01 вересня 2010 року по 01 квітня 2012 року. Проте, даний акт оскаржений ОСОБА_2 до Окружного адміністративного суду м.Києва. Клопотання представника ОСОБА_2 про зупинення провадження по справі до розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування акту ревізії безпідставно відхилено судом першої інстанції.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник КП «Житній ринок» просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Київського міського Голови від 28 грудня 2010 року №878 ОСОБА_2 призначено на посаду директора КП «Житній ринок» з 29 грудня 2010 року на контрактній основі (а. с. 14).

27 грудня 2011 року ОСОБА_2 було звільнено з посади директора КП «Житній ринок» за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (а. с. 15).

Задовольняючи позовні вимоги КП «Житній ринок» про стягнення з ОСОБА_2 на відшкодування заподіяної підприємству шкоди в сумі 9596 грн. 82 коп., суд першої інстанції виходив з положень ч.1 ст. 132 КЗпП України, за якою працівники, з вини яких заподіяно шкоду при виконанні трудових обов'язків, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямо дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Як встановлено судом, відповідно до акту планової ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Житній ринок», яка була проведена Державною фінансовою інспекцією в м.Києві 17 травня 2012 року, в період з 01 вересня 2010 року по 01 квітня 2012 року на підприємстві мали місце чисельні порушення щодо незаконного нарахування та виплати грошових сум працівникам зайві виплати за рахунок утримання понадштатних та понаднормативних посад працівників, недоотримання доходів від надання послуг у зв'язку з заниженням їх вартості тощо. Допущені порушення мали місце з вини директора ОСОБА_2 та завдали підприємству майнову шкоду на загальну суму - 1 143 260,00 грн., без врахування зайво перерахованих сум єдиного соціального внеску - 885 100,00 грн. (а. с. 17-42).

Відповідно до довідки КП «Житній ринок» №38 від 06 червня 2012 року, середньомісячна заробітна плата відповідача ОСОБА_2 становила 9 596,82 грн. (а. с. 60).

Відповідно до положень ст. 130 КЗпП Українипрацівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Згідно з п. 2 ст. 133 КЗпП України керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 від 29 грудня 1992 року під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. До зайвих грошових виплат відповідно до п. 2 ст. 133 КЗпП України відносяться, зокрема, суми стягнення штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому працівникові у зв'язку з затримкою з вини службової особи видачі трудової книжки, розрахунку, неправильним формулюванням причин звільнення, тощо.

Відповідно до Акту ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Житній ринок» за період з 01 вересня 2010 року по 01 квітня 2012 року в порушення постанови Кабінету міністрів України «Про умови та розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, об'єднань держаних підприємств» №859 посадовий оклад відповідача у 2011 році у 4 рази перевищував розмір посадових окладів працівника основної професії, матеріальна шкода (збитки) КП «Житній ринок» склала 12,23 тис грн. У результаті введення ОСОБА_2 до штату посад, які не відповідають умовам Галузевої угоди та Колективного договору, за рахунок утримання понадштатних та понаднормативних посад працівників за 2011 рік проведено зайвих виплат на загальну суму 280,84 тис грн. та зайво перераховано єдиного соціального внеску у сумі 103,06 тис грн. Посадові оклади на підприємстві затверджувалися ОСОБА_2 у завищених розмірах, внаслідок чого матеріальна шкода, завдана підприємству, склала 141,58 тис грн. На підставі наказу відповідача безпідставно було введено до штату підприємства понаднормові посади у кількості 11 адміністраторів та 1 старшого адміністратора торгового комплексу, при цьому загальна сума матеріальної шкоди склала 68,52 тис грн. За рахунок утримання понадштатних та понаднормативних посад працівників протягом січня-лютого 2011 року КП «Житній ринок» понесло збиткина загальну суму 112,23 тис грн. Крім того, ревізією встановлено, що відповідно до авансових звітів та чеків за 2011 рік проводилося відшкодування витрат водіїв на заправку автомобіля в той час, коли автомобіль фактично знаходився на території підприємства, матеріальна шкода, чим завдано підприємству матеріальної шкоди в розмірі 57 тис грн. 01 квітня 2012 року було проведено засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії КП «Житній ринок», встановлено нестачу товарноматеріальних цінностей на загальну суму 12 227,17 грн.

Відповідачем не було надано суду доказів на спростування викладених обставин у Акті ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Житній ринок» за період з 01 вересня 2010 року по 01 квітня 2012 року.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову КП «Житній ринок».

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення судом адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної фінансової інспекції в м. Києві про визнання незаконними Акту ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Житній ринок» за період з 01 вересня 2010 року по 01 квітня 2012 року стосовно скоєних ним порушень та скасування вимоги Державної фінансової інспекції в м. Києві від 24 травня 2012 року №26-11-14-14/6810, оскільки розгляд вказаного адміністративного позову не перешкоджає розгляду судом позовних вимог КП «Житній ринок» про відшкодування матеріальної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді